25.07.25
33/812/326/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 489/2957/25 Головуючий суду І інстанції - суддя Коваленко І.В.
Номер провадження: 33/812/326/25 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
25 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
за участю ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Камінського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 299754 від 13 квітня 2025 року, водій ОСОБА_1 13 квітня 2025 року о 23год 14 хв керувала транспортним засобом Daewoo Sens, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві по пр. Богоявленський, 1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушена координація рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager, на що водій відмовилася та було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, на що водій також відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Інгульского районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
He погоджуючись із зазначеною постановою суду, 15 липня 2025 року ОСОБА_1 подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що автомобіль під її керуванням був безпідставно зупинений працівниками поліції, після чого, розпочалася перевірка щодо причетності його до ДТП, шляхом подання запиту на лінію поліцейських.
Також зауважує, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки вона не відмовлялась, а навпаки погодилась. При цьому, вона намагалася пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер близько 10 разів, але прилад показував, що є нестача повітря. Крім того, звертає увагу на те, що вона також не відмовлялась від проходження огляду в медичному закладі, натомість працівник поліції вирішив по іншому.
Також вказує на те, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що на її думку є підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що газоаналізатор Драгер на даний час застосовується незаконно, оскільки згідно наданої Фармацевтичним управлінням МОЗ України відповіді в Міністерстві відсутній перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, які використовуються з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Більш того, як зазначено в інструкції газоаналізатора Драгер Алкотестер 7510АРЛМ-0320, термін його експлуатації не менше 5 років, за умови дотримання умов експлуатації та зберігання. Натомість днем постачання приладу Драгер Алкотестер 7510АРЛМ-0320 є 29 березня 2019 року, а тому 19 березня 2024 року закінчився строк експлуатації вказаного приладу.
До того ж, в Інструкції з експлуатації вказаного приладу зазначено, що період проведення перевірки в тому числі і градуювання є 6 місяців, а тому надані на запит суду, копії документів про проведені градуювання раз на 12 місяців викликають сумніви щодо їх дійсності. При цьому, в самій сервісній книжці не зазначено номеру свідоцтва про повірку приладу.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Камінський В.І. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну.
Вислухавши аргументи та доводи осіб, який приймали участь у справі, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 13 квітня 2025 року о 23 год 14 хв керувала транспортним засобом Daewoo Sens, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві по пр. Богоявленський, 1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушена координація рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager, на що водій відмовилася та було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, на що водій також відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 допустила порушення п.2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 299754 від 13 квітня 2025 року, копію якого ОСОБА_1 отримала під підпис та який складено з дотриманням вимог ст.256 КУпАП;
- Акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння під запис на бодікамеру № 471628;
- Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого в ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Також зазначено про проведення огляду за допомогою приладу Drager 7510, 0320, від якого водій відмовилася;
- відеозаписі з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом Daewoo Sens, державний номерний знак НОМЕР_1 та її зупинку працівниками поліції. Причиною зупинки транспортного засобу стало наявність зовнішніх пошкоджень автомобіля, які могли свідчить про те, що дане авто причетне до ДТП. Після зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія, працівником поліції було виявлено у водія ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. На що, сама ОСОБА_1 пояснила, що дійсно вживала алкогольні напої, але напередодні. У зв'язку з чим, працівником поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Водій ОСОБА_1 погодилась на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер, однак огляд до кінця проведений не був, оскільки водій невірно виконувала продування приладу. На неодноразові зауваження працівника поліції, щодо недостатності об'єму повітря, яке вона видихає та яке необхідно для коректного результату, ОСОБА_1 вказане зауваження не врахувала, а продовжувала продувати прилад неправильно. При цьому, водій пояснила, що не може більш сильніше дути через те, що вона задихається. Після чого, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу та пройти там огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак позитивно не відреагувала на таку пропозицію, що також було розцінено працівником поліції як відмову. Разом з тим, працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, а саме, що відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також відеозаписом зафіксовано, що водій ОСОБА_1 неодноразово зверталась до працівників поліції з проханням домовитись і не складати відносно неї протокол.
Відеозаписом також підтверджується роз'яснення прав та обов'язків водію та дотримання поліцейським процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД ЕПР1 № 299754 від 13 квітня 2025 року, та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівником поліції 13 квітня 2025 року у водія ОСОБА_1 , а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушена координація рухів в розумінні п.п.2 та 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, на вимогу працівників поліції водій ОСОБА_1 мала беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень самого водія та її захисника ґрунтується на наявних у справі доказах.
Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції суд вважає безпідставними, оскільки причини зупинки не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому не підлягають доказуванню у даній справі.
Твердження ОСОБА_1 про те, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки вона не відмовлялась, а навпаки погодилась і намагалася пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер близько 10 разів, але прилад показував, що є нестача повітря, апеляційний суд оцінює критично з огляду на відеозапис, що міститься в матеріалах справи. З якого вбачається, що водій ОСОБА_1 невірно виконувала продування приладу. На неодноразові зауваження працівника поліції, щодо недостатності об'єму повітря, яке вона видихає та яке необхідно для коректного результату, ОСОБА_1 вказані зауваження не врахувала, а продовжувала продувати прилад неправильно.
На думку суду, така поведінка водія вірно була розцінена працівником поліції саме як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Оскільки в іншому випадку водій погодилась би проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак таким правом вона свідомо не скористалась.
З цих самих підстав суд оцінює критично посилання ОСОБА_1 на те, що
вона не відмовлялась від проходження огляду в медичному закладі, однак працівник поліції вирішив по іншому.
Також не є слушними посилання в апеляційній скарзі на те, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, оскільки працівником поліції під відеозапис було роз'яснено ОСОБА_1 її права, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, що передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, про її право користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права (11 хв 05 с відеозапису).
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності застосування приладу Драгер, терміну його експлуатації та строків його градуювання, апеляційний суд оцінює їх критично, оскільки предметом розгляду в даній справі є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 299754 від 13 квітня 2025 року, який складено за порушення п.2.5 ПДР України, тобто саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а тому не впливають на обґрунтовані висновки суду.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, твердження захисника - адвоката Камінського В.І. з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на спробу уникнення водієм ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
Згідно довідки УПП в Миколаївській області від 14.04.2025, ОСОБА_1 отримувала (має) посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 24.02.2024 року.
За такого, обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко