Провадження № 2/522/425/25
Справа № 522/16967/25-Е
28 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів та позову до подання позову,
Позивач в особі представника ОСОБА_2 25.07.2025 звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів, шляхом витребування від Одеської міської ради копію рішення від 15.06.1999 №489, за яким ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ОД №062909. Також просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0738 га, кадастровий номер 5110137500:50:004:0251, відносно якої ОСОБА_4 06.02.2023 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 бажає у судовому порядку визнати недійсними рішення Одеської міської ради від 15.06.1999 за №489, державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ОД №062909, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №2735 відносно земельної ділянки площею 0,0738 га, кадастровий номер 5110137500:50:004:0251, свідоцтво про право на спадщину за законом на цю земельну ділянку, яке видане ОСОБА_4 06.02.2023. ОСОБА_1 отримав заяву ОСОБА_4 від 24.06.2025 щодо її рішення продати належні їй 69/100 часток житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій розташований вказаний будинок, площею 0, 0738 га кадастровий номер 5110137500:50:004:021 за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками будинку окрім ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Намір ОСОБА_4 продати належну їй частку будинку разом з усією земельною ділянкою на якій розташовані належна їй частка будинку та частка, яка належить іншим співвласникам: ОСОБА_1 та його сестрі ОСОБА_5 суттєво зачіпає права останніх, які співвласників будинку та користувачів земельної ділянки.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025, справу передано судді Бондарю В.Я. 28.07.2025.
Суддя, дослідивши заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
24.06.2025 ОСОБА_4 склала заяву адресовано ОСОБА_1 про свій намір продажу частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 69/100 та земельну ділянку, площею 0,0738 га кадастровий номер 5110137500:50:004:021 за адресою: АДРЕСА_1 . Просила ОСОБА_1 як співвласника будинку, користуючись переважним правом купівлі, повідомити про свій намір придбати вищевказані частку житлового будинку та земельну ділянку або про свою відмову у реалізації цього права для подальшого продажу вказаного майна іншій особі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов'язок з'ясовувати наявність спору. Ціллю вжиття заходів забезпечення позову є запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_3 20.09.1999, а свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_4 06.02.2023.
У чому полягає спір між сторонами встановити не можливо. Заявник вказує про свій намір оскаржити рішення, акту та свідоцтва, посилаючись на заяву ОСОБА_4 , якою запропоновано заявнику купити її частку будинку. При тому, вказує на наявність рішення Апеляційного суду Одеської області від 06.06.2013 з якого встановлено право власності ОСОБА_3 на частину житлового будинку.
Також заявник вказує, що продаж частини будинку разом з усією земельною ділянкою ОСОБА_4 зачіпає права заявника та його сестри, однак предметом майбутнього позову зазначає визнання недійсним рішення, державного акту та свідоцтва про право на спадщину, про існування яких (які мінімум рішення та державного акту) заявнику було відомо ще з рішення Апеляційного суду Одеської області від 06.06.2013, адже ОСОБА_1 був апелянтом.
Отже, суд не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже не пересвідчився у існування спору між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.
Щодо заяви про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Частиною 2 ст. 116 ЦПК передбачені способи забезпечення судом доказів, серед яких: допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заявник не вказує підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання доказів стане неможливим. З матеріалів справи таких підстав також не вбачається.
На обґрунтування заяви вказано про неможливість самостійно отримати копію рішення Одеської міської ради. Однак, такі обставини не є підставою для забезпечення доказів, а неможливість самостійно отримати докази є підставою для подання до суду заяви про витребування доказів, в порядку ст. 84 ЦПК України.
Тож, зважаючи на те, що забезпечення доказів застосовується при обставинах за яких засіб доказування може бути втраченим або ж збирання доказів стане утрудненим, наприклад за обставини, що свідок виїжджає за межі території України на тривалий термін або ж докази, необхідні для розгляду мають бути знищені, таких обставин позивач не наводить.
За таких обставин, враховуючи, що підстав допускати, що засіб доказування може бути втрачений чи збирання доказів стане неможливим у суду немає, суд вбачає, що підстави для задоволення заяви про забезпечення доказів відсутні.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 353, 354, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України ЦПК України, суд
У задоволенні заявипредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів та позову до подання позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Я.Бондар