Номер провадження: 22-ц/813/2665/25
Справа № 509/5613/22
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Доповідач Кострицький В. В.
22.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судових засідань Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - Артемєва Кристина Миколаїван
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артем'євої Кристини Миколаївна , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Кочко В.К., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших власників, розподіл житлового будинку у натурі,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначила, що вона та відповідачі є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивачці на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2022 року належить 3/10 частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у складі: приміщень у будинку загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м та споруд: вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К». Позивачка зазначає що вона, маючи намір виділити свою частку зі спільного майна, враховуючи, що існує технічна можливість виділення в натурі у власність 3/10 часток будинку з господарськими будівлями та спорудами в окремий об'єкт нерухомого майна, зверталася до відповідачів з відповідними пропозиціями, але згоди від них не отримала. З наведених підстав, посилаючись на вимоги ст.367 ЦК України, позивачка просить суд:
-поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а2,а3» у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8 та визначити за ОСОБА_1 право приватної власності на відокремлені частки житлового будинку і узаконені в передбаченому законом порядку господарські будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки та з урахуванням сталого порядку користування земельною ділянкою;
-припинити право спільної часткової власності відповідачів на 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а2,а3» з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших власників, розподіл житлового будинку у натурі - відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки на момент розгляду справи не виникло право власності на 1/3 частку будинку, суд вважає, що вимоги позивачки щодо поділу будинку та виділу частки з посиланням на вимоги ст.ст. 317, 319, 367 ЦК України є безпідставними та передчасними.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з таким рішення суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду від 30 вересня 2024 року, та постановити постанову, якою задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов, що апелянт не внесла у реєстр прав власності свою частку, то у неї не має права на це майно а так і права на звернення до суду з позовом про виділ даного майна.
Так апелянт просила суд відділити її частку у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. На підтвердження надала висновок експерта який підтверджено можливість даного відділу.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання не зявились, клопотань про відкладення не заявляли, що у відповідності до вимог ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проте вказаним норма оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності є 3/10 (50,3 кв.м) будинку АДРЕСА_1 , відповідно до рішення суду від 25 травня 2021 року, справа № 509/1228/21.
Відповідач ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності має 43/100 будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності мають 27/100 будинку АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначила, що вона та відповідачі є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивачці на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2022 належить 3/10 частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у складі: приміщень у будинку загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м та споруд: вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К».
Позивачка зазначає що вона, маючи намір виділити свою частку зі спільного майна, враховуючи, що існує технічна можливість виділення в натурі у власність 3/10 часток будинку з господарськими будівлями та спорудами в окремий об'єкт нерухомого майна, зверталася до відповідачів з відповідними пропозиціями, але згоди від них не отримала. З наведених підстав, посилаючись на вимоги ст.367 ЦК України, позивачка просить суд:
-поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а2,а3» у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8 та визначити за ОСОБА_1 право приватної власності на відокремлені частки житлового будинку і узаконені в передбаченому законом порядку господарські будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки та з урахуванням сталого порядку користування земельною ділянкою;
-припинити право спільної часткової власності відповідачів на 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а2,а3» з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки.
З листа вих. № 1094 від 03.02.2022, вбачається, що роботи з перепланування та переобладнання 3/10 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведені без втручання в огороджувальні та несучі конструкції, що не потребує документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
В матеріалах справи міститься кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єкта архітектури НОМЕР_2 виданий 01.07.2013.
Також наявний технічний паспорт на спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями який виготовлено 03.02.2022.
Відповідно до висновку експерта від 01.11.2022, який проведено за заявою ОСОБА_1 , вказано, що з урахуванням вимог п. 3.11, 3.12 «Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном» можливо виділити в натурі самостійний об'єкт нерухомого майна 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а2,а3» з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку під літ. «А» приміщення: кухня 3-1 площею 16,8 кв.м, житлова кімната 3-2 площею 7,2 кв.м, коридор 3-3 площею 6,8 кв.м, житлова кімната 3-4 площею 13,1 кв.м, санвузол 3-5 площею 7,4 кв.м (загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м), вбиральня під літ. «Г», погріб під. літ. «З», навіс під літ. «К», ворота №1, огорожа №5, цистерна №8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки.
Суд відмовивши у задоволені позовних вимог зазначив, що у позивачки на момент розгляду справи не виникло право власності на 1/3 частку будинку, суд вважає, що вимоги позивачки щодо поділу будинку та виділу частки з посиланням на вимоги ст.ст. 317, 319, 367 ЦК України є безпідставними та передчасними.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.
За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов'язків, зазначених у статті 1219ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).
Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16, який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 359/11363/15-ц (провадження № 61-16806св18) вказано, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
На думку колегії суддів висновок суду першої інстанції про те, що не оформлення відповідачем права власності на спадщину, робить неможливим вирішення питання про поділ спадкового майна, є необґрунтованим, оскільки з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідач хоч і не одержала свідоцтво про право на спадщину, однак вона її прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини.
За таких обставин даний висновок суду, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку управі спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Також слід зазначити, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.
Згідно з визначенням, що міститься в статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відтак суд першої інстанції помилково дійшов, що апелянт не внесла у реєстр прав власності свою частку, то у неї не має права на це майно, а так і права на звернення до суду з позовом про виділ даного майна.
Так апелянт просила суд відділити її частку у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
На підтвердження надала висновок експерта який підтверджено можливість даного виділу.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».
Вирішуючи спір, колегія суддів дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що позивач бажає виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та враховуючи наявність технічної можливості такого виділу з урахуванням висновку експертизи від 01 листопада 2022 року, дійшла висновку про задоволення позовних вимог. При цьому судова колегія враховує що сторона відповідачів не надала альтернативного дослідження та не просила суд про призначення відповідного дослідження.
Щодо судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги представник позивача просила стягнути судові витрати з відповідачів у розмірі 30 481 гривню.
В подальшому 24 березня 2025 року надійшла заява про стягнення судових витрат у розмірі 30481 гривню.
На підтвердження понесених витрат адвокатом 23.03.2025 разом із заявою про стягнення судових витрат надав витяг Договору про надання правової допомоги № 106 від 20.12.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Артемєвою К.М..
Вказаним договором п. 4.2 визначає, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється актом виконаної роботи до цього Договору.
Крім того, скаржником надано додаток №1 до договору про надання правничої допомоги № 106 від 20.12.2022, в якому визначається гонорар адвоката у суді першої інстанції у розмірі 10 000 гривень.
Також додаток №2 до договору про надання правничої допомоги № 106 від 20.12.2022, в якому визначається гонорар адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 гривень.
Окрім цього, адвокатом надано акт виконаних робіт №1 від 18.02.2025, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт адвокатом складає 20000 гривень.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази є обґрунтованою документально підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи наданої у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи з метою захисту інтересів ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Артемєва К.М., та значимості таких дій у справі, принципу дизпозитовності та відсутності клопотання відповідачів про зменшення суми судових витрат, враховуючи що апеляційна скарга була задоволена повністю, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень за надання правової допомоги у суді першої інстанції.
Враховуючи що апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2480,40 гривень.
Щодо стягнення витрат у зв'язку з проведення експертизи, то апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази щодо понесення саме суми у 8 000 гривень на проведення вказаної експертизи, позивачем не надано будь якого розрахунку вартості чи квитанції на його сплату, а тому у вказаній частині слід відмовити.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п. 3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Артем'євої Кристини Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року- скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших власників, розподіл житлового будинку у натурі - задовольнити.
Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а3» з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку літ. «А» приміщення: 3-1 кухня, площею 16,8 м2; 3-2 житлова кімната, площею 7,2 м2, 3-2 коридор, площею 6,8 м2, 3-4 житлова кімната площею 13,1 м2; 3-5 санвузол площею 7,4 м2 (загальною площею 51,3 м2, житловою площею 20,3 м2), вбиральні літ. «Г», погребу літ. «З», навісу літ. «К», ворота № 1, огорожа № 5, цистерна № 8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки, та визначити за ОСОБА_1 , (РНОКПП): НОМЕР_1 право приватної власності на відокремлені частки житлового будинку і узаконені в передбаченому законом порядку господарські будівлі і споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку літ. «А» приміщення: 3-1 кухня, площею 16,8 м2; 3-2 житлова кімната, площею 7,2 м2, 3-2 коридор, площею 6,8 м2, 3-4 житлова кімната площею 13,1 м2; 3-5 санвузол площею 7,4 м2 (загальною площею 51,3 м2, житловою площею 20,3 м2), вбиральні літ. «Г», погребу літ. «З», навісу літ. «К», ворота № 1, огорожа № 5, цистерна № 8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки та з урахуванням сталого порядку користування земельною ділянкою.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , на 3/10 частки житлового будинку літ. «А,а,а1,а2,а3» з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у складі приміщень, будівель та споруд: із житлового будинку літ. «А» приміщення: 3-1 кухня, площею 16,8 м2; 3-2 житлова кімната, площею 7,2 м2, 3-2 коридор, площею 6,8 м2, 3-4 житлова кімната площею 13,1 м2; 3-5 санвузол площею 7,4 м2 (загальною площею 51,3 м2, житловою площею 20,3 м2), вбиральні літ. «Г», погребу літ. «З», навісу літ. «К», ворота № 1, огорожа № 5, цистерна № 8, що розташована в межах зазначеної земельної ділянки
Судові витрати стягнуть у рівних частинах з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 12480,40 тобто по 4160,13 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 липня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко