Номер провадження: 22-ц/813/3978/25
Справа № 522/5218/24-Е
Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
17.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю.,Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»,
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 31 травня 2014 року. При підписанні анкети-заяви він підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування яким він отримав кредитну картку. Отримавши кредитні кошти не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість 92 838 (дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 84 (вісімдесят чотири) коп.
З огляду на вказане, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 31 травня 2014 року в розмірі 92 838 (дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 84 (вісімдесят чотири) коп, яка складається з 75000,0 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17838,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість 75 000,00 (сімдесят п'ять тисяч) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір 1 956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 63 (шістдесят три) коп.
Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банком підтверджено виконання зі своєї сторони зобов'язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Суд вважав позовні вимоги банку про стягнення 75000,0 грн тіла кредиту обґрунтованими.
При цьому, судом зауважено, що доводи позивача про стягнення відсотків, розрахованих банком за передбаченою у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» процентною ставкою, є безпідставним, оскільки у підписаній позичальником анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, на який посилається Банк, як на підставу застосування ним конкретного розміру процентної ставки, відповідачем не підписаний, що унеможливлює застосування Банком договірних відсотків за процентною ставкою, яка зазначена у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», тому вимоги банку про стягнення відсотків є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року в частині відмови у задоволені вимог про стягнення заборгованості по прострочених відсоткам скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 17 838,84 грн ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи. Банк стверджує про узгодження сторонами розміру процентної ставки безпосередньо в заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29 червня 2021 року, котра підписана відповідачем власноручно. Однак вищевказану заяву судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги.
З огляду на викладене, скаржник стверджує, що всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) узгоджено у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 29 червня 2021 року; розрахунок відсотків після узгодження умов кредитування з відповідачем здійснено відповідно до підписаної заяви із розрахунку 3,4 % на місць (40,0 % на рік для картки універсальна), а заборгованість по прострочених відсотках сформувалася в період з 01 жовтня 2023 року по 01 березня 2024 року, тобто за час, який охоплений дією умов про які домовилася в заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 29 червня 2021 року.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено ОСОБА_1 його право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано АТ КБ «ПриватБанк» 25 січня 2025 року в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками направлено засобами поштового зв'язку.
Сторони своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
20 січня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду справа призначена до розгляду.
АТ КБ «ПриватБанк» повідомлений про дату, час та місце судового розгляду в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у відповідності до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
В судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомлено. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляду за відсутність на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року, оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, тому рішення суду в іншій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банком підтверджено виконання зі своєї сторони зобов'язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Суд вважав, що позовні вимоги банку про стягнення 75000,0 грн тіла кредиту є обґрунтованими. При цьому, судом зауважено, що доводи позивача про стягнення відсотків, розрахованих банком за передбаченою у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» процентною ставкою, є безпідставним, оскільки у підписаній позичальником анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, на який посилається Банк, як на підставу застосування ним конкретного розміру процентної ставки, відповідачем не підписаний, що унеможливлює застосування Банком договірних відсотків за процентною ставкою, яка зазначена у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», тому вимоги банку про стягнення відсотків є необґрунтованими.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 31 травня 2014 року ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору № б/н оформлено банківську картку НОМЕР_1 , тип картки «Універсальна». Також згідно довідки про видачу банківської картки, відповідачу 27 березня 2015 року оформлено картку НОМЕР_2 , тип картки «Універсальна з фото» та 17 грудня 2018 року картку НОМЕР_3 , тип картки «Універсальна GOLD».
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача старт карткового рахунку від 31.05.2014, на банківську картку 23 грудня 2014 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000,0 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався та станом на 22 лютого 2023 року становив 75000,0 грн, а 01 листопада 2023 року кредитний ліміті зменшено до 0 грн.
З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 01 лютого 2015 року, активно користувався наданими банківськими картками, шляхом здійснення відповідних платіжних операції, в тому числі й наданим кредитним лімітом у встановлених банком розмірах, з урахування його збільшення згідно довідки про зміну умов кредитування. Відповідачем здійснювалося періодичне погашення виниклої заборгованості, шляхом внесення певних грошових коштів на кредитну картку та періодичне повне погашення виниклої заборгованості. Натомість, з виписки вбачається, що відповідачем свої зобов'язання по поверненню наданих грошових коштів, у вигляді встановленого кредитного ліміту на банківську кратку, не виконав, у зв'язку із чим станом на 01 березня 2024 року наявна заборгованість по банківській картці НОМЕР_3 у розмірі 92838,84 грн, яка складається з: 75000,0 грн - заборгованість за тілом кредиту та 17838,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Разом з тим, предметом оскарження АТ КБ «ПриватБанк» є заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року в частині відмовлених судом позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 17383,84 грн.
Відмовляючи у задоволені позовним вимог АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості за простроченими висотками, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача про стягнення відсотків, розрахованих банком за передбаченою у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» процентною ставкою, є безпідставним, оскільки у підписаній позичальником анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, на який посилається Банк, як на підставу застосування ним конкретного розміру процентної ставки, відповідачем не підписаний, що унеможливлює застосування Банком договірних відсотків за процентною ставкою, яка зазначена у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Однак судом першої інстанції не враховані підстави звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості.
Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 92838,84 грн, яка складається з: 75000,0 грн - заборгованість за тілом кредиту та 17838,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Як на підстави стягнення заборгованості банк посилається на підписання ОСОБА_1 заяви № б/н від 31 травня 2014 року і приєднання до Умов та правил надання банківський послуг, та підписання відповідачем 29.06.2021 року Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що 29 червня 2021 року ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в якій містяться відомості про тип банківського продукту та розмір процентної ставки, відсоткових річних, інформація про реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту тощо. Тобто, з наданої банком заяви про приєднання вбачається, що сторонам обумовлено істотні умови кредитування, в тому числі й безпосередньо розмір відсоткові ставки за користування кредитом, що не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та як наслідок передчасно відмовлено у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно, з огляду на те, що відповідачем підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 29 червня 2021 року, висновки суду щодо відсутності доказів на підтвердження погодження сторонами умов кредитування в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та розміру процентної ставки починаючи з 29 червня 2021 року є помилковими та спростовуються наявними матеріалами справи.
При цьому, згідно п. 2.1.1.3.5 заяви про приєднання до умов та правил надання послуг від 29 червня 2021 року, сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180 днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюються 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення клієнт зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі.
Пунктом 2.1.1.2.10 заяви встановлено, що за користування кредитом (за виключенням пільгового періоду) клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. В разі прострочення зобов'язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених а рахунок кредиту (п. 2.1.1.2.11). Згідно п. 2.1.1.3.1, сторони визначили, що погашення кредиту та процентів здійснюється клієнтом щомісяця у визначеному положенням и даної заяви про приєднання до умов та правил прядку.
Згідно наданої банком виписки по картковому рахунку та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , останнім здійснювалося порушення зобов'язань щодо погашення заборгованості по кредиту, а саме невиконання обов'язків, визначених пунктом 2.1.1.2.10. З огляду на наведені положення п. 2.1.1.3.5, на 180-й день з моменту порушення зобов'язання з погашення кредиту ОСОБА_1 зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі.
Оскільки моментом порушення зобов'язання є 01 вересня 2023 року, то строком повернення кредиту у повному обсязі є 29 лютого 2024 року.
Натомість, з розрахунку заборгованості та наданої банком виписки вбачається, що банком здійснювалися нарахування відсотків за період з 01.10.2023 року до 18 березня 2024 року, тобто банком відсотки розраховані відповідно до умов Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 29 червня 2021 року і до звернення із вимогою щодо стягнення яких позивач звернувся до суду із позовом.
Разом з тим, у зв'язку зі спливом строку кредитування, визначеного вищенаведеними пунктами заяви про приєднання до умов та правил надання послуг, право позивача нараховувати відсотки за кредитом припинилося з 01 березня 2024 року, тобто після вказаної дати позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами.
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із вимогами щодо стягнення відсотків в порядку ст. 625 ЦК України позивач не звертався.
Таким чином, з огляду на вищевикладене в своїй сукупності, в тому числі й безпосередньо п. 2.1.1.3.5 заяви про приєднання до умов та правил надання послуг від 29 червня 2021 року, згідно якого сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180 днів з моменту виникнення таких порушень, вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 01 березня 2024 року по 18 березня 2024 року не підлягає задоволенню.
Відповідно, сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача становить 15414,15 грн (17838,84 - 2424,69).
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, а саме у розмірі 15414,15 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовних заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № BOJ66B3YOW від 26 березня 2024 року.
Оскільки за результати перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалення нового в даній частині, у відповідності до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, апеляційним судом здійснюється розподіл судових витрат з урахуванням позовних вимог, які підлягають задоволенню. Відповідно розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить - 2349,72 грн.
З подання апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у розмірі 2906,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією ZZ420B27GZ від 10 січня 2025 року. Відповідно, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 2499,91 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 4849,63 грн судового збору (2349,72 грн + 2499,91 грн).
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 15414,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 4849,63 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко