Номер провадження: 11-кп/819/410/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/5968/25 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/5968/25
28.07.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18.06.2025, якою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Усть-Каменогорськ Російської Федерації, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 11.06.2021 Білозерським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України на 9 років позбавлення волі.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.08.2025 включно. Визначений альтернативний запобіжний у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, залишено без змін.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025231030000529, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, апелянт зазначає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні при розгляді клопотання прокурора та є необґрунтованими.
Вказує, що він має постійне місце проживання, має родину, соціальні зв'язки, знаходиться під вартою та не має зв'язків з рідними, і тому не може надати докази його непричетності до вказаного кримінального правопорушення.
Крім того, він проживав на тимчасово окупованій території, однак не співпрацював з окупаційними структурами. Також зазначає, що він працює неофіційно.
Вважає, що суд не розглянув можливість застосування альтернативного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, хоча підстав для цього достатньо.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про час розгляду справи шляхом надіслання повідомлень.
Клопотання про обов'язкову участь захисника ОСОБА_8 в апеляційному розгляді від нього до апеляційного суду не надходило, а тому його участь не є обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
У клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор зазначає, що ризики, які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу, не зменшились, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Інші запобіжні заходи нездатні запобігти зазначеним ризикам.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходив з того, що ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27.02.2025 щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказаний запобіжний захід було продовжено Херсонським міським судом Херсонської області до 20.06.2025.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 установлено наявність обґрунтованої підозри про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, суд встановив, що ОСОБА_7 на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, дітей на утриманні не має, раніше вчиняв кримінальні правопорушення, в тому числі проти власності.
Сукупність наведених фактів, а саме, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, дають достатні підстави для висновку, що ризик переховування обвинуваченого від суду наявний.
Обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працевлаштований, з цих підстав, суд констатував, що ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень також є обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд погодився з доводами прокурора, що заявлені ризики, передбачені п.1,5 ст.177 КПК України, наявні та продовжують існувати.
За вказаних обставин, є підстави для продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .
При цьому колегія суддів зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд врахував реальну наявність ризиків, а також суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ці обставини встановлені ухвалою суду при обранні заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , однак дані ризики на сьогодні не припинили існувати та не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Крім цього, колегія суддів враховує те, що сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_7 , на що посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, не зменшують встановлені судом ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Більшість з цих обставин існували і на момент вчинення кримінального правопорушення (злочину), проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 .
А тому твердження апелянта про наявність підстав для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, не ґрунтуються на матеріалах провадження та висновків суду першої інстанції не спростовують.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та неможливість застосування щодо нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Відповідно до положень ч.3 ст.199 КПК України, вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції врахував обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.
Також при вирішенні питання суд першої інстанції взяв до уваги обставини, які передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду, репутацію обвинуваченого, вік і стан здоров'я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства.
Що ж до посилання обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на необґрунтованість висунутого обвинувачення та його непричетність до інкримінованого кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки це буде предметом перевірки в судовому засіданні під час розгляду справи по суті на підставі обвинувального акта.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зокрема у виді домашнього арешту, не забезпечить належного виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_7 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18.06.2025 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 16.08.2025 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4