Номер провадження: 22-ц/813/5590/25
Справа № 509/7206/24
Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
17.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в обґрунтування якого зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 20.09.2022 року, що підтверджується актовим записом № 2107 Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У шлюбних відносинах народились донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .
В квітні 2024 року сторони посварилися та перестали спілкуватися, після чого позивачка, яка на той момент була вагітна другою дитиною, з донькою переїхала до матері.
Посилається, що донька та новонароджений син знаходиться на повному утриманні позивачки, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Тому, з метою захисту прав дітей на належне утримання з боку батька позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Позивач просила суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову до суду і до повноліття дітей, а також стягнути з ОСОБА_2 , на свою користь, аліменти на утримання дружини у розмірі частини від усіх видів його заробітку, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову і до досягнення дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01.02.2041 року стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною ОСОБА_6 повноліття. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення в межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Суд першої інстанції, визначаючи аліменти у розмірі 1/6 на утримання дитини ОСОБА_6 , керувався обставинами, що з відповідача на користь позивачки вже стягуються аліменти у розмірі 1/6 на утримання позивачки як дружини, та на утримання старшої дитини ОСОБА_5 . Суд при цьому вказує, що загальновизнаним є розмір аліментів на двох дітей, що дорівнює 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, що підтверджується положеннями п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК та ч. 5 ст. 183 СК, та вважав правильним стягувати на утримання ОСОБА_6 половину від цієї частки (враховуючи, що у сторін у шлюбі народилось двоє дітей, які проживають разом з матір'ю, та на утримання старшої дитини вже стягуються аліменти). При цьому судом враховано, що згідно з ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у вигляді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року по справі № 509/7206/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , зазначає, шо оскаржує рішення в частині позовних вимог ОСОБА_4 які були задоволені судом першої інстанції. Посилається на те, що ОСОБА_4 не надала доказів на підтвердження проживання дітей разом з нею та доказів того, що ОСОБА_4 є непрацездатною особою та потребує фінансової (матеріальної) допомоги (утримання), та що ОСОБА_2 може таку фінансову (матеріальну) допомогу надати, судом не досліджувався матеріальний стан сторін. Стверджує, що стягнення 1/6 частини доходу є надмірним тягарем для ОСОБА_2 з огляду на його фінансовий стан, а саме наявність фінансових зобов'язань перед фінансовими установами, необхідність купувати спорядження та орендувати житло.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2025 року відкрито провадження у справі, роз'яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримали 11.05.2025 року о 18:24:33 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримали 11.05.2025 року о 18:24:33 та 06.05.2025 року о 17:14:36 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції надано належну оцінку доказам та доводам сторін. Відповідач вказує на не підтвердження того, що позивачка є непрацездатною особою та що вона потребує фінансової (матеріальної) допомоги (утримання), проте ці положення відповідають ст.75, а не 181 Сімейного кодексу України, відповідач не оскаржує призначений йому розмір аліментів, а сам факт їх призначення, тобто вважає, що обов'язку сплати кошті на утримання дитини у нього не виникає. Питання того, що дитина проживає разом із позивачкою, було досліджено судом першої інстанції, ці обставини суд врахував при вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів.
У відповіді на відзив ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , посилається на обставини викладені в апеляційній скарзі.
Від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 надійшли додаткові пояснення у справі.
ОСОБА_4 до клопотання про прискорення розгляду справи до суду надано докази, а саме: копію постанови про зупинення виконавчого провадження, свідоцтво про смерть ОСОБА_9 та довідка КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР від 31.03.2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.07.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про долученні зазначених доказів до матеріалів справи, оскільки повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Будь-яких обґрунтованих клопотань, що ці докази не могли бути надані до суду першої інстанції не зазначено, крім того, ці докази не стосуються предмета спору, оскільки постанова про зупинення виконавчого провадження була винесена державник виконавцем вже після постановлення оскаржуваного рішення суду, інші докази медична довідка та свідоцтво про смерть не стосуються предмету спору яким є стягнення аліментів.
24.06.2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савчак Я.О. подав до суду заперечення щодо додаткових пояснень ОСОБА_4 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.07.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у приєднані заперечень, які за змістом є додатковими поясненнями, оскільки цивільним процесуальним кодексом України не передбачено на стадії апеляційного провадження такого процесуального документу як заперечення щодо додаткових пояснень, крім того, всі зазначені доводи викладені в апеляційній скарзі, а строк за додатковими доводами, що стосуються оскарження рішення суду, не поновлюється.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 судові повістки-повідомлення отримали 12.06.2025 року о 13:02:37 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 судову повістку-повідомлення отримав 25.06.2025 року о 14:35:44 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 судові повістки-повідомлення отримали 12.06.2025 року о 13:02:37 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу просив задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року, оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому рішення суду в іншій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що з відповідача на користь позивачки вже стягуються аліменти у розмірі 1/6 на утримання позивачки як дружини, та на утримання старшої дитини ОСОБА_5 . Суд при цьому вказує, що загальновизнаним є розмір аліментів на двох дітей, що дорівнює 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, що підтверджується положеннями п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК та ч. 5 ст. 183 СК, та вважає правильним стягувати на утримання ОСОБА_6 половину від цієї частки (враховуючи, що у сторін у шлюбі народилось двоє дітей, які проживають разом з матір'ю, та на утримання старшої дитини вже стягуються аліменти). При цьому судом враховано, що згідно з ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у вигляді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 20 вересня 2022 року, зареєстрованому у Приморському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У шлюбі у них народилась спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , та спільний син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, спільні діти сторін проживають разом з позивачкою.
Судовим наказом, виданим Біляївським районним судом Одеської області 21.08.2024 року у справі № 496/5311/24, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання їх доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2024 року у справі № 509/4526/24, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.01.2025 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) на утримання ОСОБА_4 як дружини, починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 02 серпня 2024 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Отже, судом вирішено питання про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання їх спільної доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу, виданого Біляївським районним судом Одеської області 21.08.2024 року у справі № 496/5311/24.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання сина, позицію відповідача, який не погоджується з визначеним розміром аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01.02.2041 року стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною ОСОБА_6 повноліття.
Апеляційний суд зазначає, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права та змагальність сторін.
Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, у цій справі позивач, звернувшись до суду з позовом просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову до суду і до повноліття дітей, а також стягнути з ОСОБА_2 , на свою користь, аліменти на утримання дружини у розмірі частини від усіх видів його заробітку, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову і до досягнення дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01.02.2041 року стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною ОСОБА_6 повноліття.
В свою чергу відповідач, від імені якого діяли представники ОСОБА_3 та ОСОБА_10 під час розгляду справи судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду, належних доказів щодо свого майнового стану, який унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом розмірі, не надав.
Посилаючись на необґрунтовано визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідач зазначає, що ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження проживання дітей разом з нею та доказів того, що ОСОБА_4 є непрацездатною особою та потребує фінансової (матеріальної) допомоги (утримання), разом з тим відповідач посилається на доход та майно родини позивача.
Виходячи із принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів не проживання дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю.
Доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача фінансових зобов'язань перед фінансовими установами, необхідність купувати спорядження та орендувати житло не є підставами для зменшення розміру аліментів визначених судом першої інсткнції.
Посилання скаржника на те, що з нього стягується більше 50 % доходу, що суперечить ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу, оскільки Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 27 березня 2025 року визначаючи аліменти у розмірі 1/6 на утримання дитини ОСОБА_6 , керувався обставинами, що з відповідача на користь позивачки вже стягуються аліменти у розмірі 1/6 на утримання позивачки як дружини, та на утримання старшої дитини ОСОБА_5 , при цьому загальновизнаним є розмір аліментів на двох дітей, що дорівнює 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, що підтверджується положеннями п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК та ч. 5 ст. 183 СК. При цьому судом враховано, що згідно з ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у вигляді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 липня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю. Карташов