Справа № 496/4366/25
Провадження № 2/496/2851/25
23 липня 2025 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Горяєв І.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Біляївського (Одеського) району Одеської області про визнання укладеним договору земельного сервітуту, -
Представник позивача звернувся до суду з вказаним вище позовом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
На підставі п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Частиною 1 ст. 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
У відповідності до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ч. 1 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 року по справі №348/1992/16-ц, провадження №61-45579св18.
Позивачу позовній заяві посилається на укладений договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 року за №259.
Вказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород- Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 20.08.2014 року за 315262973 з реєстраційним номером майна 204657851208 та номером запису 6735414.
Крім того, ОСОБА_1 уклав 09.06.2020 року договір суборенди на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 площею 0,0277 га.
Проте вказаний договір оренди земельної ділянки та договір суборенди від 09.06.2020 року відсутні в матеріалах цивільної справи, у зв'язку із чим позивачу необхідно надати до матеріалів справи вказані договори на які посилається позивач у своїй позовній заяві, як на обґрунтування своїх позовних вимог.
Також в позовній заяві відсутня інформація щодо побудов чи споруд, що знаходяться на вказаній земельній ділянці.
Згідно з чинним законодавством зазначення доказів на підтвердження кожної обставини позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
У відповідності до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Позивач звернувся до суду з позовною вимогою визнати укладеним договір про встановлення оплатного земельного сервітуту з правом з правом розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на земельній ділянці площею 0,0277 га між Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 , проте Маяківська сільська рада не має підстав для погодження проекту договору про встановлення земельного сервітут на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001. Як вбачається з наданої відповіді Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, зазначено, що відповідно до пункту 7 договору оренди земельної ділянки, через її територію проходять інженерні комунікації, повітряні лінії електропередач. У цьому контексті, відповідно до листа НЕК «Укренерго» від 21.08.2024 №01/52000, у межах реалізації проекту «Реконструкція ПЛ 110 кВ «Старокозаче - Канал» передбачено підвищення класу напруги до 330 кВ. Це призведе до розширення охоронної зони, в межі якої потрапляє зазначена земельна ділянка.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно надати висновок експерта, в порядку ст. 106 ЦПК України, щодо встановлення земельного сервітуту з правом розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на земельній ділянці площею 0,0277 га з обліковим номером частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту 5120887400:01:005:0001 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, місце розташування якої: Одеська область, Одеський район, територіальна громада Маяківська, автодорога Одеса-Рені, 47 км, відповідно до договору між Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 .
Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, тому необхідно дану позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.
Суд звертає увагу позивача, що обов'язок надання доказів та збирання доказів покладено на сторону по справі, яка посилається на вказані докази, а не на суд.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позову без руху і надає позивачеві строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачеві час для усунення виявлених недоліків.
З врахуванням викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Біляївського (Одеського) району Одеської області про визнання укладеним договору земельного сервітуту - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Горяєв