23 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1301/25
Провадження № 11-сс/820/381/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференціїапеляційну скаргу прокурора Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025243200000358 від 13 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Слідчим суддею встановлено, щоу провадженні СВ ВП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243200000358 від 13 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 12.07.2025близько 21.00 год., перебуваючи за місцем спільного проживання з чоловіком ОСОБА_8 в приміщенні кухонної кімнати житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник через малозначний привід на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, взявши в праву руку кухонний ніж, нанесла ним ОСОБА_8 один удар в ділянку грудної клітки з лівої сторони, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки з ушкодженням серця та лівої легені, що призвело до гострої крововтрати, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, тим самим вчинивши діяння, що має ознаки фізичного насильства як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Внаслідок умисно спричинених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Волочиська БПЛ».Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть причиною смерті ОСОБА_8 є масивна внутрішня кровотеча, ножове поранення серця та лівої легені.
В діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 121 КК України.
13.07.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України.
14.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкодженнях, що спричинили смерть потерпілого.
За вказаним кримінальним провадженням заступник начальника слідчого відділу поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області з клопотанням, погодженим прокурором Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, крім випадків необхідності отримання медичної допомоги, переміщення в укриття у випадку оголошення повітряної тривог та розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та часу перебування у слідчого, прокурора, слідчого судді та в суді із застосуванням електронного засобу контролю, та покладено на підозрювану обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, до 13 вересня 2025 року включно.
ОСОБА_7 звільнено з-під варти та зобов'язано підозрювану негайно після звільнення з-під варти прибути до місця свого проживання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішення слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 рокускасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на строк досудового розслідування, до 13 вересня 2025 року включно.
Зазначає, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість вчиненого нею злочину та відповідальність, яка їй загрожує в разі визнання її винуватою. Вказаний ризик також обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 після спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, з метою уникнення відповідальності вводила слідство в оману переконуючи інших, у тому числі свідків та медичних працівників, про механізм спричинення тілесних ушкоджень, який не відповідає дійсності та за умов якого потерпілий ймовірно отримав би тілесні ушкодження, які не є небезпечними в момент заподіяння, стверджуючи, що кинула ножем у нього, не наносивши проникаючого ножового поранення.
Вказує, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_11 та свідків у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з метою зміни показань останніми, враховуючи те, що їхні показання мають суттєве значення для кримінального провадження, а також їхні родинні зв'язки та особисте знайомство.
Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що одна із повнолітніх дітей, яка зареєстрована за вказаною вище адресою, являється свідком у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_11 . Окрім того, потерпілий ОСОБА_14 також проживав за цією ж адресою, що на фоні міцних соціальних зав'язків не запобігло спричиненню умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього.
Зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, немає постійного місця роботи, що вона і сама не заперечує, немає постійного стабільного доходу.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала апеляційну скаргу, просила застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку із наявними ризиками, відповідно до доводів апеляційної скарги.
Підозрювана ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 не визнали апеляційних вимог, вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, враховуючи, що підозрювана вину визнає, зауважили на відсутності ризиків, на які посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі, а також на дані про особу підозрюваної, яка є інвалідом 2 групи, її донька проживає окремо від батьків.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просивїї задовольнити, підозрювану та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого суді залишити без змін, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
У поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає, що існують доведені ризики, яким не можна запобігти у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання та з'ясовувались інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтованопідозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину з максимальним покаранням у виді 10 років позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає, що одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування недостатньо.Документальні підтвердження фактів переховування підозрюваної від органів досудового розслідування в долучених до клопотання матеріалах відсутні.
Одночасно, при обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя врахував, що ОСОБА_7 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , має двох повнолітніх дітей, які зареєстровані за тією ж адресою, тобто має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, є інвалідом другої групи безтерміново.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У колегії суддів не виникає сумнівів у висновках слідчого судді щодо обґрунтованості на цій стадії досудового розслідування підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з боку органу досудового розслідування, оскільки існує інформація, що вона могла вчинити вказане правопорушення, про що свідчать матеріали кримінального провадження, додані до клопотання слідчого і доведено прокурором, що не оскаржується стороною захисту.
Згідно з частиною 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При цьому, обов'язок доведення існування зазначених обставин кримінальний процесуальний закон покладає на слідчого, який звертається із відповідним клопотанням, яке повинно містити крім викладу обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, також обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та посилання на матеріали, що підтверджують всі ці обставини, відповідно до вимог ст. 184 КПК України.
Відповідно до частини 3 статті 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею ухвалено з дотриманням зазначених вимог національного законодавства та з урахуванням практики ЄСПЛ, тому колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вище перелічені дії.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 відповідно до вимог статей 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід - у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, крім випадків необхідності отримання медичної допомоги, переміщення в укриття у випадку оголошення повітряної тривог та розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та часу перебування у слідчого, прокурора, слідчого судді та в суді із застосуванням електронного засобу контролю.
Крім того, покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки: носити електронний засіб контролю; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Приймаючи рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя враховував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та, відповідно до статті 178 КПК України, вагомість наданих доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відсутність негативних характеризуючих даних про її особу, стан здоров'я, та дійшов висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та зазначеним у клопотанні слідчого.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію; та наявність судимостей.
Колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді, що з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183 КПК України, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 є занадто суворим заходом для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, як слідчим суддею, так і колегією суддів враховано відомості про особу підозрюваної, те що вона має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, є інвалідом другої групи безстроково.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що дійсно підозрювана має двох повнолітніх дітей, які зареєстровані за тією ж адресою, що і вона, але як вбачається із пояснень самої підозрюваної, а також з протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , яка є донькою підозрюваної, ОСОБА_11 проживає у м.Хмельницькому (а/п 24-25), а не разом з батьками, тому доводи апеляційної скарги прокурора, що підозрювана буде проживати разом зі свідком у цьому кримінальному провадженні є безпідставними.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі прокурора на ризик незаконного впливу на свідків, то ухвалою слідчого судді на підозрювану ОСОБА_7 покладено обов'язок утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, тому такий ризик нівелюється.
Між тим, колегія суддів вважає, що як слідчим в клопотанні, так і прокурором в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовано неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з посиланням на матеріали, що підтверджують всі ці обставини, відповідно до вимог ст. 184 КПК України.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Рішення слідчого судді про відмову в задоволенні вказаного клопотання слідчого обґрунтовано тим, що такий запобіжний захід як домашній арешт з покладанням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, забезпечить дотримання підозрюваною ОСОБА_7 процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та в суді.
Згідно зі статтями 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Колегія суддів уважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_7 покладених на неї процесуальних обов'язків.
З урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 ,вимог ст.178 КПК України, даних про особу останньої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, її стану здоров'я, що вона є особою з 2 групою інвалідності, наявності постійного місця проживання, поведінки підозрюваної під час досудового розслідування після повідомлення їй про підозру, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав, передбачених КПК України, для застосування стосовно підозрюваноїбільш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегії суддів вважає, що прокурором не доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, тому слідчий суддя і дійшов висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрювану ОСОБА_7 обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України
Колегія суддів вважає, що покладені слідчим суддею на підозрювану ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваної та обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде цілком достатнім для запобігання наявним ризикам.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги прокурора, провівши ретельний аналіз доказів, долучених до клопотання стороною обвинувачення, а також наданих стороною захисту, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арештуіз застосуванням електронного засобу контролю, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України є правильним, оскільки саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останньої.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які стали би підставою для скасування ухвали слідчого судді, а також підстав для застосування іншого запобіжного заходу, ніж застосував слідчий суддя та вважає апеляційну скаргу прокурора не підлягаючою задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком до 13 вересня 2025 року включно, з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3