Справа № 729/477/25
1-кп/729/89/25
28 липня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025270400000044 від 10.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Носівка, Чернігівської області, громадянин України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , раніше судимого, засудженого 01.04.2025 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України, ч.1,4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , будучи військовозобов'язаним та достовірно обізнаним про введення на всій території України, згідно Указів Президента України воєнного стану, під час призову громадян за мобілізацією у відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, пройшов 27.02.2025 медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, за результатами якого постановою військово-лікарської комісії його визнано придатним за станом здоров'я до військової служби, за відсутності обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали ОСОБА_3 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку, шляхом вручення йому 27.02.2025 під розписку бойової повістки про відправку до військової частини НОМЕР_1 , та прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год. 00 хв. 03.03.2025 для проходження військової служби за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи повідомленим про наслідки неявки, маючи можливість прибути до військової частини НОМЕР_1 , та не маючи підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин відмовився від проходження військової служби за мобілізацією, та умисно не прибув у визначені повісткою дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», термін дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 № 26/2025 воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, тим самим, порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію».
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 ,визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не оспорює фактичні обставини, кримінальне правопорушення вчинив при обставинах вказаних в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде. Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження які його характеризують. Зміст цих обставин вірно розуміються обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду не має, та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності та керуючись законом, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 , вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його скоєння та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, враховує особу обвинуваченого, його характеризуючі дані з місця проживання, його поведінку в судовому засіданні, у ході якого давав правдиві послідовні покази, ухиляючись від призову на військову службу під час мобілізації у воєнний стан, фактично поставив свої інтереси вище за інших так само мобілізованих осіб, нехтуючи їхню самопожертву та готовність боронити суверенітет та незалежність держави, що свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності як вчиненого обвинуваченим діяння, так і самого винуватого. Також судом враховується, що з часу вчинення інкримінованого злочину до розгляду провадження судом і під час судового розгляду, тобто упродовж тривалого періоду часу, обвинувачений не зробив жодної спроби явки до центру комплектування для проходження військової служби, що могло б свідчити про його бажання виправити ситуацію, що склалася.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно ст. 67 КК України обставина, яка обтяжуює покарання є рецидив злочинів.
Приймаючи до уваги особу обвинуваченого, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відсутність даних якіб його негативно характеризували, не працює, хоча є працездатною особою, обставину, що пом'якшує його покарання, як щире каяття, обставину ,що обтяжує покарання рецидив злдочину, раніше неодноразово судимий, а також те, що покарання на меті має не тільки кару, а й виправлення і попередження вчинення нових злочинів, при цьому суд враховує, що з моменту вчинення кримінального правопорушення до даного часу обвинувачений інших злочинів не вчинив, скарг на його поведінку не надходило, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася у країні, а саме повномасштабне вторгнення держави агресора на територію України та конституційний обов'язок кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_3 в умовах воєнного стану умисний нетяжкий злочин представляє підвищену суспільну небезпеку, що могло призвести до підриву військової дисципліни, розлагодження дій, спрямованих на захист суверенітету держави, тому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням та призначення іншого виду покарання, оскільки на переконання суду, визначення іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та інший вид покарання не забезпечить у повній мірі такої важливої мети покарання, як запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, всупереч вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Звільнення осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, на думку суду, не відповідає принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день. Активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у країні триває, а наші мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння.
Вказаний висновок суду узгоджується зі сталою судовою практикою та позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 641/1067/23.
Таким чином, беручи до уваги воєнний стан в Україні, обставини вчинення кримінального правопорушення та ставлення ОСОБА_3 до вчиненого ним діяння, суд не погоджується із висновком органу з питань пробації та не знаходить підстав для застосування положень ст.75 КК України, оскільки застосування іншого покарання, ніж позбавлення волі або звільнення від відбування покарання з випробуванням не лише не буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а й не сприятиме запобіганню вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами і може створити у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій, звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням буде демотивувати інших осіб, які підлягають мобілізації, буде створювати в очах громадян та суспільства негативне враження безладдя та безкарності, буде знижувати рівень військової дисципліни і боєздатність підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань.
Суд вважає, покарання для обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства є співмірним з вчиненим ним злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним та іншими особами аналогічних злочинів.
Крім того, судом встановлено, що вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 01.04.2025 року, ОСОБА_3 був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням вироку Бобровицького районного суду Чернігівської облсті від 25.06.2024 року на підставі ч. 1, 4 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Вказаний вирок набрав законної сили 02.05.2025 року.
Статтею 70 КК України встановлено порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Зокрема, ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку - покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається та за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Крім того відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 року (справа №760/26543/17), у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
У даній справі кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, ОСОБА_3 скоїв 03.03.2025 року, тобто до постановлення вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 01.04.2025 року. Таким чином, вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 01.04.2025 року за яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України необхідно виконувати самостійно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Строк відбування покарання вираховувати з моменту його фактичного затримання.
Відомості про процесуальні витрати суду не надано.
Речові докази не долучались.
Керуючись ст.ст. 371, 373-374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Строк відбування покарання вираховувати з моменту його фактичного затримання.
Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 01.04.2025 року за яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - виконувати самостійно.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1