Провадження № 3/734/1248/25 Справа № 734/1847/25
іменем України
22 липня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Бараненка С.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Чумак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в с-щі Козелець справу про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 06.04.2025 року серії ЕПР1 №292345, 06.04.2025 року о 10 год. 59 хв. с. Кіпті, дорога М01, 97 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 1102, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер ARMF-0261, результат позитивний 0,30 проміле. З положеннями ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП ознайомлений, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість надав суду письмові пояснення та просив просив справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник - адвокат Лущик О.М. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву в якій просила провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, задовольнити клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з підстав зазначених у клопотанні та долучила до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит, письмові пояснення ОСОБА_1 та клопотання про закриття провадження у справі.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 06.04.2025 року о 10 год. 59 хв. с. Кіпті, дорога М01, 97 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 1102, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Оглядна визначення стану алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер ARMF-0261, результат позитивний 0,30 проміле. З положеннями ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП ознайомлений.
До матеріалів справи, крім протоку про адміністративне правопорушення, долучено довідку про отримання посвідчення водія, направлення на огляд водія транспортного засобу на визначення ознак алкогольного сп'яніння до Козелецької ЛІЛ, чек драгер, акт огляду, так зазначено у документі, диск з відеозаписом з нагрудних бодікамер працівника поліції, яким прийнято рішення про винесення протоколу про адміністративне правопорушення, рапорт, всього на 8 арк.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, свідченнями та документами, які також повинні бути відносними і допустимими.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 3 Конституції України Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Тобто, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Гурепка проти України» від 08.07.2010, суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції та, відповідно, й ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції. Крім того, у п. 21 рішення «Надточій проти України» від 15.05.2009, Суд зазначає, що (український) Уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України.
Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Тому, суд вбачає необхідність розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обвинувачення за вказаною правовою нормою, з усіма гарантіями, закріпленими в ст. 6 Конвенції та ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що 06 квітня 2025 року зранку він виїхав на автомобілі марки ЗАЗ днз НОМЕР_2 та рухався по автодорозі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі. Сідаючи за кермо, алкогольних напоїв не вживав, і на передодні також. На посту КПП в селі Кіпті, Чернігівського району, Чернігівської області, його зупинив працівник поліції. Попросив надати документи, він надав, запитав чи все в мене добре, він повідомив, що все добре. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та раніше ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності. Не називаючи будь-яких ознак, лише запитали чому руки трусяться, він повідомив, що не знаю, напевне нервував, через те, що зупинили і взагалі після боїв він інколи нервує, після побаченого на полі бою, запитав чи він не вживав алкогольних напоїв, він повідомив, що не вживав. Потім знову ж таки, не називаючи, які в нього ознаки сп'яніння алкогольного, не сказали, що чутний запах алкоголю з порожнини рота, працівник поліції запитав, чи готовий він пройти огляд на стан сп'яніння, він повідомив, що готовий, і йому запропонували пройти з ними на ПОСТ в приміщення. Він пішов. В приміщенні посту, працівник поліції дістав прилад, запропонував отримати трубку, він взяв трубку в руки і надав його працівнику поліції, він її вставив в прилад, і сказав, що буде здійснювати пробний забір, щось ввімкнув прилад і потім поклав його знову на той футляр, ввімкнений, де лежав прилад і всі трубки, а потім як прилад подав звуковий сигнал, він сказав йому, що прилад готовий, однак його в руки одразу не брав, він лежав на футлярі, в цей час працівник поліції щось знову трогав руками той прилад, крутив його, не знає, чи зафіксувала такі його дії камера з його нагрудної бодікамери, а потім знову коли відбувся звуковий сигнал у приладі, він сказав, що прилад готовий і щоб він продув, він продув у трубку, результат показав, 0,30 проміле, і його запитали, чи згоден він з результатом, повідомили, що прилад показав, що він в стані сп'яніння, він дуже здивувався і трохи не зовсім зрозумів, що відбувалось. Потім працівник поліції сказав, що буде складати адміністративний матеріал, щоб він зачекав. На його запитання чи згоден він з результатом, зрозумів як те, що згоден він з тим, що він продув прилад. Потім він ще запитував, чи можливо якось освідуватись вдруге, в той час, як виходив працівник поліції, однак він йому повідомив, що ні. Потім почали складати протокол, і коли його склали, йому працівник поліції зачитав його, однак не повністю, це вже він пізніше дізнався, коли ознайомився з матеріалами справи, і повідомив, що є графа, де треба написать пояснення, і в зв'язку з тим, що суд приймає рішення, чи можливо штраф, чи можливо позбавлення посвідчення водія, чи можливо громадські роботи, то можна написати, що вину визнаю і прошу суворо не карати, і задиктував йому, він так і написав. Він вперше в такій ситуації. Крім того, коли він ознайомився з матеріалами справи у суді, то виявилось, що працівник поліції у протоколі зазначив, що в нього був запах алкоголю з порожнини рота, однак за весь час спілкування, він йому жодного разу такого не говорив, і це підтверджується наявним відеозаписом, потім у протоколі зазначив, до якого як додаток додається направлення для порходження огляду у Козелецькій лікарні об 11 годині 02 хвилини, однак жодного разу йому ніхто за лікарню не говорив і не направляв його до лікувального закладу, стверджує, що якби його дійсно направили до лікувального закладу у лікаря пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він би обов'язково поїхав та пройшов там такий огляд. Крім того, у направленні, що долучено до матеріалів справи працівником поліції зазначено, що він його доставив до лікувального закладу, хоча це цілком не правда і такого не було. Це цілком підтверджується наявним відеозаписом. Працівник поліції не роз'яснив йому право, що він має його направити до лікувального закладу також для проходження такого огляду і там його має оглянути фахівець, лікар, якби йому це повідомили, він би обов'язково поїхав, крім того, алкотестер той показав лише 0,3 проміле, і він не перебував в стані алкогольного сп'яніння. Пояснення він написав те, що поліцейський йому задиктував. Вважає, що працівники поліції грубо порушили порядок проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, до матеріалів справи долучили ті документи, які взагалі не складали, а в протокол зазначили ті ознаки, яких не існує, їх йому ніхто не озвучував перед необхідністю пройти такий огляд. Працівник поліції не вірно йому пояснив його права, а також наслідки результатів розгляду таких матеріалів, не правильно пояснив відповідальність за складання такого документу та не направив його до лікувального закладу, хоча долучив документи про те, що направляв. У зв'язку з чим просить справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Долучений до матеріалів відеозапис, цілком підтверджує викладені пояснення ОСОБА_1 , на місці зупинки під час спілкування працівник поліції не висловлює підозри по відношенню до ОСОБА_1 про те, що він вбачає в нього ознаки алкогольного сп'яніння, не називає підстави для проведення огляду виявлену ним ознаку алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, хоча дійсно зазначає про її наявність у протоколі про адміністративне правопорушення, за весь час наявного відеозапису жодним чином не пропонує проїхати та не направляє ОСОБА_2 до медичного закладу - Козелецької ЛІЛ, хоча у документі зазначає, що направляється для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та зазначає, що вказану особу доставив до лікувального закладу, про що поставив підпис. Відеозапис № 473401, який долучений до матеріалів справи з 04.33 сек. містить інформацію про те, що дійсно працівник поліції прилад поклав на футляр у ввімкненому стані з вставленим мундштуком, а починаючи з 05.08 сек до 05.35 сек відеозапис взагалі не містить ніякої інформації, лише темний екран і прослуховуються звуки спрацювання приладу, однак не показують дії працівника поліції з даним приладом.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно доводили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порядок проведення огляду здійснено з грубим порушенням вимог Закону.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп'яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Описані в Інструкції ознаки алкогольного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку, а проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння має відповідати вимогам Закону.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, відмова від проходження медичного огляду правових наслідків не породжує.
Поміж іншого, аналіз відеозапису, на якому видно обличчя водія ОСОБА_1 , у якого була звичайна мова, поведінка, розгубленість не вказує на наявність ознак алкогольного сп'яніння, поза розумним сумнівом не доводять винуватості його у невиконанні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Порядок огляду на стан сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 17.12.2008№1103 та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Невиконання названого Пункту правил, у даному випадку утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Запитання поліцейського, поставлене особі, а чи готовий останній пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, є необов'язковим для виконання, на відміну від вимоги і дозволяє вибір варіанту поведінки та відповіді.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).
Згідно зі ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст.251КУпАП є, зокрема, дані протоколу про адміністративне правопорушення.
Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11. № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Підсумовуючи викладене, об'єктивно дослідивши наявні докази по справі, суд вбачає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 292345 від 06.04.2025 року, не підтверджені належними та достатніми доказами по справі щодо вимоги поліцейського, а не пропозиції пройти такий огляд, виявлених ознак алкогольного сп'яніння, їх наявності а також порядку проведення такого огляду. Всі вищевказані обставини в сукупності є суттєвим порушенням порядку, визначеного чинним законодавством щодо належного проведення огляду на стан сп'яніння.
Вказані вище обставини свідчать про неналежність та недопустимість доказів вчинення ОСОБА_1 , правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушення Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, порушення встановленого законом порядку проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, попри те, що відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеним конституційним положенням кореспондується частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
З огляду на викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні фактичні дані, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В рішенні «Коробов проти України» від 21.07.2011 ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджуються зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даному випадку суд виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
За наведених вище обставин, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь, тому справа підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 266, 284 КУпАП, суд, -
справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.
Постанова у повному обсязі виготовлена 25 липня 2025 року.
Суддя Козелецького районного суду
Чернігівської області Сергій БАРАНЕНКО