Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2011/21
Номер провадження: 6/511/4/25
"22" липня 2025 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Теренчук Ж. В.,
секретаря судового засідання Ніколас С.О.,
за участю :
представника заявника Зауліної О.Г., (дистанційно)
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференцз'язку в залі суду в місті Роздільна Одеської області клопотання подання приватного виконавця Колечко Д.М.про встановлення порядку виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області по цивільній справі № 511/2011/21 від 17.01.2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Зміст заяви приватного виконавця.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з поданням про встановлення порядку виконання рішення Роздільнянського районного суд Одеської області по справі №511/2011/21 від 17.01.2022 рокушляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) нерухомого майна на прилюдних торгах.
В обґрунтування заяви зазначив, що у його провадженні на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 із виконання виконавчого листа №511/2011/21, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 25.03.2022 року щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 10 373 долари США та судових витрат у загальному розмірі 12 894,10 грн. 14.09.2022 року ним була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження. У відповідності із поштовим відправленням конверт із вказаною постановою повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто ОСОБА_2 вважається таким, що обізнаний про розпочате примусове виконання.
Також, у день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, відомості про арешт майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів, вказані постанови направлені до 32 банківських установ, однак виявити кошти боржника не вдалося.
Між тим, у ході перевірки майнового стану боржника було виявлено належну боржнику 1/4 частину квартири загальною площею 51,20 кв. м., житловою площею 27,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
24.04.2023 приватним виконавцем було проведено опис вищевказаного майна та складено відповідну постанову.
Між тим в цій квартирі зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому приватний виконавець звернувся до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування із листом з метою отримання дозволу на примусову реалізацію майна, право користування яким мають неповнолітні.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №131 від 25.06.2024 приватному виконавцю було відмовлено у наданні відповідного дозволу.
Вищевказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.
З урахуванням викладеного, приватний виконавець просив задовольнити його заяву, надавши дозвіл на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме, 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , у якій зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Позиції сторін в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 подання підтримала та просила його задовільнити в повному обсязі.
Інші учасники виконавчого провадження та Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області на виклики суду в судове засідання не прибули, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Суд вважає за можливе розгляд заяви приватного виконавця провести без їх участі по наявним матеріалам справи.
Фактичні обставини справи.
Згідно заочного рішення Роздільнянського районного суду від 17.01.2022 року справа № 511/2011/21 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнено на його користь з боржника ОСОБА_2 борг за договором позики від 28.02.2021 року в сумі 10 373 доларів США, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 894, 10 грн, судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. (а.с. 42-44)
Рішення суду набрало законної сили і на виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.01.2022 року цим же судом було видано виконавчий лист (а.с.58)
14.09.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за вих. №3990, боржнику за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 59-60)
У відповідності із поштовим відправленням 68004 0314384 5 конверт із вказаною постановою повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 61)
Матеріалами подання встановлено, що в ході примусового виконання судового рішення, приватним виконавцем винесено були винесені постанови від 14.09.2022 року про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. (а.с. 63-64,67-68)
Вказані постанови про арешт коштів боржника направлені до банківських установ, однак виявити кошти боржника не вдалося.(а.с.70-73)
Однак ході перевірки майнового стану боржника було виявлено належну боржнику 1/4 частину квартири загальною площею 51,20 кв. м., житловою площею 27,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Так згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана квартира знаходиться у спільній частковій власності і її співвласниками по 1/4 частині є боржник ОСОБА_2 , його сестра ОСОБА_5 , мати боржника ОСОБА_6 , а також 1/4 частка зареєстрована за померлим батьком боржника. Дана квартира перебуває у володінні вказаних осіб з 1996 року. (а.с.78)
24.04.2023 приватним виконавцем проведено опис та арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна боржника. (а.с. 65)
Однак згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 26.03.2020 встановлено, що у квартирі загальною площею 51,20 кв. м., житловою площею 27,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується довідкою Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №02-25/1/43 від 02.05.2023. Також за вказаною адресою зареєстрований боржник, його дружина, мати та сестра (а.с. 76)
Приватний виконавець звернувся до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування із листом з метою отримання дозволу на примусову реалізацію майна 1/4 частини вищевказаної квартри, яка належить боржнику ОСОБА_2 , право користування яким мають неповнолітні.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №131 від 25.06.2024 приватному виконавцю було відмовлено у наданні відповідного дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна (а.с.78).
Нормативно -правове обгрунтування та висновки суду.
Дослідивши надані матеріали подання та докази надані на його підтвердження, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків.
Так, матеріалами подання встановлено, що у ході примусового виконання рішення суду по справі №511/2011/21 з'ясувались обставини, що ускладнюють виконання рішення суду щодо стягення боргу відповідно до способу , зазначеногоу рішенні суду, так як у боржника не виявлено грошових коштів. Між тим приватним виконавцем виявлено нерухоме майно, належне боржнику - це 1/4 частина квартири загальною площею 51,20 кв. м., житловою площею 27,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частин 1, 3, ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналогічне право надано виконавцю відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч 1, 6 ст. 48 Закону України "Провиконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Як встановлено судом в квартирі, яка частково належить боржнику ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 12 Закону України"Про основи соціальногозахисту бездомнихосіб ібезпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року N 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерстваюстиції Українивід 02квітня 2012 року N512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства, приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Так згідно із рішенням виконавчого комітету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №131 від 25.06.2024 приватному виконавцю було відмовлено у наданні відповідного дозволу на примусову реалізацію 1/4 частини квартири (а.с.78).
В свою чергу у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі N 755/12052/19 (провадження N 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти, а у випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПУ України.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Між тим, суд також не вбачає підстав для надання дозволу на примусову реалізацію майна , де проживає дитина з огляду на таке.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України).
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частини перша та третя статті 160 СК України).
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (частина перша статті 405 ЦК України).
Судом встановлено, що згідно довідки Дачненської сільської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою боржника ОСОБА_2 , вона як і батько, його дружина ОСОБА_7 зареєстровані в даній квартирі. Крім цього співвласниками даної квартири є боржник ОСОБА_2 , його сестра ОСОБА_5 , мати боржника ОСОБА_6 , а також 1/4 частка зареєстрована за померлим батьком боржника. Дана квартира перебуває у володінні вказаних осіб з 1996 року.
Тому неповнолітня ОСОБА_8 відповідно до статей 405 ЦК України, 156 ЖК УРСР, частини другої статті 11, частини другої статті 18 Закону про охорону дитинства має право на проживання (користування) у спірній квартирі своїх батьків, в тому числі і боржника.
Також на користь висновку суду про відмову в задоволенні подання свідчить і той факт, що ОСОБА_3 (вік 9 років) станом на час винесення судового рішення стосовно боржника про стягнення з нього боргу в 2021 році була зареєстрована у вказаній квартирі.
Також приймаючи відповідне рішення , суд враховує, що квартира, в якій проживає дитина та інші члени сім"ї боржника має житлову площу 27,20 кв.м., а відтак відчуження 1/4 частки цієї квартири не може не вплинути на права дитини, яка там проживає.
В свою чергу дані висновки суду не спростовані доданими матеріалами приватного виконавця, так звертаючись з поданням, приватним виконавцем, не долучено відомостей чи є спірне приміщення єдиним місцем проживання дитини, чи наявне інше приміщення у дитини чи її батьків, яке може використовуватись як постійне місце проживання.
Тому суд вважає , що надання дозволу на примусову реалізацію 1/4 частини квартири на даний час суперечитиме правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує та обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Приватним виконавцем не доведено, що виконання рішення суду в такий спосіб не вплине на житлові права дитини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 247, 260, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.01.2022 року по цивільній справі № 511/2011/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, шляхом надання дозволу на реалізацію (продаж) на прилюдних торгах нерухомого майна, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.
Суддя: Ж. В. Теренчук