ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
24 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025163520000026 від 14.01.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на стадії підготовчого судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурором до суду надано клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту надала суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Мотивуючи клопотання про повернення обвинувального акту, захисник послався на те, що досудове слідство по справі, у зв'язку з вступом у справу нового захисника не відновлялось, вимоги ст. 290 КПК України з ним не виконувались та матеріали справи йому для ознайомлення не надавались. Окрім того, обвинуваченому ОСОБА_5 не було вручено обвинувального акту. Також, на обвинувальному акті від 18.07.2025 року, який йому надіслано у електронному варіанті на мобільний телефон, підписи прокурора та слідчого не посвідчені відповідними печатками Приморської окружної прокуратури та СВ ВП №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області. Крім того, до обвинувального акту, в порядку визначеному ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, не додано реєстр матеріалів досудового розслідування, який би відповідав вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України. Більш того, з тексту обвинувального акту вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема точний час вчинення кримінального правопорушення, конкретні дії обвинувачених в обвинувальному акті не зазначені, а участь кожного обвинуваченого в заподіянні потерпілому пошкодження майна не визначена. Також не вказане суб'єктивне відношення обвинуваченого до наслідків кримінального правопорушення, не розкрита форма вини та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого.
Мотивуючи клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, сторона захисту послалась на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_5 , а ризики жодним чином не доведені стороною обвинувачення, у зв'язку із чим просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов'язанні або нічного домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши доводи клопотань та матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходиться до наступних висновків.
Вирішуючи питання щодо клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, суд виходить з наступного.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Вимоги до змісту обвинувального акту та додатків до нього викладені в ст.291 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
За змістом частин 1, 3 статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Зокрема, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, він містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону, тому відхиляє доводи захисника в цій частині.
При цьому, суд визнає голослівними твердження сторони захисту щодо не вручення обвинуваченому ОСОБА_5 обвинувального акту, оскільки згідно з наявного в матеріалах провадження Акту, який складений у присутності понятих, обвинуваченому було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025163520000026 від 14.01.2025 року та реєстр матеріалів досудового розслідування, проте обвинувачений відмовився від підпису про їх отримання. Крім того, обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що до нього в слідчий ізолятор приходила прокурор з копією обвинувального акту, але не вручила його.
Також, суд зауважує на тому, що обвинувальний акт містить підпис слідчого та відповідне затвердження прокурора, згідно з вимогами ч. 3 ст. 291 КПК України. Разом із цим, посвідчення обвинувального акту печатками не передбачене чинним кримінальним процесуальним законодавством, у зв'язку з чим твердження сторони захисту щодо не посвідчення обвинувального акту відповідними печатками є безпідставними.
Окрім того, доводи адвоката ОСОБА_4 щодо не виконання з ним вимог ст. 290 КПК України не можуть бути предметом розгляду піж час підготовчого судового засідання та оцінка таким доводам буде надаватись судом за результатами розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків є таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він не працевлаштований, раніше не судимий.
Вищезазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду.
Також, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінального провадженні ще не розпочатий, відповідно до засади безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитаний обвинувачений, потерпілий та свідки, отже існують підстави вважати, що обвинувачений може вчинити незаконний вплив на свідків.
Крім того, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, джерела доходів для існування не відомі, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Що стосується тверджень сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зауважує на тому, що такі висновки є передчасними, оскільки судовий розгляд кримінального провадження фактично ще не розпочато, а рішення щодо винуватості або не винуватості обвинуваченого приймається судом за результатами розгляду кримінального провадження після дослідження всіх доказів наданих сторонами.
Окрім того, суд наголошує, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо ухилення від суду, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження ризиків, заявлених стороною обвинувачення.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд в зазначеному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Також, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, чого не було спростовано прокурором, а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава у раніше визначеному розмірі, а саме 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень є достатньою та прийнятому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на визначених раніше умовах.
Водночас, з урахуванням того, що захисник не ознайомився з матеріалами кримінального провадження, які перебувають в розпорядженні прокурора та судової справи, суд вважає за необхідне відкласти підготовче судове засідання та надати захиснику час для ознайомлення.
Керуючись ст. ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору та застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою - відмовити.
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 вересня 2025 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний у виді застави, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило на день визначення 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення застави, становить до 21 вересня 2025 року.
Підготовче судове засідання відкласти на 13:00 год. 15 вересня 2025 року та надати захиснику ОСОБА_4 час для ознайомлення з матеріалами судової справи та кримінального провадження, які перебувають у прокурора.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/11526/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/3013/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1