Єдиний унікальний номер 728/1372/25
Номер провадження 2/728/513/25
28 липня 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
29.05.2025 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ТОВ «КОШЕЛЬОК» (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості, яка подана через систему «Електронний суд». Позов мотивований тим, що 19.02.2022 між сторонами був укладений договір про надання коштів у позику №3507008901/621232, за умовами якого Відповідачці на особисті потреби був наданий кредит в сумі 7000.00 грн., початковий строк кредитування - 17 днів, із встановленням відсоткової ставки 1.85% на добу за початковий строк кредитування. Позивач виконав взяті зобов'язання, надавши Відповідачці обумовлену суму кредитних коштів. У свою чергу, Відповідачка свої зобов'язання за даним кредитним договором належним чином не виконала, в зв'язку з чим станом на 29.05.2025 у неї утворилась заборгованість у сумі 23061.50 грн., яку Позивач разом із судовими витратами просить стягнути з Відповідачки.
Згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.06.2025 було відкрито провадження у справі та прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 02.07.2025.
02.07.2025 розгляд справи був відкладений до 28.07.2025 за клопотанням представника Відповідачки.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
При цьому, представник Позивача у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник Відповідачки надала заяву про розгляд справи без її участі та подала відзив на позов, доводи якого зводяться до того, що факт укладання та підписання Відповідачкою кредитного договору №3507008901/621232 від 19.02.2022 є недоведеним; доказів перерахування Позивачем грошових коштів та отримання їх Відповідачкою відповідно до умов договору, а також доказів наявності заборгованості за договором та обґрунтованості заявлених до стягнення сум, суду не надано; витрати Позивача на правничу допомогу вважає завищеними, необґрунтованими та неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
Позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку (а.с.70-71).
Судом встановлено, що 19.02.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та Відповідачкою був укладений Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3507008901/621232, за умовами якого Товариство надало Відповідачці кредит на особисті потреби в сумі 7000.00 грн. строком на 17 днів, у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , а Відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених Договором; проценти за користування кредитом: 2201.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.85 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 1.85% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (а.с.10-11, 11 зворотна сторона - 16, 16 зворотна сторона - 17).
Згідно з п.2.1, п.2.2 вищевказаного Договору, кредит надається на 17 днів (далі - «Лояльний період»), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця; сторони погодили, що встановлений в.п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений Позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (а.с.12).
Пунктом 3.6. Договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, зокрема визначених в п.3.7 та п. 3.8 (а.с.12 зворотна сторона).
Згідно з п. 3.7. Договору, зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (а.с.12 зворотна сторона).
Відповідно до п. 3.8. Договору, з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2.2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (а.с.12 зворотна сторона).
Згідно з п. 4.1.1, п.4.1.3 Договору, позичальник зобов'язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіку платежів та у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення (а.с.13).
Договір про надання коштів у позику №3507008901/621232, Графік розрахунків до нього та Паспорт споживчого кредиту були підписані Відповідачкою електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (3331) (а.с.16, 17).
Згідно з повідомленням ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» у м.Києві від 15.05.2025 №05/642-05/31, 19.02.2022 через систему хРАY проведено успішне зарахування коштів в сумі 7000.00 грн. на карту НОМЕР_1 , опис замовлення: Видача кредитних коштів, Договір займу №3507008901/621232 (а.с.22-23).
Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.06.2025 №20.1.0.0./7-250611/46969-БТ та виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 18.02.2022 по 05.06.2022, на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 19.02.2022 було зараховано 7000.00 грн. (а.с.72-74).
З наданого Позивачем розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3507008901/621232 від 19.02.2022 вбачається, що заборгованість Відповідачки перед ТОВ «КОШЕЛЬОК» станом на 29.05.2025 становить 23061.50 грн., з яких: 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 16061 (шістнадцять тисяч шістдесят одна) грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.18-19).
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У силу статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані Позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором, який був укладений в електронному виді та підписаний за допомогою електронного підпису. Вказаний договір та його умови Відповідачкою не оскаржувався та недійсним не визнавався.
При цьому, Відповідачка у встановлений в Договорі строк (17 днів) не виконала свої зобов'язання та не повернула грошові кошті, тому кредитор, у відповідності до вимог п.3.6 Договору, продовжив нараховувати проценти за користування позикою протягом наступних 90 днів на умовах, які були погоджені Відповідачкою у договорі.
Вказана заборгованість підтверджена детальним розрахунком заборгованості за Договором та Відповідачкою не спростована.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з Відповідачки на користь Позивача заборгованості на суму 23061.50 грн.
Щодо доводів представника Відповідачки, про те, що клопотання представника Позивача про витребування доказів подане не у відповідності до вимог ст.83 ЦПК України суд відхиляє, оскільки таке клопотання було подане представником Позивача разом з позовною заявою та задоволено відповідно до ухвали суду від 02.06.2025. Докази, які були витребувані судом, надійшли до суду 27.06.2025, тобто до дати судового засідання у справі. Що стосується аналогічного клопотання про витребування доказів, яке заявлено представником Позивача у додаткових поясненнях, то суд відмовив у його задоволенні і прийняв рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку із задоволенням позову, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору у сумі 2422.40 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд звертає увагу на наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат і підлягають розподілу.
Представником Позивача на підтвердження понесених Позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 з додатком, у якому вказаний перелік послуг, що входять до правової (правничої) допомоги, кількість витраченого часу та розмір гонорару, який становить 10000 грн.; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю адвоката Гурського Г.Ю. (а.с.36-37).
У свою чергу представник Відповідачки витрати Позивача на правничу допомогу вважає завищеними, про що вказала у відзиві на позов.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до статті 26 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Такий правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У даній справі Позивач просить стягнути з Відповідачки у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 10000.00 грн.
Разом з тим, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, беручи до уваги, що справа не є складною і збір та аналіз доказів для підготовки та складання позовної заяви та ознайомлення із суттю правових питань у даному випадку не вимагає значного часу, оскільки судова практика щодо стягнення заборгованості за договорами позики є усталеною, враховуючи обсяг позовної заяви, який з додатками становить 37 аркушів, беручи до уваги відповідне клопотання представник Відповідачки, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню Позивачу до 3000.00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.81, 141, 247, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3507008901/621232 від 19.02.2022, що виникла станом на 29.05.2025 на загальну суму 23061 (двадцять три тисячі шістдесят одна) грн. 50 коп., яка становить: 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 16061 (шістнадцять тисяч шістдесят одна) грн. 50 коп. - заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у рахунок відшкодування судового збору та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК», 08135, Київська область, Києво-Сваятошинський район, с.Чайки, вул.Антонова,8-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 40842831.
Відповідачка - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода