24.07.2025
Справа № 744/193/25
Провадження № 2/744/213/2025
24 липня 2025 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Смаги С. В.,
при секретарі судового засідання Бородіній В. В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Добровольської Олени Сергіївни в інтересах позивача ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, -
Представником позивача - адвокатом Добровольською Оленою Сергіївною в інтересах позивача, ОСОБА_1 , пред'явлено до суду позов до відповідача, Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про визнання права власності, в якому представник позивача просила: 1. Позовну заяву про визнання права приватної власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами задовольнити повністю; 2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 в цілому; 3. Звільнити від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка особу з інвалідністю II групи.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначила про те, що в АДРЕСА_1 , розташований будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 в якому проживала мати позивача по справі ОСОБА_2 . 04 червня 1993 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області і зареєстрований в реєстрі за № 21, згідно якого, заповідала на випадок своєї смерті, свій будинок, розташований в селі Тимоновичі Семенівського району Чернігівської області своєй дочці ОСОБА_1 (позивачу по справі). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після смерті ОСОБА_2 на її майно відкрилась спадщина. Позивач по справі, як спадкоємець за заповітом звернулась до Семенівської районної державної нотаріальної контори в Чернігівській області, але нотаріус пояснила, що отримати свідоцтво про право на спадшину на житловий будинок не вбачається можливим, оскільки право власності на будинок не зареєстроване в установленому порядку. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 був побудований головою господарства ОСОБА_2 у 1961 році на відведеній для цього земельній ділянці і оформлений шляхом внесення у господарську книгу Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області відповідного запису про відкриття особистого рахунку № 268, відповідно чинного законодавства на той час. Питання набуття права власності на той час регулювалося постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків». Даний правовий акт не пов'язував виникнення права власності на житловий будинок з проведенням його реєстрації. Це також підтверджено правовим висновком Верховного Суду України в цивільній справі № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року. 31 січня 1966 року наказом Мінкомгоспу УРСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка діяла до 13.12.1995 року (далі - Інструкція). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у господарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім'я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало. Таким чином, після відкриття особового рахунку на будинок, ОСОБА_2 стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Позивач по справі є єдиним спадкоємцем на майно померлої, яка фактично прийняла спадщину, відповідно до вимог ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном що відповідає вимогам ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року. Відповідно до довідки №300 від 26.11.2024 року виданою вииконавчим комітетом Семенівської міської ради Чернігівської області згідно записам погосподарского обліку за 1991-1995 роки в будинку АДРЕСА_1 проживала та була зареєстрована голова господарства ОСОБА_3 , дочка (позивач по справі) ОСОБА_1 , зять та онуки. Після смерті матері позивач по справі оформила право власності на земельну ділянку, площею 0,25 гектара, яка була надана для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2025 року. В зв'язку з тим, що за життя мати позивача по справі не зареєструвала право власності на будинок, на даний час не можливо оформити спадщину, і тому позивач по справі змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у позивача права на спадщину на спірний житловий будинок. Тим більше, що право на спадщину після померлої матері позивача ніким з фізичних чи юридичних осіб не оспорюється. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та Цивільного кодексу України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства. Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом. Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В той же час в частині 5 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обтяжень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. В 2024 році позивач виготовила технічну документацію на зазначений будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, чим підтверджується належний технічний стан будинку та інших забудов.
Ухвалою судді від 09 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилася, доручила представляти свої інтереси в суді адвокату Добровольській Олені Сергіївні.
У підготовче судове засідання представник позивача - адвокат Добровольська Олена Сергіївна не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, до суду подала письмову заяву, згідно даних якої просила всі судові засідання розглянути без участі представника позивача та позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача, Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Семенівський міський голова Новгород-Сіверського району Чернігівської області Деденко Сергій Іванович у підготовче судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву, згідно даних якої просив розглянути справу без представника Семенівської міської ради протягом усіх судових засідань, у задоволенні позовних вимог міська рада не заперечує.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області, завідувач Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області Доля Наталія Миколаївна у підготовче судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, подала до суду письмову заяву, у якій просила суд розглянути справу без участі представника Семенівської державної нотаріальної контори на розсуд суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, у підготовче судове засідання свого представника не направило, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки представника суд не повідомило, письмове пояснення з викладом своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову до суду не подало.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши справу у відповідності до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Ч. 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне задовольнити позов повністю за наступних обставин.
Ч. 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У справі встановлено, що в АДРЕСА_1 , розташований будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 в якому проживала мати позивача по справі ОСОБА_2 . 04 червня 1993 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області і зареєстрований в реєстрі за № 21, згідно якого, заповідала на випадок своєї смерті, свій будинок, розташований в селі Тимоновичі Семенівського району Чернігівської області своєй дочці ОСОБА_1 (позивачу по справі). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після смерті ОСОБА_2 на її майно відкрилась спадщина. Позивач по справі, як спадкоємець за заповітом звернулась до Семенівської районної державної нотаріальної контори в Чернігівській області, але нотаріус пояснила, що отримати свідоцтво про право на спадшину на житловий будинок не вбачається можливим, оскільки право власності на будинок не зареєстроване в установленому порядку. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 був побудований головою господарства ОСОБА_2 у 1961 році на відведеній для цього земельній ділянці і оформлений шляхом внесення у господарську книгу Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області відповідного запису про відкриття особистого рахунку № 268, відповідно чинного законодавства на той час. Питання набуття права власності на той час регулювалося постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків». Даний правовий акт не пов'язував виникнення права власності на житловий будинок з проведенням його реєстрації. Це також підтверджено правовим висновком Верховного Суду України в цивільній справі № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року. 31 січня 1966 року наказом Мінкомгоспу УРСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка діяла до 13.12.1995 року (далі - Інструкція). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у господарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім'я забудовника. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало. Таким чином, після відкриття особового рахунку на будинок, ОСОБА_2 стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Позивач по справі є єдиним спадкоємцем на майно померлої, яка фактично прийняла спадщину, відповідно до вимог ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном що відповідає вимогам ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року. Відповідно до довідки №300 від 26.11.2024 року виданою вииконавчим комітетом Семенівської міської ради Чернігівської області згідно записам погосподарского обліку за 1991-1995 роки в будинку АДРЕСА_1 проживала та була зареєстрована голова господарства ОСОБА_3 , дочка (позивач по справі) ОСОБА_1 , зять та онуки. Після смерті матері позивач по справі оформила право власності на земельну ділянку, площею 0,25 гектара, яка була надана для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2025 року. В зв'язку з тим, що за життя мати позивача по справі не зареєструвала право власності на будинок, на даний час не можливо оформити спадщину, і тому позивач по справі змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у позивача права на спадщину на спірний житловий будинок. Тим більше, що право на спадщину після померлої матері позивача ніким з фізичних чи юридичних осіб не оспорюється. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та Цивільного кодексу України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства. Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом. Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В той же час в частині 5 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обтяжень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. В 2024 році позивач виготовила технічну документацію на зазначений будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, чим підтверджується належний технічний стан будинку та інших забудов. підставі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону, тому що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом щодо спадкового майна померлої ОСОБА_2 , та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов представника позивача - адвоката Добровольської Олени Сергіївни в інтересах позивача ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача - адвокат Добровольська Олена Сергіївна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце перебування: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Семенівська міська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04062009, місцезнаходження: вулиця Героїв України, будинок 6, місто Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, 15400).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02901718, місцезнаходження: вулиця Бориса Майстренка, будинок 6, місто Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000).
Комунальне підприємство «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 05391815, місцезнаходження: вулиця Поштова, будинок 6, місто Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000).
Суддя: С. В. Смага