Справа № 132/256/25
Провадження №11-кп/801/746/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025025220000006 від 10 січня 2025 року,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року,
яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лисичово Іршавського району Закарпатської області, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, розлученого, непрацевлаштованого, судимого Калинівським районним судом Вінницької області від 20 травня 2024 року у справі № 132/1550/24 (номер провадження 1-кп/132/268/24), за ч.1 ст.164 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 59-1 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.164 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.164 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, із врахуванням положень ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області у справі № 132/1550/24 (номер провадження 1-кп/132/268/24), та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 (два) дні.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі ухвалено обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме судовий наказ Калинівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2021 року у справі № 132/1589/21 (номер провадження 2-н/132/161/21) /постанова начальника СД відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_11 від 16.01.2025 року/; довідки-розрахунки заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 66469994, видані Калинівським відділом державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /постанова начальника СД відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_11 від 16.01.2025 року/, після набуття вироком законної сили, ухвалено залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_7 , будучи судимим Калинівським районним судом Вінницької області від 20 травня 2024 року у справі № 132/1550/24 (номер провадження 1-кп/132/268/24), за ч.1 ст.164 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 59-1 КК України, належних висновків не зробив, та під час відбування зазначеного виду покарання вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.164 КК України, а саме будучи раніше судимим за кримінальне правопорушення, передбачене ст.164 КК України, у період часу з 01 травня 2024 року по 01 січня 2025 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини за наступних обставин.
Так, відповідно до судового наказу Калинівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2021 року у справі № 132/1589/21 (номер провадження 2-н/132/161/21), ОСОБА_7 зобов'язаний щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із 19 травня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі цього судового наказу, державним виконавцем Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_13 від 12 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66469994, з його примусового виконання.
Однак, ОСОБА_7 маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), достовірно знаючи про необхідність їх сплати, та будучи обізнаним і попередженим в письмовій формі про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров'я, на роботу не влаштувався та на облік до Калинівського відділу Хмільницької філії Вінницького обласного центру зайнятості в якості безробітного не став, грошові кошти (аліменти) на утримання дитини не сплачував, будь-якої іншої допомоги не надавав, тобто добровільно судове рішення не виконував, чим злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів). Внаслідок умисних дій ОСОБА_7 , спрямованих на злісне ухилення ним від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), у період часу з 01 травня 2024 року по 01 січня 2025 року, утворилась заборгованість в розмірі 25552грн.00коп., що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Як свідчать матеріали кримінального провадження № 12025025220000006 від 10 січня 2025 року, під час досудового розслідування, ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпіла ОСОБА_9 не заперечує проти такого розгляду, у зв'язку із чим, прокурором у порядку, передбаченому частиною першою статті 302 КПК України, надісланий до суду обвинувальний акт, в якому викладене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.2 ст.164 КК України, як злісне ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалений стосовно нього вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування йому не було роз'яснено права на залучення захисника, якого він бажав залучити. Вказує, що є малограмотним, тому не розуміє, які документи йому дають підписувати, та не підписував жодних розписок щодо розгляду обвинувального акта у його відсутність. Посилається на те, що в нього відсутній постійний дохід та немає місця роботи, він не вчиняв жодних дій щодо зміни місця проживання, тому в нього не було умисних дій щодо несплати боргу за аліментами. Також просить звернути увагу на ситуацію в країні, а саме ведення воєнного стану, відсутність постійної роботи, а також на те, що після відкриття кримінального провадження, він шляхом запозичення коштів у своїх знайомих, здійснив проплату відповідної заборгованості за аліментами, а саме в розмірі 24750 гривень, що підтверджується Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.86429359.1 з призначенням платежу сплата за АСВП № 66469994.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просили залишити її без задоволення.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, ніким не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду. Фактично в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з метою призначення обвинуваченому більш м'якого покарання ніж обмеження волі.
За правилами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Вказані положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, у разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок вказаним вимогам закону відповідає в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Зокрема, надуманими є доводи про те, що під час досудового розслідування йому не було роз'яснено права на залучення захисника, якого він бажав залучити, а також доводи про те, що він не підписував жодних розписок щодо розгляду обвинувального акта у його відсутність.
З матеріалів кримінального провадження, зокрема розписок від 22.01.2025 вбачається, що ОСОБА_7 , перебуваючи у процесуальному статусі підозрюваного, а також його захисник ОСОБА_14 22.01.2025 отримали копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального проступку, а також отримали копії матеріалів досудового розслідування кримінального проступку (т.1а.с.п. 9-11). Окрім того, 22.01.2025 ОСОБА_7 в присутності захисника підписав заяву про визнання своєї винуватості та згоди на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні, у якій ознайомився із обмеженнями права на апеляційне оскарження. При цьому захисником у даній згоді підтверджена добровільність визнання ОСОБА_7 згоди із встановленими органом досудового розслідування обставинами та добровільність згоди на розгляд обвинувального акта за його відсутності. Доказів, які б ставили під сумнів вказані розписки та заяву, стороною захисту не надано та не встановлено апеляційним судом.
Безпідставними колегія суддів також вважає доводи про те, що ОСОБА_7 є малограмотним, тому не розуміє, які документи йому дають підписувати.
У даному разі колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вдруге, а тому є обізнаним з порядком кримінального провадження. Також колегія суддів ураховує той факт, що “малограмотність та юридична необізнаність» на яких наголошує обвинувачений, жодним чином не стали для нього перешкодою для написання та подачі апеляційної скарги.
У матеріалах кримінального провадження відсутні докази про те, що введення воєнного стану перешкоджає обвинуваченому працевлаштуватися. Колегії суддів не надано доказів того, що обвинувачений взагалі намагався знайти роботу та працевлаштуватися.
З диспозиції ст. 164 КК України вбачається, що це кримінальне правопорушення має матеріальний склад і є закінченим з моменту настання наслідків: виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складає суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року справа № 132/1550/24 (номер провадження 1-кп/132/268/24) за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 59-1 КК України.
У межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, у період з 01.05.2024 по 01.01.2025, унаслідок чого утворилася заборгованість за аліметами в сумі 25 552 грн. Таким чином, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення вважається закінченим 01.01.2025.
З огляду на це, доводи обвинуваченого про те, що після відкриття кримінального провадження він шляхом запозичення коштів у своїх знайомих здійснив проплату відповідної заборгованості за аліментами 24.01.2025, а саме в розмірі 24750 гривень, що підтверджується Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.86429359.1 з призначенням платежу сплата за АСВП № 66469994, не є підставою для скасування вироку.
Окрім того, відповідно до довідки, виданої старшим державним виконавцем ОСОБА_15 , у ОСОБА_7 станом на 01.07.2025 заборгованість за аліментами становить 141 575 грн.3 3коп.
Зрештою, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції обґрунтовано урахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який має загальну середню освіту, розлучений, непрацевлаштований, раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, відсутність обставини, що пом'якшують покарання, та наявність обставин, які його обтяжують, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував той факт, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за кримінальне правопорушення, передбачене ст.164 КК України, належних висновків не зробив, та продовжив злісно ухилятися від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), що вказує на грубе нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, який будь-яких дій, направлених на сплату коштів на утримання дитини, та погашення виниклої заборгованості зі сплати аліментів не вживав та не вживає до теперішнього часу, що істотно негативно впливає на законні права та інтереси дитини щодо достатнього рівня матеріального забезпечення її життєво важливих потреб, а тому, на переконання суду, ОСОБА_7 так і не усвідомив та не засудив вчинені ним протиправні дії, що свідчить про те, що в його свідомості не змінилися ціннісні орієнтири, та не усунулися ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим, покарання у виді громадських робіт буде неефективним та недостатнім для його виправлення, а покарання у виді пробаційного нагляду не може буте застосоване в силу положень частини 5 статті 59-1 КК України, згідно якої, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції також обґрунтовано врахував, що обвинуваченому остаточне покарання необхідно призначити за правилами частини 1 статті 71 КК України, а саме за сукупністю вироків.
Вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.
Інших доводів у апеляційній скарзі, які б слугували підставою для скасування вироку суду, обвинуваченим не наведено. Таким чином, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_7 за наведених у ній мотивів, задоволенню не підлягають, а тому вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.164 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4