Справа № 303/7781/24
23.07.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Олексика І.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Клопотання захисника правопорушника - адвоката Олексик І.І. про розстрочення ОСОБА_1 суми сплати штрафу - задоволено.
Розстрочено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплату суми штрафу у розмірі 17 000,00 гривень, строком на 10 (десять) місяців з сплатою штрафу щомісячно, протягом десяти місяців рівними частинами по 1700,00 (тисяча сімсот) гривень, починаючи з дня набрання постанови законної сили.
Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинено до закінчення строку відстрочки.
Постанова в частині розстрочення суми штрафу оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір 605,60 грн. на користь держави.
Відповідно до постанови суду, - водій ОСОБА_1 17.09.2024 року о 22:36 годині, в м. Мукачево по вул. Росвигівська, 1, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN NEW BEETLE» д/н знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій ОСОБА_1 відмовився о 23:06 год. на місці зупинки під час безперервної відео фіксації на БК 471622, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Олексик І.І., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій не відмовився і під безперервну відео фіксацію на боді камеру, не заперечував проти здачі тесту на алкоголь, що ним і було зроблено на місці зупинки, та Драгер алкоголю в крові не виявив. Після чого працівники поліції чомусь вирішили, що у ОСОБА_1 стан наркотичного сп'яніння, хоча на початку про це мова навіть не йшла і запропонували йому проїхати в медичний заклад. Звертає увагу, що це дуже обурило ОСОБА_1 і між ним та працівниками поліції виникла словесна перепалка, в ході якої він пояснив, що ніяких наркотичних засобів не вживає, на даний час його звільнено з служби ЗСУ по хворобі, та відмовляється їхати до мед.закладу, оскільки і що він спішить додому, так як вдома залишилися маленькі діти. Зазначає, що участь у бойових діях, хвороба відклалися на його здоров'ї та нервовому стані, звідси неврівноважений стан та тремтіння рук. Вважає оскаржувану постанову суду передчасною, винесеною без з'ясування всіх обставин, та відповідно незаконною.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Олексика І.І., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи за клопотанням захисника вже відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Олексика І.І., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 17.09.2024 року о 22:36 годині, в м. Мукачево по вул. Росвигівська, 1, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN NEW BEETLE» д/н знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій ОСОБА_1 відмовився о 23:06 год. на місці зупинки під час безперервної відео фіксації, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого та апеляційного суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №131500 від 17.09.2024 року, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, тому суд обґрунтовано визнав викладені у ньому відомості належним доказом у справі про адміністративне правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3072807 від 17.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, рапортом поліцейського Мигович В. від 17.09.2024, яким підтверджено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння; відеозаписом події, який було досліджено судом у судовому засіданні, та на якому зафіксовано, що 17.09.2024 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN NEW BEETLE» д/н знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 за порушення ПДР. У зв'язку з виявленням у водія ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп'яніння, про що повідомлено водію, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився та іншими матеріалами справи.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.
Сукупність зазначених вище доказів узгоджуються між собою. Зазначені докази, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку, та в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту проте, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, не відмовився і під безперервну відео фіксацію на боді камеру, не заперечував проти здачі тесту на алкоголь, що ним і було зроблено на місці зупинки, та Драгер алкоголю в крові не виявив. Після чого працівники поліції чомусь вирішили, що у ОСОБА_1 стан наркотичного сп'яніння, хоча на початку про це мова навіть не йшла і запропонували йому проїхати в медичний заклад, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Так, ознаками наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі Інструкція), є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), а саме порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських, працівники поліції спочатку вбачали в діях ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння і тому запропонували йому пройти огляд на місці зупинки, на що погодився ОСОБА_1 . Прилад Драгер алкоголю в крові не виявив, тому поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, оскільки у водія були явні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, на що останній категорично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Відтак, працівниками поліції на відеокамеру було зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Внаслідок чого було складено протокол щодо порушення останнім вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме - про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Огляд на стан наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, проводиться в закладі охорони здоров'я, згідно з п.12 розділу «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог ст. 266 КУпАП, оскільки, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, від якого водій ОСОБА_1 відмовився.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження сторони захисту щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Що стосується доводів захисника про те, що участь ОСОБА_1 у бойових діях, хвороба, відклалися на його здоров'ї та нервовому стані, звідси неврівноважений стан та тремтіння рук, то такі доводи апелянта є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять даних про такі обставини. Не надані вони і суду апеляційної інстанції.
Викладені в апеляційній скарзі доводи з приводу того, що ОСОБА_1 ніяких наркотичних засобів не вживає, на даний час його звільнено з служби ЗСУ по хворобі, і що він спішив додому, так як вдома залишилися маленькі діти, є непереконливими, оскільки ОСОБА_1 , у відповідності до вимог п. 2.5 ПДР України та ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто до відповідальності за відмову від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а не за керування транспортним засобами особою в стані наркотичного чи алкогольного сп'яніння, будь-яких виключень щодо непритягнення до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння про які йдеться у апеляційній скарзі апелянта Закон не містить.
Інші доводи апеляційної скарги адвоката Олексика І.І. не впливають на висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП були предметом дослідження суду першої інстанції та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на необґрунтованість прийнятої у справі постанови щодо визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження захисника Олексиа І.І. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Отже, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
При розгляді справи апеляційний суд не встановив порушень законодавства про адміністративні правопорушення суддею суду першої інстанції, які ставили б під сумнів його висновки, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови судді.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Олексика І.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага