Єдиний унікальний номер справи: 766/5954/23
Номер провадження: 11-кп/819/ 412/25
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 липня 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря
судового засідання: ОСОБА_5
адвоката: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22023230000000420 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 серпня 2025 року включно .
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу від 24 червня 2025 року скасувати , як постановлену з порушенням прав людини , належної правової процедури .
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду постановлена незаконно, з порушенням правової процедури, передбаченої ст. 2 КПК, ст. 5 Конвенції.
Вказує, що судове засідання, на якому розглядалося клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, відбулося 25.06.2025 року, а ухвала Херсонського міського суду прийнята 24.06.2025 року, тобто поза межами судового засідання до проголошення клопотання прокурором , до заслуховування заперечень сторони захисту, обвинуваченого в судовому засіданні.
За таких обставин вважає, що оскаржувана ухвала прийнята судом із порушенням його прав на захист, змагальність процесу, порушує право бути почутим судом, на розгляд справи безстороннім і неупередженим судом.
Також посилається на те, що ст. 331 КПК , главою 18 КПК не передбачено постановлення і проголошення лише резолютивної частини судового рішення. Ст. 196 КПК передбачає вимогу до ухвали суду про обрання, продовження запобіжного заходу , де зазначено про вмотивованість і обґрунтованість судового рішення.
Вказує, що проголошення резолютивної частини ухвали про продовження строку тримання під вартою є незаконним і прямо порушує ст. 29 Конституції, ст.5 Конвенції.
Позиції учасників.
Адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків .
Мотиви Суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22023230000000420 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В судовому засіданні 25.06.2025 року судом відповідно до приписів ст. 331 КПК України за участю прокурора, обвинуваченого та захисника було розглянуто клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави щодо ОСОБА_8 прокурор у клопотанні обґрунтував тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК та продовженням існування ризиків передбачених п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу, суд має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Як видно із ухвали, що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 суд виходив із того, що ризики, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою , передбачені п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати, судовий розгляд не завершений. Суд врахував при цьому не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, а і сукупність даних про особу обвинуваченого, передбачених ст. 178 КПК України, його соціальні зв'язки та обставини, якими прокурор обґрунтовував у клопотанні продовження існування встановлених раніше ризиків, що в сукупності і стало підставою для висновку про продовження існування встановлених ризиків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою на цій стадії судового провадження застосований бути не може.
Доведеність продовження існування ризиків в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюється.
Здійснюючи апеляційний розгляд в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів виходить із такого.
З матеріалів кримінального провадження, що надійшли із суду першої інстанції у порядку ст. 422-1 КПК України, журналів судового засідання вбачається, що в судовому засіданні 25.06.2025 року судом було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , заслухані пояснення обвинуваченого та захисника щодо клопотання прокурора, та за результатами розгляду клопотання прокурора судом постановлено ухвалу, по виходу із нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, в якій було зазначено, що повний текст ухвали буде оголошено 30.06.2025 року об 11:40 год.
30.06.2025 року у присутності обвинуваченого та його захисника судом було оголошено повний текст ухвали суду від 25.06.2025 року.
Отже твердження обвинуваченого про те, що ухвала суду про продовження строку тримання під вартою щодо нього була постановлена до розгляду клопотання та без заслуховування учасників судового провадження , не знайшли свого підтвердження.
Ухвалою від 01.07.2025 року Херсонського міського суду виправлено описку у резолютивній частині ухвали та замість неправильної дати 24.06.2025 року вказано правильну- 25.06.2025 року. В ухвалі суду зазначено, що при виготовленні вступної та резолютивної частини ухвали , яка була постановлена в судовому засіданні 25.06.2025 року було допущено описку у даті постановлення та помилково зазначено 24.06.2025 року.
Аналізуючи твердження обвинуваченого , з посиланням на положення ст. 331, ст. 196 КПК України та главу 18 КПК , про те, що цими нормами не передбачено правових підстав для оголошення судом резолютивної частини ухвали, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на чинних положеннях Кримінального процесуального кодексу України.
В оскаржуваній ухвалі від 25.06.2025 року суд , продовжуючи строк тримання обвинуваченого під вартою, навів мотиви та висновки , на підставі яких він ухвалив таке рішення, виконав вимоги процесуального закону щодо обґрунтовування свого рішення ,отже посилання обвинуваченого щодо недотримання вимог ст. 196 КПК щодо вмотивованості судового рішення не є прийнятними.
В той же час особливості проголошення судових рішень визначено ст.376 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
Зазначена норма, як і положення глави 18 КПК , не містять виключення щодо можливості складання та оголошення резолютивної частини ухвали при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що виготовлення та оголошення 25.06.2025 року резолютивної частини ухвали суду про продовження строку тримання під вартою з дотриманням вимог ч. 2 ст. 376 КПК України щодо строку виготовлення та оголошення повного тексту ухвали є порушенням права людини у контексті ст. 5 Конвенції, як на те вказує апелянт.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з підстав та доводів, зазначених в апеляційній скарзі ухвала суду скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч.2 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2025 року, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4