Справа № 308/19052/24
21.07.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року по притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення НГУ №321524 від 25.11.2024 та постанови суду від 11.12.2024 слідує, що 24.11.2024 близько 23:30 год. ОСОБА_1 вжив спиртні напої та перебував на території в/ч НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , в нетверезому стані, в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята без встановлення судом всіх фактичних обставин справи за з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що мотиви і підстави щодо скасування оскаржуваної постанови суду будуть надані в доповненні до апеляційної скарги після ознайомлення з даною постановою його захисником.
Також ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки такий був пропущений через поважні причини. Жодних повісток про призначення судових засідань апелянт не отримував, про існування постанови стало відомо 09.01.2025.
До початку апеляційного розгляду від адвоката Сенича І.І. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі, так як договір про надання правової допомоги з гр. ОСОБА_1 від 20.01.2025, достроково розірвано.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою учасників судового процесу. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, та відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність, що визначено ч. 4 ст. 15 цього Кодексу.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався Указом Президента України, отже в Україні настав особливий період, який триває по теперішній час.
Окрім того, статтею 16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до статті 13 цього Статуту, військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, що відповідає фактичним обставинам справи, й диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та підтверджується сукупністю доказів у справі.
Так, судом встановлено, що 24.11.2024 року ОСОБА_1 вжив спиртні напої та перебував на території в/ч НОМЕР_1 в нетверезому стані, в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Медичний огляд з метою виявлення стану сп'яніння, ОСОБА_1 проходив у медичному пункті військової частини НОМЕР_2 у присутності свідків капітана ОСОБА_2 та лейтенанта ОСОБА_3 .
У результаті проведеного 25.11.2024 року о 10 год. 05 хв. медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 0,091%, що підтверджується Актом №53 огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу на швидкість реакції з використанням спеціального технічного засобу та тесту.
Підстав вважати результати медичного огляду ОСОБА_1 необ'єктивними не встановлено.
Апеляційний суд не вбачає упереджених дій стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, повністю та об'єктивно доведена зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії НГУ №321524 від 25.11.2024, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано місце та обставини вчинення правопорушення; Актом №53 від 25.11.2024 огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції з використанням спеціального технічного засобу та тесту, в якому міститься результат огляду 0,091% проміле, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 25.11.2024; копією військового квитка серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 12.05.2011 та іншими матеріалами справи.
Отже, вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за вчинене.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону, ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч .3 ст. 172-20 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага