Номер провадження: 11-сс/813/1250/25
Справа № 523/8184/25 1-кс/523/2575/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04.06.2025 про арешт майна у к/п №12025163490000277 від 16.04.2025 за ч. 3 ст. 332 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та було накладено арешт із забороною користуватися, володіти та розпоряджатися, на вилучений 05.05.2025 автомобіль «Tesla Model S», держ. знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , яким фактично користувався підозрюваний ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, оскільки є засобом вчинення кримінального правопорушення, відтак є необхідність у його збереженні.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- всупереч вимогам КПК України із клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, а не прокурор;
- клопотання про арешт майна було подано слідчим з порушенням строку, передбаченого ч .5 ст. 171 КПК України, оскільки обшук був проведений 05.05.2025, а із клопотанням слідча звернулася 12.05.2025. Подання клопотання через ТОВ «25 годин» не є належним, оскільки слідчим не надано розрахункового документа на підтвердження направлення клопотання саме 06.05.2025, що узгоджується із правовою позицією ККС ВС по справі 522/15106/18;
- органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 невірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України, оскільки підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 190 КК України;
- арештований транспортний засіб належить ОСОБА_9 , відтак накладення арешту необґрунтовано порушує його права;
За таких обставин, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу слідчого судді від 04.06.2025 та постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна повернути слідчому для усунення недоліків.
На адресу апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_7 , в якій він просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутність у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Представник прокуратури, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, із жодними клопотаннями до суду не звертався, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за його відсутності та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. розслідується к/п №62025150020001960 від 01.05.2025 за ч.3 ст.332 КК України за підозрою ОСОБА_6 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Допитаний під час досудового розслідування свідок ОСОБА_10 надав пояснення про обставини звернення до невстановленої особи через мобільний додаток для отримання послуги з незаконного переправлення через державний кордон України, дотримання отриманих вказівок, в тому числі і від водія ОСОБА_6 , який доставив його до місця ймовірного перетину кордону, після чого відбулось їх фактичне затримання правоохоронцями 05.05.2025.
Після цього, слідчим в порядку ч.3 ст. 233 КПК України, до постановлення ухвали слідчого судді, за участі підозрюваного ОСОБА_6 було проведено обшук зупиненого біля буд. АДРЕСА_1 належного ОСОБА_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіля «Tesla Model S», держ. знак НОМЕР_1 , яким фактично керував ОСОБА_6 , за результатами якого було вилучено цей транспортний засіб.
Метою накладення арешту на майно слідчий визначив необхідність його збереження як засобу вчинення злочину.
Що стосується доводів представника власника майна з приводу того, що транспортний засіб належить ОСОБА_9 , відтак накладення арешту необґрунтовано порушує його права, колегія суддів зауважує, що відповідно до відповідно до ч 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Приписами ст. 98 КПК України регламентовано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою ст. слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_11 зазначений транспортний засіб був визнаний речовим доказом.
Що стосується аргументів представника з приводу того, що всупереч вимог КПК України із клопотанням про арешт майна до слідчого звернувся слідчий, а не прокурор, апеляційний суд зауважує, констатує, що положення ст. 171 КПК України є спеціальними відносно положень ст. 64-2 КПК України та, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, наголошує на тому, що клопотання слідчого про арешт майна у зазначеному кримінальному провадженні, затверджено прокурором, що свідчить про відсутність будь-яких порушень органом досудового розслідування вимог закону при складенні та затвердженні клопотання про арешт майна.
Колегія суддів критично оцінює твердження представника з приводу того, що із клопотанням про арешт слідча звернулася 12.05.2025, тобто з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, обшук транспортного засобу був проведений 05.05.2025 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України.
Приписами ч. 5 ст. 171 КПК України регламентовано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про арешт майна було подане слідчим 06.05.2025 через кур'єрську службу ТОВ «Двадцять п'ять годин».
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді з приводу того, що посилання захисника на судове рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду є нерелевантним, оскільки не узгоджується із приписами ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Що стосується доводів захисника з приводу невірної кваліфікації дій підозрюваного, апеляційний суд зауважує, апеляційний суд зауважує, що на даному етапі кримінального провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб. Надані суду матеріали свідчать, що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Більш того, апеляційний суд зауважує, що метою накладення арешту на майно слідча визначила необхідність збереження майна, відтак з такою метою арешт може бути накладений на майно будь-якої особи.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши на даному етапі досудового розслідування своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 04.06.2025 про накладення арешту на вилучений 05.05.2025 автомобіль «Tesla Model S», держ. знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 у к/п №12025163490000277 від 16.04.2025 за ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4