Справа №491/626/25
Провадження № 1-кп/491/55/25
28 липня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162360000176, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець с. Ананьїв 1-а дільниця Ананьївського району Одеської області; українець; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 14 квітня 2023 року органом видачі 0512; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; неодружений; не працює; має середню освіту; раніше неодноразово судимий, останній раз 30 січня 2019 року засуджений Врадіївським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, та за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та 1 місяць, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, з застосуванням правил п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, визначено строк відбуття покарання 5 років та 1 місяць, 07 червня 2023 року на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2023 року з застосуванням статті 81 КК України звільнено від відбуття покарання умовно-достроково на строк 4 місяці 16 діб,
Маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку судимість, 07 травня 2025 року в період часу з 22 години 00 хвилин по 22 годину 45 хвилин, більш точного часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою реалізації раптово виниклого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння транспортним засобом, прийшов до будинку АДРЕСА_1 , де побачив припаркований на узбіччі вулиці, біля паркану будинку, автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051», червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 25168 гривень 90 коп., власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_5 , але який фактично перебуває у володінні ОСОБА_6 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, в цей же день та час ОСОБА_4 , діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, за відсутності дійсного та уявного права на його користування, шляхом вільного доступу підійшов до вищевказаного автомобіля та відчинив незачинені двері зі сторони водія, сів за кермо автомобіля, при цьому натиснув на педаль зчеплення, тим самим привівши до руху автомобіль та виїхав ним на проїжджу частину вулиці, де здійснив запуск двигуна ключем живлення, який знаходився в замку запалювання, та поїхав з місця події, розпорядившись автомобілем на власний розсуд.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз'яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.
У відповідності до положень частини першої статті 349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 із запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не прибув та надав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просить судовий розгляд у кримінальному провадженні №12025162360000176 проводити без його участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов заявляти не буде. Просить призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону та суворо не карати, не позбавляти волі (а.с.36).
Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників судового засідання, взявши до уваги заяву ОСОБА_6 , суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про розгляд кримінального провадження № 12025162360000176 за відсутності потерпілого. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Судом у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин другої та третьої статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду розповів про обставини скоєного злочину так, як про них зазначено в обвинувальному акті.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Після допиту обвинуваченого, прокурором було оголошено та надано суду окремі документи, проти долучення яких до матеріалів справи ОСОБА_4 не заперечував, зокрема, характеризуючі обвинуваченого документи:
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ананьїв 1-а дільниця Ананьївського району Одеської області, № НОМЕР_1 , виданого 14 квітня 2023 року органом видачі 0512 (а.с.49);
- листа Ананьївської міської ради від 12 травня 2025 оку за № 04-32/1456, згідно якого ОСОБА_4 не є депутатом відповідної ради (а.с.50);
- довідку про склад сім'ї за № 211, видану 12 травня 2025 року старостою Байтальського старостинського округу Ананьївською міською територіальної громади, згідно якої зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 значиться: АДРЕСА_1 , та фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім'ї входить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.51);
- характеристику, видану 12 травня 2025 року за № 210 старостою Байтальського старостинського округу Ананьївською міською територіальної громади, згідно якої за час проживання в с. Ананьїв скарг та заяв від сусідів на ОСОБА_4 не надходило. Іншими відомостями міська рада не володіє (а.с.52);
- листа Подільського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області від 12 травня 2025 року за № 307/28/1/1-25, згідно якого ОСОБА_4 на обліку в Подільському районному секторі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області не перебував та не перебуває. Проте 03 жовтня 2024 року та 11 листопада 2024 року Ананьївським районним судом Одеської області було винесено постанови за ст. 173 КУпАП (а.с.53);
- листа Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» від 12 травня 2025 року за № 168, згідно якого ОСОБА_4 на «Д» (диспансерному) обліку в кабінетах у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває (а.с.54);
- листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 травня 2025 року за № 1456, згідно якого ОСОБА_4 перебуває на військову обліку у зазначеному відділі (а.с.55);
- вимогу ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області щодо перевірки наявності судимостей відносно ОСОБА_4 (а.с.56);
- довідку УІАП ГУНП України в Одеській області від 08 травня 2025 року та ДІ МВС України від 12 травня 2025 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, останній раз 30 січня 2019 року засуджений Врадіївським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, та за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та 1 місяць, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, з застосуванням правил п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, визначено строк відбуття покарання 5 років та 1 місяць, 07 червня 2023 року на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2023 року з застосуванням статті 81 КК України звільнено від відбуття покарання умовно-достроково на строк 4 місяці 16 діб(а.с.57-60);
- витяг з ІКС «ІПНП», з якого вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.с.61-62);
- копію постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року у справі № 491/5/25, якою відносно ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд на строк 12 (дванадцять) місяців, з застосуванням обмежень, визначених статтею 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», а саме: заборона виходу з будинку, в якому він проживає, з 21 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин ранку наступного дня; заборона перебування у кафе, барах, ресторанах та інших питних закладах, де спиртні напої продаються на розлив; заборона виїзду за межі Ананьївської міської територіальної громади без дозволу органу Національної поліції, який здійснює адміністративний нагляд; зобов'язання з'являтися на реєстрацію до Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області кожної п'ятниці місяця (а.с.63-65);
- копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 25 квітня 1994 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 81 КК України, із застосуванням ст. 44 КК України до позбавлення волі на строк три роки, із застосуванням ст. 461 КК України відстрочено виконання вироку на два роки (а.с.66);
- копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 24 червня 1996 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст.140, ч. 3 ст. 140, 861 КК України, із застосуванням ст.ст.42, 44 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років (67);
- копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2002 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років (а.с.68-72);
- копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ст. 395 КК України до трьох місяців арешту (а.с.73);
- копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2008 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст.187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 304 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк сім років, на підставі ч. 4 ст.70 КК України приєднано три місяці арешту за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року та до відбуття покарання призначено сім років та три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна (а.с.74-77);
- копію визначення Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2008 року, яким вирок Ананьївського районного суду Одеської бласті від 18 квітня 2008 року відносно ОСОБА_4 залишено без змін (а.с.78-79);
- копію вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст.185, ст. 395 КК України, із застосуванням ст.ст.70 ч.1, 72 КК України 2001 року до позбавлення волі на строк три роки один місяць (а.с.80-81);
- копію вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року, яким ОСОБА_4 засуджено ч. 1 ст. 162, ч. ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 70 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років один місяць (а.с.82-88);
- копію ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2023 року, якою ОСОБА_4 із застосуванням статті 81 КК України звільнено умовно-достроково з невідбутим строком відбування основного покарання в 4 (чотири) місяці 16 днів (а.с.89-92);
- копію довідки ВІН № 020019 про звільнення ОСОБА_4 з місць позбавлення волі, згідно якої останній 07 червня 2023 року звільнений з ДУ «Стрижавська виправна колонія №81» на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2023 року (а.с.93).
Також прокурором було оголошено та надано суду:
- постанову про створення групи слідчих по кримінальному провадженню №12025162360000176 від 08 травня 2025 року, згідно якої старшим групи слідчих призначено слідчого СВ ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 (а.с.37);
- постанову про призначення групи прокурорів від 08 травня 2025 року, згідно якої старшим групи призначено прокурора Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 (а.с.38-39);
- постанову слідчого СВ ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08 травня 2025 року (а.с.40-41);
- копію ухвали слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року у справі № 507/956/25 про накладення арешту на тимчасове вилучене майно (а.с.42);
- копію ухвали слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року у справі № 507/956/25 про накладення арешту на тимчасове вилучене майно (а.с.43);
- розписку потерпілого ОСОБА_6 авд 19 травня 2025 року про отримання ним належного йому транспортного засобу марки «ВАЗ» 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Будь-яких претензій немає (а.с.44);
- довідку про витрати на проведення судової трасологічної експертизи від 22 травня 2025 року № СЕ-19/116-25/12531-Д за матеріалами кримінального провадження №12025167180000176, відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 4457 гривень 00 копійок (а.с.45);
- довідку про витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 26 червня 2025 року № СЕ-19/116-25/14549-АВ за матеріалами кримінального провадження №12025167180000176, відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 3565 гривень 60 копійок (а.с.46);
- копію ухвали слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 19 травня 2025 року у справі № 507/956/25 про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту (а.с.47-48).
Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.
Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.
На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.
Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
У судових дебатах:
Прокурор Любашівської окружної прокуратур Одеської області ОСОБА_3 зазначив, що під час розгляду кримінального провадження, у судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, призначити йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна. Також прокурор просив змінити запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту, на тримання під вартою, у зв'язку з призначенням йому реальної міри покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В останньому слові ОСОБА_4 зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Так, диспозицією частини другої статті 289 КК України передбачена відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В ході судового розгляду було встановлено та ніким не заперечувався той факт, що ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку судимість, 07 травня 2025 року в період часу з 22 години 00 хвилин по 22 годину 45 хвилин, більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою реалізації раптово виниклого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння транспортним засобом, прийшов до будинку АДРЕСА_1 , де побачив припаркований на узбіччі вулиці, біля паркану будинку, автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051», червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 25168 гривень 90 коп., власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_5 , але який фактично перебуває у володінні ОСОБА_6 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, в цей же день та час ОСОБА_4 , діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, за відсутності дійсного та уявного права на його користування, шляхом вільного доступу підійшов до вищевказаного автомобіля та відчинив незачинені двері зі сторони водія, сів за кермо автомобіля, при цьому натиснув на педаль зчеплення, тим самим привівши до руху автомобіль та виїхав ним на проїжджу частину вулиці, де здійснив запуск двигуна ключем живлення, який знаходився в замку запалювання, та поїхав з місця події, розпорядившись автомобілем на власний розсуд.
Вирішуючи питання щодо покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про особу винного.
Визначені в статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що в статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 12 КК України злочин вчинений ОСОБА_4 є тяжким злочином, оскільки за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до частини першої статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Частиною другою статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами статтей 65-67 КК України, роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення (злочину), який, відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, нове кримінальне правопорушення вчинив маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку, судимість, офіційно не працюючий, має постійне місце проживання, за місцем мешкання він характеризується нейтрально, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
У відповідності до статтей 65, 66 КК України суд вважає за можливе визнати повне визнання вини, щире розкаяння у вчиненому активне сприяння обвинуваченого у розкритті кримінального правопорушення обставиною, яка пом'якшує покарання за скоєне.
У відповідності до статтей 35, 65, 67 КК України суд вважає за можливе визнати вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, обставиною, яка обтяжує покарання за скоєне.
Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Статтею 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Як свідчать матеріали провадження, ОСОБА_4 раніше був засуджений Врадіївським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, без конфіскації майна. Він був звільнений умовно-достроково від відбування покарання на 4 місяці 16 днів раніше терміну закінчення строку покарання та протягом періоду не знятої та не погашеної, у встановленому законом порядку, судимості вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, думки прокурора, який просив призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації, суд дійшов до висновку про те, що ці дані в сукупності свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_4 не виявив бажання стати на шлях виправлення та знов продовжив скоювати кримінальні правопорушення, а тому єдино адекватним і достатнім для його виправлення є покарання у вигляді позбавлення волі з фактичним відбуттям такого. Оскільки нове кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим у період не знятої та не погашеної, у встановленому законом порядку, судимості, суд, при призначенні ОСОБА_4 покарання, не вбачає підстав для застосування положень статті 75 КК України.
Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні ні прокурором, ні потерпілим не заявлявся.
Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експерта для проведення експертизи в сумі 4457,00 гривень, що підтверджується довідкою про витрати на проведення судової трасологічної експертизи від 22 травня 2025 року № СЕ-19/116-25/12531-Д за матеріалами кримінального провадження № 12025167180000176, та в сумі 3565,60 гривень, що підтверджується довідкою про витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 26 червня 2025 року № СЕ-19/116-25/14549-АВ за матеріалами кримінального провадження № 12025167180000176.
Вказані витрати мають бути стягнуті з ОСОБА_4 в дохід держави.
Згідно частини дев'ятої статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази: 1) папілярні узори на трьох відрізках паперу; 2) змив на марлевий тампон з поверхні керма; 3) змив на марлевий тампон з поверхні рукоятки перемикання передач; 4) накидка підголівника водійського сидіння синього кольору; 5) рукавиця оливкового кольору. Зазначені речові докази, згідно постанови слідчого СВ ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 08 травня 2025 року, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області; 6) автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051», червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , переданий потерпілому ОСОБА_6 на відповідальне зберігання.
На речові докази ухвалами слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року накладено арешт.
Згідно частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Майно яке є речовими доказами у справі, та на яке накладено арешт згідно ухвал ухвалами слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року, не підлягає спеціальній конфіскації, судом не призначено покарання у виді конфіскації майна та/або не застосовано спеціальну конфіскацію, у зв'язку з чим арешт, накладений на речові докази у кримінальному провадженні має бути скасований.
При цьому, згідно частини дев'ятої статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: 1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); 2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; 3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; 4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; 5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; 6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; 6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.
Майно, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні, у вигляді: папілярних узорів на трьох відрізках паперу; змиву на марлевий тампон з поверхні керма; змиву на марлевий тампон з поверхні рукоятки перемикання передач; накидки підголівника водійського сидіння синього кольору; рукавиці оливкового кольору, є знаряддям кримінального правопорушення, а також містить на собі сліди кримінального правопорушення.
При цьому, щодо зазначеного майна, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні, суду не надано буд-яких відомостей про його цінність або володільців, у зв'язку з чим, на підставі частини дев'ятої статті 100 КПК України воно має бути знищено.
Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051», червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , переданий потерпілому ОСОБА_6 на відповідальне зберігання, залишити у нього.
З урахуванням рішення щодо долі речових доказів, на які накладено арешт ухвалами слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року, суд приходить до висновку про те, що вказаний арешт майна підлягає скасуванню.
Згідно частини першої статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, ухвалює рішення про початок строку відбування покарання та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 19 травня 2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 18 липня 2025 року, та покладені обов'язки.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 року продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 12 вересня 2025 року (включно), та строк дії покладених на нього обов'язків.
Таким чином, в силу положень частини сьомої статті 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом у період з 19 травня 2025 року до 27 липня 2025 року (включно), із розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з метою виконання вироку, а також запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, обвинуваченому ОСОБА_4 слід змінити запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, для чого його слід взяти під варту в залі суду.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 термін його попереднього ув'язнення у період із 28 липня 2025 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 174, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 ч.15 КПК України, суд.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, - незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Змінити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, у зв'язку з призначенням реальної міри покарання, з метою виконання вироку суду, - до вступу вироку в законну силу.
Обвинуваченого ОСОБА_4 негайно взяти під варту в залі судового засідання.
На підставі частини сьомої статті 72 КК України зарахувати в строк призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом у період з 19 травня 2025 року до 27 липня 2025 року (включно), із розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України зарахувати в строк призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 термін його попереднього ув'язнення з 28 липня 2025 року по день набрання вироком законної сили включно.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець с.Ананьїв 1-а дільниця Ананьївського району Одеської області; українець; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 14 квітня 2023 року органом видачі 0512; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової трасологічної експертизи від 22 травня 2025 року № СЕ-19/116-25/12531-Д за матеріалами кримінального провадження № 12025167180000176 Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (Ананьївська міська ТГ, отримувач: ГУК в Одеській області/м. Ананьїв/24060300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA608999980313070115000015634, код банку: 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» (державний бюджет)) в розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець с.Ананьїв 1-а дільниця Ананьївського району Одеської області; українець; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 14 квітня 2023 року органом видачі 0512; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової трасологічної експертизи від 26 червня 2025 року № СЕ-19/116-25/14549-АВ за матеріалами кримінального провадження № 12025167180000176 Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (Ананьївська міська ТГ, отримувач: ГУК в Одеській області/м. Ананьїв/24060300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA608999980313070115000015634, код банку: 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» (державний бюджет)) в розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року на: 1) папілярні узори на трьох відрізках паперу; 2) змив на марлевий тампон з поверхні керма; 3) змив на марлевий тампон з поверхні рукоятки перемикання передач; 4) накидка підголівника водійського сидіння синього кольору; 5) рукавиця оливкового кольору; 6) автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051», червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , - скасувати.
Речові докази, а саме: 1) папілярні узори на трьох відрізках паперу; 2) змив на марлевий тампон з поверхні керма; 3) змив на марлевий тампон з поверхні рукоятки перемикання передач; 4) накидка підголівника водійського сидіння синього кольору; 5) рукавиця оливкового кольору, - знищити після набрання вироком законної сили.
Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051», червоного кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , переданий потерпілому ОСОБА_6 на відповідальне зберігання, залишити у нього.
Цивільний позов прокурором та потерпілим під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
У відповідності до частини п'ятнадцятої статті 615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку.
Копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1