Номер провадження: 22-ц/819/380/25
Єдиний унікальний номер справи: 766/19585/24
16 липня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л. В.,
Радченка С. В.,
секретар Андреєва В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Херсонобленерго»,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника Акціонерного товариства «Херсонобленерго» Галімон Олена Валеріївна та Братушенко Наталії Сергіївни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року у складі головуючого судді Булах Є.М., повний текст рішення складено 10 квітня 2025 року,
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ХОЕК) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 жовтня 2024 року о 10год.30хв. працівники відповідачів, не надавши жодних документів щодо підстав відключення, відключили постачання електричної енергії у належному їй будинку, за адресою АДРЕСА_1 .
Працівникам поліції, які прибули на місце події за викликом позивачки, працівники відповідачів надали документ щодо проведення аварійних робот на лінії, що не відповідає дійсності.
Вважає відключення електропостачання незаконним, оскільки, як з'ясувалось пізніше відключення здійснено саме АТ «Херсонобленерго», яке не є постачальником електричної енергії, з порушенням вимог пункту 7.5 розділу 7 Правил роздрібного ринку електроенергії, яким визначений порядок припинення постачання електричної енергії споживачу, частини 4 статті 26 Закону України «Про комунальні послуги», якою заборонено відключення електроенергії через введення в Україні воєнного стану та пункту 7.15 Правил роздрібного ринку електроенергії, яким у цей період заборонено відключення вразливих споживачів навіть через наявну заборгованість.
Також вказує, що незаконними діями їй завдано значну моральну шкоду, яку позивач оцінює у 200000,00 грн., вказуючи що неможливість користування електричною енергією порушили її життєдіяльність, що призводить до постійних страждань через неможливість користування побутовими приладами.
Посилаючись на викладене просила суд:
- визнати дії АТ «Херсонобленерго» та ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» незаконними;
- зобов'язати негайно підключити подачу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідачів моральну шкоду на користь позивача у розмірі 200000,00 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2025 року задоволено заяву представника позивача про відвід головуючому судді Зуб І.В.
Задовольняючи відвід, суд, вказавши на відсутність об'єктивних підстав для відводу головуючому судді, звернув увагу на те, що зазначені у заяві представником позивача твердження щодо можливих порушень процесуального закону при розгляді справи головуючим формують думку сторони позивача в даному процесі саме в ракурсі недовіри до суду, що є суб'єктивним висновком сторони у справі, на яке вона має право. З огляду на суб'єктивну сторону даного питання суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача задля запобігання тенденції існування сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості головуючого судді, з урахуванням наявності у сторони відповідача сформованої суб'єктивної думки щодо таких сумнівів.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2025 року, змінено склад суду для розгляду цієї справи, головуючим у справі визначена суддя Булах Є.М.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року, з урахування ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 25 квітня 2025 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконними дії АТ «Херсонобленерго» щодо припинення постачання електричної енергії споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано АТ «Херсонобленерго» відновити споживачу ОСОБА_1 електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок оператора системи розподілу.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що за адресою АДРЕСА_1 обліковується два особових рахунки: о/р НОМЕР_1 за ОСОБА_2 та о/р НОМЕР_2 за ОСОБА_3 .
Відповідач, АТ «Херсонобленерго», як уповноважений суб'єкт, надавач послуг електропостачання, не надало суду доказів на підтвердження дійсності укладення договору постачання електроенергії саме зі споживачем ОСОБА_3 , в той час як долучені позивачем докази у вигляді копії договору №015110 від 22 вересня 2023 року про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , свідчать, що саме ОСОБА_1 є споживачем за цим договором, який в силу положень пункту 6 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 є чинним для неї. Вказане спростовує доводи представника АТ «Херсонобленерго», що діями цього відповідача права позивача не порушені, оскільки вона не є користувачем наданих послуг. Позивач користувалась послугами відповідача після смерті матері ОСОБА_2 , на ім'я якої був оформлений о/р НОМЕР_1 , що свідчить про виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Відсутність укладеного між позивачкою та АТ «Херсонобленерго» договору про надання послуг з електропостачання, не переоформлення особового рахунку після зміни власника не тягне за собою недійсність відносин по фактичному наданню таких послуг, оскільки сторони фактично визнавали договірні відносини між собою протягом двох років, позивачка передавала показники лічильника, а відповідачі по ним нараховували плату за надані послуги.
Акти про не допуск представників енергопостачальника до засобу обліку складались у відсутності позивачки. Акти підписано двома представниками електропостачальника.
При складанні вказаних актів відповідачем не дотримано вимог пункту 6.2.7 Кодексу системи розподілу, зокрема акти не підписані незаінтересованою особою та відсутнє підтвердження відеозйомкою факту відсутності доступу до вузла обліку та ЗВТ користувача системи.
Отже, такі акти не можуть бути підставою для припинення електропостачання споживачу.
Оскільки відповідачем АТ «Херсонобленерго» припинилося постачання електричної енергії до житла позивачки з порушенням встановленої процедури, тому таке електропостачання має бути відновлено за рахунок відповідача.
Встановивши, що припинення електропостачання відбулося за ініціативою Оператора систем розподілу, тобто АТ «Херсонобленерго», а не енергопостачальника - ТОВ «ХОЕК», суд дійшов висновку, що останнє є неналежним відповідачем та відмовив у задоволенні позовних вимог заявлених до нього.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд вказував на відсутності підстав, визначених у статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
07 травня 2025 року представник АТ «Херсонобленерго» Галімон О.В. подала апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій просила рішення суду в частині визнання незаконними дій АТ «Херсонобленерго» протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення АТ«Херсонобленерго» не оскаржується.
Підставою апеляційного оскарження судового рішення представник АТ Херсонобленерго» зазначила неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права. Зокрема вказувала на безпідставне задоволення судом представника позивача про відвід головуючого судді, оскільки вказаний відвід був заявлений лише з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді, що заборонено частиною 4 статті 36 ЦПК України.
Також зазначає, що між Товариством та позивачкою відсутні договірні відносини щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, а проживання особи за певною адресою, після смерті власника електроустановок, не спричиняє договірних відносин. Для укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії новому власнику необхідно звернутися до АТ «Херсонобленерго» з заявою про укладення договору про надання послу з розподілу електричної енергії з наданням відповідних документів та звернутися до постачальника щодо укладення договору про постачання електричної енергії.
А отже, на думку апелянта, позивачем обраний невірно спосіб захисту.
Крім того, судом не з'ясовано який саме вимагає підключити позивач, зважаючи на те, що за спірною адресою відкрито два особових рахунка, на ім'я ОСОБА_1 , яка є матір'ю позивачки інформація про смерть якої до Товариства не надходила, та ОСОБА_3 . Вказані особові рахунки мають окрему проводку та підведені до окремих будинків на одній ділянці.
Відключення споживача за спірною адресою здійснено у зв'язку з умисним не допуском споживачем представника оператора системи до вузлів обліку. Про що було складено відповідний акт, який, відповідно до вимог пункту 6.2.7 глави 6.2. розділу УІ ККО, у зв'язку з відмовою споживача від його підпису, був підписаний уповноваженими представниками оператора та підтверджений відеозйомкою факту відсутності доступу до вузла обліку та ЗВТ. А отже наданий суду акт про недопуск є дійсним.
Не надання представниками оператора системи відеофайлу недопуску не спростовує факту наявності такого відеозапису.
Направлене 05 вересня 2024 року на адресу споживача ОСОБА_2 , повідомлення про припинення розподілу електричної енергії внаслідок недопущення представників оператора системи до електроустановок споживача, в силу вимог абзацу 8 підпункту 2 пункту 7.5 розділу УІІ ПРРЕЕ вважається доставленим споживачу.
08 травня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди та ухвали в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ «Херсонобленерго» моральну шкоду у розмірі 200000.00грн.
Підставою апеляційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначила неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права. Зокрема вказувала на те, що виходячи з положень статей 16 та 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства, про що зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі 216/3521/16-ц.
Оскільки судом встановлена незаконність дій працівників АТ «Херсонобленерго», спричинена в результаті чого моральна шкода підлягає відшкодуванню.
Приймаючи участь у розгляді справи ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала за обставинами викладеними в апеляційній скарзі. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представника АТ «Херсонобленерго» вказувала на те, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог, на її думку, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Просила рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди та ухвали в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ «Херсонобленерго» моральну шкоду у розмірі 200000.00грн., в решті рішення залишити без змін.
Представники АТ «Херсонобленерго» та ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог частини 6, пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України, шляхом надсилання до електронного кабінету відповідачів судових повісток, що підтверджується довідками про доставку електронного документу, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Херсонобленерго» задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи споживачами електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 за договором про користування електричною енергією № 0101085та на підставі публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_3 та ОСОБА_4 за договором про користування електричною енергією № 0105110 та на підставі публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_4 .
Відповідно свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Херсона, серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 25 травня 2002 року перемінила прізвище на ОСОБА_5 , про що зроблено актовий запис за № 45.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 січня 2024 року, ОСОБА_1 набула право на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .
30 серпня 2024 року уповноваженими представниками АТ «Херсонобленерго» Сорокіним С.М. та ОСОБА_6 складено акт про недопуск до вузла обліку, вказавши, що споживачем ОСОБА_3 відмовлено в доступі до об'єкта споживача та не забезпечений безперешкодний доступ представників оператору системи розподілу до електроустановки для зчитування показників належних їй лічильників, виконання контрольного огляду вузлів обліку, технічної перевірки, проведення інших перевірок вузлів обліку та/або ЗВТ на об'єкті: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_2 .
В цей же день уповноваженими представниками АТ «Херсонобленерго» Сорокіним С.М. та Дадутовою О.Г. складено акт про недопуск до вузла обліку, вказавши, що споживачем ОСОБА_2 відмовлено в доступі до об'єкта споживача та не забезпечений безперешкодний доступ представників оператору системи розподілу до електроустановки для зчитування показників належних їй лічильників, виконання контрольного огляду вузлів обліку, технічної перевірки, проведення інших перевірок вузлів обліку та/або ЗВТ на об'єкті: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 .
У зв'язку із чим на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 04 вересня 2024 року направлені рекомендованими листами повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) 23 вересня 2024 року з 09.00 години на належних їм об'єктах за адресою АДРЕСА_1 . Одночасно зазначено, що у разі не забезпечення доступу до проведення пломбування у відключеному положенні постачання електроенергії буде припинено з центрів живлення повністю.
Відомості про отримання позивачем зазначених повідомлень про припинення розподілу електричної енергії (відключення) в матеріалах справи відсутні. З відзиву на позовну заяву, поданого представником АТ «Херсонобленерго» Галімон О.В. вбачається, що рекомендований лист направлений на адресу ОСОБА_2 не був отриманий споживачем та 23 вересня 2024 року повернувся не врученим.
24 жовтня 2024 року працівниками АТ «Херсонобленерго» житловий будинок АДРЕСА_1 був відключений від електропостачання шляхом відрізання дротів на опорі електропередач.
На час розгляду справи електропостачання будинку не відновлено.
Відносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року, Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП №310 від 14 березня 2018 року, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП №311 від 14 березня 2018 року, у редакції постанови від 20 березня 2020 року №716.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 1.2.7 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Під час переходу права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил, крім випадків, передбачених законодавством (пункт 1.2.15 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору про користування електричною енергією № 0105110 та на підставі публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_4 .
Факт приєднання до мереж системи розподілу АТ «Херсонобленерго» електроустановок ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , присвоєння даним точкам комерційного обліку ЕІС коди та передачі даних про цих споживачів електропостачальнику ТОВ «ХОЕК», не заперечувався представником АТ «Херсонобленерго» під час розгляду справи, та є доводом апеляційної скарги.
Факт зміни прізвища позивачки з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 », підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_5 . Зміна користувачем прізвища не припиняє дію укладеного договору між оператором системи розподілу та користувачем. При цьому відсутність у відповідачів відомостей щодо зміни прізвища споживача не свідчить про відсутність договірних відносин щодо постачання та розподілу електричної енергії між відповідачами та ОСОБА_1 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 споживача ОСОБА_2 , яка користувалась електричною енергією на підставі договору про користування електричною енергією № 0101085 та на підставі публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , як дочка померлої, успадкувала житловий будинок АДРЕСА_1 та продовжила користуватися наданими відповідачами послугами з постачання та розподілу електричної енергії. Факт надання відповідачем послуг з електропостачання та їх отримання позивачем після смерті ОСОБА_2 підтверджується відомостями з нарахування та оплати послуг за січень 2022 року по листопад 2024 року щодо споживача ОСОБА_2 , о/р НОМЕР_3 з якого вбачається використання електричної енергії після жовтня 2022 року.
Врахувавши вказані обставини та позиції Верховного Суду висловлені у постановах від 26 серпня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 07 листопада 2023 року у справі №643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22, відповідно до яких згідно з частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки до таких дій у спірних правовідносинах є надання відповідачем послуг з електропостачання та їх отримання позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не переоформлення особового рахунку після зміни власника не тягне за собою недійсність відносин по фактичному наданню таких послуг, оскільки сторони фактично визнавали договірні відносини між собою протягом двох років, позивачка передавала показники лічильника, а відповідачі по ним нараховували плату за надані послуги.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не є користувачем послуг з постачання та розподілу спростовуються обставинами зазначеними вище.
Частиною 3 статті 60 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Пунктом 11.5.1 розділу ХІ Кодексу систем розподілу встановлено, що послуги з розподілу електричної енергії надаються Користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.
Згідно з підпункту 3 пункту 11.5.1 розділу ХІ Кодексу систем розподілу, яким визначено випадки припинення розподілу електричної енергії за ініціативою ОСР, розподіл електричної енергії може бути припинений, зокрема, у випадку недопущення до електроустановок Користувача, пристроїв релейного захисту, автоматики та зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або ОСР, на яких покладено відповідні обов'язки згідно із законодавством України та/або договором.
Умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу визначені розділом VII ПРРЕЕ.
Відповідно до 7.1. розділу VII ПРРЕЕ електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов'язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.
Підпунктом 1 пункту 7.5. розділу VII ПРРЕЕ визначено, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.
Відповідно до абзаців шостого - восьмого цього ж пункту, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин встановлено, що попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший узгоджений спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з ОСР/ОСП або додатками до нього.
Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій робочий день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом) або третій робочий день з дня відправки електронного повідомлення з поштового сервера оператора системи або електропостачальника на електронну адресу споживача, що зазначена у договорі споживача з ОСР/ОСП або електропостачальником (у разі направлення попередження електронною поштою).
Право електропостачальника на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку, передбачене підпунктом 4 пункту 5.2.1 частини 5.2 Розділу V ПРРЕЕ кореспондується з обов'язком споживача електричної енергії забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок, у тому числі генеруючих установок, установок зберігання енергії та їх налаштувань, та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) в установленому цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, передбаченим підпунктом 12 пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ.
Пунктом 6.1.1. глави 6.5 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії на власників вузлів обліку, а також суб'єктів, які контролюють вузли обліку (зокрема їх апаратні інтерфейси та/або канали зв'язку), електроустановки, об'єкти або окремі елементи об'єкта, територію (приміщення), де встановлені вузли обліку (зокрема споживачі), покладені обов'язки щодо забезпечення безперешкодного доступу уповноваженим представникам контролюючих органів, АКО, операторів системи, електропостачальників, ППКО, власників відповідного обладнання та інших заінтересованих сторін, які мають на це право (зокрема субспоживачів), для проведення контрольного огляду та/або технічної перевірки вузлів обліку, зчитування показів, а також контрольного зчитування інформації, яка зберігається в первинній базі даних лічильників електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.5.1. глави 6.5 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії оператор системи зобов'язаний згідно з затвердженими графіками за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії проводити: контрольний огляд ЗКО споживачів та зчитування даних з лічильників електричної енергії, де не забезпечено гарантоване щодобове автоматизоване дистанційне зчитування даних, не рідше одного разу на шість місяців; технічну перевірку вузлів обліку для непобутових та колективних побутових споживачів не рідше одного разу на три роки; технічну перевірку вузлів обліку для індивідуальних побутових споживачів не рідше одного разу протягом половини міжповірочного інтервалу лічильника, встановленого у вузлі обліку.
Порядок перевірки вузлів обліку на місці їх встановлення визначений главою 6.2 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії, відповідно до якої якщо уповноважені представники ППКО/оператора системи або електропостачальника під час відвідування об'єкта не мали доступу до вузла обліку та ЗВТ користувача системи, вони направляють користувачу системи повідомлення про дату наступного відвідування чи про необхідність самостійно передати покази засобу обліку.
Повідомлення може надаватись користувачу системи поштою рекомендованим листом або в інший спосіб, визначений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
Датою отримання повідомлення є дата, підтверджена підписом одержувача та/або дата реєстрації вхідної кореспонденції, зафіксована електронною системою передачі повідомлень, або третій день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, у якому обслуговується одержувач (у разі направлення рекомендованим листом).
Якщо протягом десяти робочих днів (для індивідуальних побутових споживачів протягом двох розрахункових періодів) від дати отримання повідомлення користувач системи без поважних причин не передав покази засобу обліку або не узгодив дату наступного відвідування, та не надав в узгоджену сторонами дату та час уповноваженим представникам ППКО/оператора системи/електропостачальника доступ до свого об'єкта та електроустановок для контрольного огляду, технічної перевірки, виконання інших робіт, які передбачені цим Кодексом, то це вважається недопуском до вузла обліку або ЗВТ та фіксується відповідним актом про недопуск. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для користувача на вчинення цих дій.
Якщо недопуск до вузлів обліку та ЗВТ спричинений умисними діями/бездіяльністю користувача системи, то такий факт фіксується актом про недопуск до вузла обліку одразу (Пункт 6.2.6 глави 6.2)
Акт про недопуск до вузла обліку вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи, користувач системи, а також представник ВТКО та/або сторони, яка контролює об'єкт, на якому встановлений вузол обліку. У разі їх відсутності або відмови підписувати акт про недопуск, в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (за умови посвідчення цієї особи) або більше одного уповноваженого представника оператора системи за умови підтвердження відеозйомкою факту відсутності доступу до вузла обліку та ЗВТ користувача системи(Пункт 6.2.7 глави 6.2)
Акт про недопуск до вузла обліку є підставою для припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії користувачу системи у порядку, визначеному пунктом 7.5 розділу VІІ Правил роздрібного ринку та підпунктом 3 пункту 11.5.2 глави 11.5 розділу ХІ Кодексу системи розподілу(Пункт 6.2.8 глави 6.2).
З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2024 року уповноваженими представниками АТ «Херсонобленерго» Сорокіним С.М. та Дадутовою О.Г. складено акти про недопуск представників оператору системи розподілу до вузла обліку споживачем ОСОБА_3 та споживачем ОСОБА_2 до електроустановок для зчитування показників належних їй лічильників, виконання контрольного огляду вузлів обліку, технічної перевірки, проведення інших перевірок вузлів обліку та/або ЗВТ на об'єкті: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_2 та о/р НОМЕР_1 відповідно.
Вказані акти підписані лише двома уповноваженими представниками оператора системи. Ні споживачами, ні незаінтересованою особою вказані акти не підписані.
Записи про відсутність споживача або про відмову підписувати акт про недопуск, в порушення вимог пункту 6.2.7 глави 6.2 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії, в обох актах відсутні. Також в актах не містяться будь-які відомості про те, що факт відсутності доступу до вузла обліку та ЗВТ користувача системи був зафіксований відеозйомкою.
Доданий АТ «Херсонобленерго» до відзиву на позовну заяву фрагмент відеозапису не може вважатися достовірним доказом відмови споживача ОСОБА_4 у допуску 30 серпня 2024 року представників відповідача до вузлів обліку, оскільки з наданого відеозапису неможливо достовірно встановити дату його здійснення, а з огляду на відсутність в акті відомостей про відсутність споживача або про відмову підписувати акт про недопуск та про фіксування факту відсутності доступу до вузла обліку відеозаписом, не можливо встановити чи дійсно 30 серпня 2024 року споживачем не було допущено уповноважених представників оператора системи до вузлів обліку. Крім того, з відеозапису неможливо встановити особу чоловіка, який відмовив у допуску до вузлів обліку, зазначивши, що він не є власником будинку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність складених 30 серпня 2024 року актів про недопуск відносно споживачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а відтак і відсутність підстав для припинення постачання електричної енергії користувачу системи.
Доводи апеляційної скарги про те, що акт про недопуск у сукупності з відеозйомкою місця недопуску відповідає вимогам пункту 6.2.7 глави 6.2 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії, спростовується зазначеними вище обставинами.
Встановивши, що АТ «Херсонобленерго» припинено постачання електричної енергії до житла позивачки, розташованого за адресою АДРЕСА_1 за особовими рахунками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з порушенням встановленої процедури, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що незаконно припинене електропостачання має бути відновлено за рахунок відповідача, який є оператором системи розподілу.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «ХОЕК» є неналежним відповідачем у справі, оскільки припинення електропостачання відбулося за ініціативою оператора систем розподілу, яким є АТ «Херсонобленерго», а ТОВ «ХОЕК» не вчиняв жодних дій направлених на відключення електроустановок споживача від електричної мережі.
Одночасно суд роз'яснює, що для подальшого користування електричною енергією, після відновлення електроживлення об'єкта за адресою АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_7 (№ НОМЕР_3 ), спадкоємець споживача ОСОБА_2 зобов'язаний укласти договір про надання послуг розподілу/передачі електричної енергії у зв'язку зі зміною споживача відповідно до пункту 2.1.8 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції посилався на відсутність підстав, визначених у статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте з таким висновком колегія суддів погодитися не може.
Так, відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 60 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін "продукція" у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відключення оператором системи розподілу споживачів з порушенням порядку законодавства, що регулює спірні відносини є порушенням зобов'язання оператора системи розподілу щодо надання споживачу послуг з передачі (розподілу) електричної енергії , що у розумінні законодавства про захист прав споживачів є недоліком продукції, і, відповідно до статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів», має наслідком відшкодування моральної шкоди завданої незаконним відключенням від електропостачання.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав, визначених у статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до висновків Верховного суду викладених у постановах від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивачка зазначала, що незаконним відключення належного їй будинку від електропостачання буди порушені її права та завдано моральної шкоди. Вона тривалий час, починаючи з 22 жовтня 2024 року та по теперішній час позбавлена можливості користуватися електричною енергією для власних потреб (освітленням житлового приміщення, користуванням побутовими приладами), а в холодну пору року була позбавлена можливості опалювати житлові приміщення, оскільки котел потребує підключення до електроживлення. У зв'язку із зазначеним вона зазнала душевних страждань. Просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду, яку оцінила у 200000.00грн.
Як вбачається з матеріалів справи житловий будинок, який належить позивачці, та в якому вона проживає, з 22 жовтня 2024 року незаконно відключений працівниками АТ «Херсонобленерго» від електропостачання у зв'язку із чим ОСОБА_1 була позбавлена можливості користуватися електричною енергією для щоденних побутових потреб та опалювання будинку протягом опалювального сезону 2024-2025 років, що призвело до необхідності, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи моральні страждання, які заподіяні позивачці внаслідок незаконного відключення електроенергії, необхідність вчинення нею дій на захист свого права, тривалість цього відключення, характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також вимоги розумності і справедливості колегія суддів дійшла висновку що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000.00грн.
Доводи апеляційної скарги представника АТ «Херсонобленерго» щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відвід головуючого суді не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Задовольняючи відвід, головуючий суддя Зуб І.О., вказуючи на відсутність об'єктивних підстав для задоволення відводу, врахувала суб'єктивний висновок позивача щодо можливих порушень процесуального закону при розгляді справи головуючим з метою запобігання тенденції існування сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості головуючого судді.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Матеріали справи не містять відомостей, що поведінка головуючого судді Зуб І.О. давала б будь-які об'єктивні підстави вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи цієї справи. Взагалі не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді.
Проте задоволення відводу з огляду на побоювання позивача у відсутності неупередженості судді, суд задовольнив відвід, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді.
Після задоволення відводу, справа передана розгляд іншому судді, який визначений у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу і розглянута по суті повноважним складом суду. А отже підстави для скасування рішення суду з цих підставі також відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а отже апеляційну скаргу представника АТ «Херсонобленерго» Галімон О.В. слід залишити без задоволення, а рішення суду в цій частині - без змін.
Рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди скасувати з підстав неправильне застосування норм матеріального права і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши з АТ «Херсонобленерго» на користь позивачки 10000.00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Херсонобленерго» Галімон Олени Валеріївни залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (код ЄДРПОУ 05396638, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 28 липня 2025 року.
Головуючий Л.А. Приходько
Судді: Л. В. Базіль
С. В. Радченко