Номер провадження: 22-ц/813/2538/25
Справа № 947/24918/23
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2024 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
У серпні 2023 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що як вбачається з листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської мі ської ради від 19.04.2023 року № 1161/03.01-07 ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 31,5 кв.м., житловою площею 8,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 25.01.2012 року № НОМЕР_1 .
03.05.2012 року за ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 18.04.2012 року, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2-809, зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок.
Згодом ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Бураковою О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2155, здійснив відчуження частини житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, позначеного в схематичному плані літ. «А», житловою площею 8,1 кв.м., загальною площею 31,5 кв.м. та надвірних споруд:
«Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня,
№ 1-7 -огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м., що знаходиться в фактичному користуванні на користь ОСОБА_1 .
22.08.2012 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Бураковою О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2958, здійснив відчуження іншої частини вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями на користь ОСОБА_1 .
15.01.2021 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 216,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна: 2269613151101). Вказаний садовий будинок складається з:
- садового будинку «А», загальною площею 84,4 кв.м.;
- садового будинку «Б», загальною площею 92,4 кв.м.;
- садового будинку «В», загальною площею 39,6 кв.м.
Підставами прийняття вказаного рішення стали:
-договір купівлі-продажу від 20.06.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Бураковою О.І. зареєстрований в реєстрі за № 2155;
-договір купівлі-продажу від 22.08.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Бураковою О.І. зареєстрований в реєстрі за № 2958;
-довідка від 11.11.2020 року № б/н, видана ТОВ «КИЇВ МІСТО БУД»;
-технічний паспорт від 11.11.2020 року № б/н, виданий ТОВ «КИЇВ МІСТО БУД».
Таким чином, внаслідок проведених реєстраційних дій змінено функціональне призначення спірного об'єкта з житлового будинку на садовий будинок та його площу, яка фактично збільшилась на 184,9 кв.м. порівняно з первісним набуттям права власності. Також в технічному паспорті від 11.11.2020 року № б/н, виданому ТОВ «КИЇВ МІСТО БУД», безпідставно вказано, що загальна площа земельної ділянки становить 638 кв.м. Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР) від 09.06.2021 року № 01-18/1334/в повідомлено, що на підставі виявлення факту самочинного будівництва проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час перевірки на місці 03.06.2021 року із залученням посадових осіб Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (далі - ДЗР ОМР) за адресою: АДРЕСА_1, встановлено факт здійснення будівельних робіт з нового будівництва двох садових будинків, а саме: влаштовано металевий стовпчастий фундамент, влаштовано металевий каркас з відкритим простором першого поверху, влаштовано зовнішні стіни з сандвіч панелями другого поверху з влаштуванням дверних прорізів з заповненням склопакетами з влаштуванням чотирьох окремих приміщень одного будинку та двох окремих приміщень другого будинку з виходом на відкриту терасу з фасадної частини будинків, влаштовано покриття будинків з металочерепиці, влаштовано одну вхідну групу у вигляді металевої конструкції зовнішніх.
Згідно з інформації ДЗР ОМР відсутня інформація щодо права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, які б засвідчували отримання права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за вищевказаною адресою.
Листом ДЗР ОМР від 26.04.2023 року №01-18/623 повідомлено, що за наявною в Департаменті інформацією Одеською міською радою не приймалось рішень щодо передачі у власність або користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Також листом від 19.04.2023 року № 1161/03.01-07 КП «БТІ» ОМР надало копію технічного паспорту від 22.03.2012 року житловий будинок по АДРЕСА_1 . Відповідно до плану на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташовано: «А» - житловий будинок, «Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня, № 1-7 - огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м.
Таким чином, за адресою: АДРЕСА_1 відбулось будівництво чотирьох кімнат садового будинку «А», двох кімнат садового будинку «Б» без отримання відповідного права на виконання будівельних робіт, що супроводжувалось відповідними реєстраційними діями, а також проведено державну реєстрацію права власності на садовий будинок «В», якого не існує взагалі. Вказані об'єкти збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка для таких цілей не виділялась, а тому порушено права територіальної громади міста Одеси.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2024 року позов задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенка О.Б. від 15.01.2021 року за індексним номером 56160295, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2269613151101) із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зобов'язано ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого садового будинку площею 216,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2269613151101).
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 6710 грн. на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 26597691), на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26302537, розрахунковий рахунок: UА808201720344250211000034995 в Державну казначейську службу України, м. Київ, МФО 820172.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги, скасовуючи рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенка О.Б. від 15.01.2021 року за індексним номером 56160295, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2269613151101) із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов'язуючи ОСОБА_1 звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого садового будинку площею 216,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2269613151101), суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 здійснено нове будівництво садових будинків проводилось на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена у встановленому законом порядку, за відсутності відповідного документа який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, а також з істотним порушенням будівельних норм і правил, що зумовлює наявність на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси самочинно збудованих об'єктів та унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження власником цими землями.
Крім того, ОСОБА_1 зареєструвала право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, а також здійснила державну реєстрацію речових прав на об'єкт, якого не існує.
Здійснення на земельній ділянці комунальної власності самочинного будівництва садових будинків «А» та «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , має наслідком що така земельна ділянка повинна бути звільнена шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва.
Колегія суддів не може погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:
- 03.05.2012 року за ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 18.04.2012 року, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2-809, зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок;
- згодом ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Бураковою О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2155, здійснив відчуження частини житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, позначеного в схематичному плані літ. «А», житловою площею 8,1 кв.м., загальною площею 31,5 кв.м. та надвірних споруд: «Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня, № 1-7 -огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м., що знаходиться в фактичному користуванні на користь ОСОБА_1 ;
- 22.08.2012 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Бураковою О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2958, здійснив відчуження іншої частини вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями на користь ОСОБА_1 ;
- 15.01.2021 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 216,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна: 2269613151101). Вказаний садовий будинок складається з: - садового будинку «А», загальною площею 84,4 кв.м.; - садового будинку «Б», загальною площею 92,4 кв.м.; - садового будинку «В», загальною площею 39,6 кв.м.;
- під час перевірки на місці 03.06.2021 року із залученням посадових осіб Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (далі - ДЗР ОМР) за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено факт здійснення будівельних робіт з нового будівництва двох садових будинків, а саме: влаштовано металевий стовпчастий фундамент, влаштовано металевий каркас з відкритим простором першого поверху, влаштовано зовнішні стіни з сандвіч панелями другого поверху з влаштуванням дверних прорізів з заповненням склопакетами з влаштуванням чотирьох окремих приміщень одного будинку та двох окремих приміщень другого будинку з виходом на відкриту терасу з фасадної частини будинків, влаштовано покриття будинків з металочерепиці, влаштовано одну вхідну групу у вигляді металевої конструкції зовнішніх;
- згідно з інформацією ДЗР ОМР відсутня інформація щодо права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ;
- згідно з даними Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, які б засвідчували отримання права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за вищевказаною адресою;
- листом ДЗР ОМР від 26.04.2023 року №01-18/623 повідомлено, що за наявною в Департаменті інформацією Одеською міською радою не приймалось рішень щодо передачі у власність або користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ;
- також листом від 19.04.2023 року № 1161/03.01-07 КП «БТІ» ОМР надало копію технічного паспорту від 22.03.2012 року житловий будинок по АДРЕСА_1 . Відповідно до плану на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташовано: «А» - житловий будинок, «Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня,№ 1-7 - огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м.
Колегія суддів виходить з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 373 ЦК України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі положеннями статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 520/8970/18.
Відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Докази, які не було подано до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі № 909/722/14.
Рішення, яке переглядається, ухвалено за наслідками розгляду справи районним судом в заочному порядку і має статус заочного.
Заочний розгляд справи відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (глава 11) є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача. Його розглядають як додаткову гарантію позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу.
Заочне рішення суду ухвалюється в тому разі, коли особу було належним чином повідомлено про розгляд справи, але вона була відсутня в судовому засіданні й не подала відзиву, заперечень на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 03.04.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 128).
Незважаючи на це, суд першої інстанції направляв судову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 , яка була зазначена у позовній заяві Одеської міської ради і яка відрізняється від адреси зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , яка зазначена у відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи судові повістки, які направлялись відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві і яка не відповідає адресі реєстрації відповідача, повертались до суду з відмікою пошти: «за закінченням терміну зберігання»
Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 216/3765/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
Таким чином, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи, що одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 є посилання на її неналежне повідомлення, колегія суддів з урахуванням наведених обгрутувань та виходячи з п. 3 ст. 376 ЦПК України, доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Ухвалюючи власне судове рішеня колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 373 ЦК України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі положеннями статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 520/8970/18.
Відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
За змістом частини 1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
При цьому, згідно з визначеним Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядком забудови території підтвердження заявником наявності у нього права власності або користування земельною ділянкою здійснюється як на етапі отримання вихідних даних, так і на етапі отримання дозвільних документів на проведення будівельних робіт шляхом подання документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
В свою чергу, фізична або юридична особа перед початком проведення будівельних робіт повинна подати виконавчому органові міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, та одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Встанововивши, що містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва, будівельні паспорти, дозволи на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровані, суд першої інстанції вірно вважав, що виконані відповідачем будівельні роботи відносяться до самочинного будівництва.
Заперечення відповідача висновків суду першої інстанції зведено до того, що суд першої інстанції взяв до уваги твердження позивача, що ОСОБА_1 було здійснено нове будівницто після повного знищення будинку, який вона придбала на законних підставах у 2012 році і зареєстроване право власності відповідача на яке, сам позивач ніколи не оспорював - житлового будинку під літерою «А», житловою площею 8,1 кв. м. загальною площею 31,5 кв. м. та надвірних споруди: літ. «Б» - веранда, «К» - душ; «Е» - сарай; «Н» - навіс; «М» - вбиральня; №1-7 - огорожа; I - мостіння.
Відповідач стверджує, що нею була здійснена саме реконструкція з переплануванням придбаного у 2012 році будинку без повного знищення його конструктивних елементів, які були використані в процесі реконструкції і присутні у реконструйованому будинку. При цьому позивач не заперечує не отримання нею у встановленому порядку містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва, відсутність будівельного паспорту (проекту), дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тобто, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов'язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. (Постанова Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18).
Як вже зазначалось, відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи і у справі відсутні докази про її належне повідомлення, а також про вручення копії позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження, у зв'язку з чим була позбавлена можливості подання відзиву на позов, а також доказів на підтвердження заперечень проти заявлених вимог.
При таких обставинах подання відповідачкою ОСОБА_1 нових доказів в апеляційній інстанції у справі, яка переглядається, можливе, оскільки неналежне її повідомлення про розгляд справи у районному суді, призвело до неможливості подати ці докази раніше, що є підставою для подання доказів на підтвердження цього факту, а також самих нових доказів.
У справі, яка переглядається, позивачем заявлені вимоги про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій, як стверджує заявник відбулось будівництво чотирьох кімнат садового будинку «А», двох кімнат садового будинку «Б» без отримання відповідного права на виконання будівельних робіт, що супроводжувалось відповідними реєстраційними діями, а також проведено державну реєстрацію права власності на садовий будинок «В», якого не існує взагалі. Вказані об'єкти збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка для таких цілей не виділялась, а тому порушено права територіальної громади міста Одеси.
Відповідач з заявленими вимогами, не погоджується, що і стало підставою для оскарження нею ухваленого заочного рішення суду, яким дані вимоги повністю задоволені.
Серед доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що суд набув помилкового висновку про те, що відповідачкою здійснено знесення придбаної нею за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будівлі і здійснено повністю нове будівництво, оскільки суд свій висновок побудував на підставі акту від 03.06.2021 року, складеного працівниками органів створених Одеською міською радою за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, про проведення якої не була повідомлена власник майна ОСОБА_1 . Із самого акту не вбачається, що особи, які проводили цю перевірку безпосередньо потрапляли на земельну ділянку, на якій ОСОБА_1 придбала будинок, який згодом у 2020 році перепланувала і перебудувала і безпосередньо досліджували переобладнаний будинок.
Виходячи, що в акті від 03.06.2021 року зазначено, що нове будівницто здійснено на території садового товариства «Зелений мис», Одеським апеляційним судом витребувано від садового товариства «Зелений мис» відомості про підставу користування товариством земельної ділянки, на якій, як стверджує позивач, ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво та інформацію про членство ОСОБА_1 в садовому товаристві «Зелений мис».
Згідно з відповіддю за підписом голови правління садового товариства «Зелений мис» від 09.06.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду, вбачається ОСОБА_1 є членом садового товариства «Зелений мис» на підставі рішення № 0103/18 від 01.03.2020 року. Цим же рішенням дозволено передачу ОСОБА_1 садової ділянки № НОМЕР_3 площею 422 кв. м. ОСОБА_1 , як член садового товариства, підключена до електромережі та водогону і здійснює розрахунки за надані послуги, заборгованість відсутня. ОСОБА_1 щорічно сплачує за користування земельною ділянкою, а також податок на землю через товариство садівників «Зелений мис», заборгованості по сплаті за землю у ОСОБА_1 немає.
Земельна дідянка перебуває у постійному користуванні садового товариства «Зелений мис» на підставі Рішення Виконавчого Комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих № 1275 від 10.11.1955 року (т.2 а. с. 170-172).
У відповідності до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно з висновком експертного дослідження від 05.06.2025 року судової будівельно-технічної експертизи виконаної судовим експертом Накул Оленою Миколаївною (свідоцтво № 37-22/11 від 03.04.2022 року видано рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), яка обізнана про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за наданя завідомо неправдивого висновку вид будівництва, який виконано у житловому будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно термінів та визначень понять наведними в ДБНА.22-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». Затверджений наказом Мінрегіону від 04.06.2014 року № 163 кваліфікується, як реконструкція.
Внаслідок виконання робіт у житловому будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , мало місце втручання в огороджувальні та несучі конструкції. Частково збереглися елементи несучих конструкцій об'єкта нерухомості житлового будинку під літерою «А». житловою площею 8,1 кв. м. загальною площею 31,5 кв. м.
Надвірні споруди: літ. «Б» - веранда, «К» - душ; «Е» - сарай; «Н» - навіс; «М» - вбиральня; №1-7 - огорожа; I - мостіння - не збереглися.
В складі садового будинку, загальною площею 216,4 кв. м., що складається з: літ. «А» - садовий будинок загальною площею 84,4 кв. м., основною - 84,4 кв. м.; садовий будинок літ. «Б» - загальною площею 92,4 кв. м., основною - 92,4 кв. м.; садовий будинок літ. «В» загальною площею 39,6 кв. м., основною - 39,6 кв. м. частково збереглись будівельні конструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв. м.
Привести садовий будинок загальною площею 216,4 кв. м., що складається з літ. «А» - садовий будинок загальною площею 84,4 кв. м., основною - 84,4 кв. м.; садовий будинок літ. «Б» - загальною площею 92,4 кв. м., основною - 92,4 кв. м.; садовий будинок літ. «В» загальною площею 39,6 кв. м., основною - 39,6 кв. м. до попереднього стану, а саме до житлового будинку під літерою «А» житловою площею 8,1 кв. м. загальною площею 31,5 кв. м. надвірні споруди літ. «Б» - веранда, «К» - душ; «Е» - сарай; «Н» - навіс; «М» - вбиральня; №1-7 - огорожа; I - мостіння - можливо за умови дотримання Закону України «Про архітектурну діяльність (наявність затвердженої проектної документації) та норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Які саме роботи необхідно виконати для приведення цього садового будинку до житлового будинку з господарськими будівлями має бути передбачено проектно-кошторисною документацією. (т.2 а. с. 177-196).
Оскільки відповідач з поважних причин не мала можливості надати цей доказ на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе прийняти даний доказ під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України з обгрунтувань викладених у цій постанові.
Як вбачається з встановлених у справі обставин, правомірність набуття ОСОБА_1 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 20.06.2012 року та від 22.08.2012 року права власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, позначеного в схематичному плані літ. «А», житловою площею 8,1 кв.м., загальною площею 31,5 кв.м. та надвірних споруд: «Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня, № 1-7 -огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м., що знаходиться в фактичному користуванні, Одеською міською радою не оскаржується.
При таких обставинах ОСОБА_1 правомірно володіла житловим будиноком з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, позначеного в схематичному плані літ. «А», житловою площею 8,1 кв.м., загальною площею 31,5 кв.м. та надвірних споруд: «Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня, № 1-7 -огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м., якою ОСОБА_1 праваморіно фактично користувалась.
Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_1 розташована на території товариства садівників «Зелений мис», членство ОСОБА_1 в якому підтверджено даним товариством.
Також товариством садівників «Зелений мис» підтверджено передачу ОСОБА_1 на підставі рішення даного товариства № 0103/18 від 01.03.2020 року садової ділянки № НОМЕР_3 площею 422 кв. м. та що ОСОБА_1 щорічно сплачує за користування земельною ділянкою податок на землю через товариство садівників «Зелений мис» і немає заборгованості по сплаті за землю.
Оскільки ОСОБА_1 правомірно набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, позначеного в схематичному плані літ. «А», житловою площею 8,1 кв.м., загальною площею 31,5 кв.м. та надвірних споруд: «Б» - веранда, «К» - душ, «Е» - сарай, «Н» - навіс, «М» - вбиральня, № 1-7 -огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 422 кв.м. за фактичним користуванням, правомірність якого у зв'язку з набуттям права власності на даний будинок не оспорювалась, можливість знесення об'єкта самочинного будівництва ставиться в залежність від можливостей його перебудови.
Як вбачається зі змісту висновку експертного дослідження від 05.06.2025 року судової будівельно-технічної експертизи виконаної судовим експертом Накул О.М. вид будівництва, який виконано у житловому будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно термінів та визначеня понять наведеними в ДБНА.22-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». Затверджений наказом Мінрегіону від 04.06.2014 року № 163 кваліфікується, як реконструкція і в складі садового будинку, загальною площею 216,4 кв. м., що складається з: літ. «А» - садовий будинок загальною площею 84,4 кв. м., основною - 84,4 кв. м.; садовий будинок літ. «Б» - загальною площею 92,4 кв. м., основною - 92,4 кв. м.; садовий будинок літ. «В» загальною площею 39,6 кв. м., основною - 39,6 кв. м. частково збереглись будівельні конструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв. м. Привести садовий будинок загальною площею 216,4 кв. м., що складається з літ. «А» - садовий будинок загальною площею 84,4 кв. м., основною - 84,4 кв. м.; садовий будинок літ. «Б» - загальною площею 92,4 кв. м., основною - 92,4 кв. м.; садовий будинок літ. «В» загальною площею 39,6 кв. м., основною - 39,6 кв. м. до попереднього стану, а саме до житлового будинку під літерою «А» житловою площею 8,1 кв. м. загальною площею 31,5 кв. м. надвірні споруди літ. «Б» - веранда, «К» - душ; «Е» - сарай; «Н» - навіс; «М» - вбиральня; №1-7 - огорожа; I - мостіння - можливо за умови дотримання Закону України «Про архітектурну діяльність (наявність затвердженої проектної документації) та норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Які саме роботи необхідно виконати для приведення цього садового будинку до житлового будинку з господарськими будівлями має бути передбачено проектно-кошторисною документацією.
Представник Одеської міської ради, який приймав участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, заперечуючи проти висновків судової будівельно-технічної експертизи, клопотання про призначення повторної або комплексної чи комісійної експертизи з приводу кваліфікації виду будівництва, яке фактично виконане ОСОБА_1 (реконструкція зі зберіганням конструктивних елементів попереднього будинку, право власності на який набуто правомірно і не оспорюється або без зберігання конструктивних елементів попереднього будинку чи взагалі нове будівництво після повного знесення попереднього будинку) не заявив.
Також не було заявлено клопотання про виклик в судове засідання судового експерта, який виконав судову будівельно-технічну експертизу на замовлення відповідача в порядку ст. 106 ЦПК України.
Оскільки висвітлення судовим експертом питань у судовій будівельно-технічній експертизі від 05.06.2025 року передбачають застосування спеціальних знань, а судовий експерт розписався про обізнаність з кримінальною відповідальністю за ст. ст. 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку і здійснив безпосереднє обстеження об'єкту дослідження 20.03.2025 року у пристуності ОСОБА_1 у колегії суддів з огляду на наведені вище обгрунтування, відсутні підстави для неприйняття до уваги даного висновку експерта.
Системний аналіз положень законодавства наведених у цій постанові, яким врегульовані спірні правовідносини, які склались між сторонами справи, дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає знесенню, якщо:
власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво;
власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку;
самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Як вже зазначено, відповідач у 2012 році набула права власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 під літерою «А» житловою площею 8,1 кв. м. загальною площею 31,5 кв. м. надвірні споруди літ. «Б» - веранда, «К» - душ; «Е» - сарай; «Н» - навіс; «М» - вбиральня; №1-7 - огорожа; I - мостіння на земельній ділянці площею 422 кв. м. за фактичним володінням, Договори були укладені у письмовій формі та нотаріально посвідчені та зареєстровані в КМ «ОМБТІ та РОН» 17.09.2012 року.
Земельна ділянка, на якій знаходиться самочинно реконструйований ОСОБА_1 будинок, розташована на території товариства садоводів «Зелений мис», членом якого є відповідач і якому (товариству садоводів) земельна ділянка передана у постійне (безстрокове) користування на підставі Рішення Виконавчого Комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих № 1275 від 10.11.1955 року.
При таких обставинах відсутні підстави для висновку про те, що за адресою: АДРЕСА_1 .самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки
Слід також зазначити, що до матеріалів справи не надано доказів, що самочинне будівництво (самочинна реконструкція) вийшла за межі тієї земельної ділянки площею 422 кв. м., яка знаходилась у фактичному користуванні ОСОБА_1 при придбанні нею будинку за адресою: АДРЕСА_1 у 2012 році за договорами купівлі-продажу, які не оскаржені Одеською міською радою.
Також Одеською міською радою не було залучено до участі у справі в якості третьої особи товариство садоводів «Зелений мис», яке користується даною земельною ділянкою безстроково на підставі відповідного рішення Виконавчого Комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих № 1275 від 10.11.1955 року і підтверджує факт членства у товаристві відповідача та оплату нею через товариство садоводів «Зелений мис» земельного податку за користування земельною ділянкою.
За таких обставин, колегія суддів наголошує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Системний аналіз положень законодавства наведеного у цій постанові, яким врегульовані спірні правовідносини, що склались між сторонами справи, дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Оскільки до справи доданий висновок судового експерта про те, що як реконструкція і в складі садового будинку, загальною площею 216,4 кв. м., що складається з: літ. «А» - садовий будинок загальною площею 84,4 кв. м., основною - 84,4 кв. м.; садовий будинок літ. «Б» - загальною площею 92,4 кв. м., основною - 92,4 кв. м.; садовий будинок літ. «В» загальною площею 39,6 кв. м., основною - 39,6 кв. м. частково збереглись будівельні конструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв. м. Привести садовий будинок загальною площею 216,4 кв. м., що складається з літ. «А» - садовий будинок загальною площею 84,4 кв. м., основною - 84,4 кв. м.; садовий будинок літ. «Б» - загальною площею 92,4 кв. м., основною - 92,4 кв. м.; садовий будинок літ. «В» загальною площею 39,6 кв. м., основною - 39,6 кв. м. до попереднього стану, а саме до житлового будинку під літерою «А» житловою площею 8,1 кв. м. загальною площею 31,5 кв. м. надвірні споруди літ. «Б» - веранда, «К» - душ; «Е» - сарай; «Н» - навіс; «М» - вбиральня; №1-7 - огорожа; I - мостіння - можливо за умови дотримання Закону України «Про архітектурну діяльність (наявність затвердженої проектної документації) та норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Які саме роботи необхідно виконати для приведення цього садового будинку до житлового будинку з господарськими будівлями має бути передбачено проектно-кошторисною документацією, вимоги Одеської міської ради про зобов'язання ОСОБА_1 у звільненні за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого садового будинку площею 216,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2269613151101), не підлягають задоволенню, оскільки Одеська міська рада просила вжити крайніх заходів по усуненню порушень її прав.
Крім того, позивачем не надано доказів технічної можливості демонтажу частини садового будинку без пошкодження конструкції споруди в цілому, і в залежності від цього не визначено, яку саме частину садового будинку слід знести, її розмір та конфігурацію. Отже така вимога є передчасною.
Що стосується вимоги про скасування державної реєстрації права власності на самовільно збудований (реконструйований) жилий будинок, то колегія суддів виходить з такого.
У постанові Велика Палата Верхвоного Суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22 суд розглянув позовні вимоги про припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, обґрунтовані порушенням прав позивача як власника земельної ділянки внаслідок легалізації самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва за відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки. Самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Суд зазначив, що визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Отже, застосування положень частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.
Тобто, відповідно до приписів частин третьої та п'ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Суд дійшов висновку, якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
При таких обставинах вимоги Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенка О.Б. від 15.01.2021 року за індексним номером 56160295, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2269613151101) із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слід залишити без задоволення у зв'язку з не ефективністю цього способу захисту прав, який не вирішить юридичну долю самочинно побудованого (реконструйованого) майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки- залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 28.07.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова