Справа № 686/5875/25
Провадження № 2/686/3160/25
(заочне)
28.07.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У березні 2025 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування поданого позову вказано, що 27.09.2021 ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №101931933, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 20000,00 грн. терміном на 15 днів з моменту отримання кредиту зі сплатою відсотків за користування.
Також, 09.10.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3010316, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15000,00 грн. терміном на 30 днів з моменту отримання кредиту зі сплатою відсотків за користування.
29.12.2021 р. було укладено договір №29-12/2021-45 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101931933.
10.03.2023 р. було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101931933.
26.01.2022 р. було укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3010316.
10.01.2023 р. було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3010316.
Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101931933 від 27.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 137030,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 20000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 117030,00 грн.
Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3010316 від 09.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 92250,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 75750,00 грн.; заборгованість за комісіями - 1500 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості складає 229280,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в змісті позовної заяви вказав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 27.09.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101931933, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 20000,00 грн. терміном на 15 днів з моменту отримання кредиту та до 12.10.2021 зі сплатою відсотків за користування кредитом: 30,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору). Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).
29.12.2021 р. було укладено договір №29-12/2021-45 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101931933.
10.03.2023 р. було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101931933.
Також, 09.10.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3010316, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15000,00 грн. терміном на 30 днів з моменту отримання кредиту та до 08.11.2021 зі сплатою відсотків за користування кредитом: 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору). Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору). Комісія за надання кредиту складає 1500 грн. та нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.
26.01.2022 р. було укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3010316.
10.01.2023 р. було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3010316.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101931933 від 27.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 137030,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 20000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 117030,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3010316 від 09.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 92250,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 75750,00 грн.; заборгованість за комісіями - 1500 грн.
На підтвердження наявної у відповідача суми заборгованості ТОВ «Коллект Центр» надано відповідні розрахунки заборгованості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З договору про надання споживчого кредиту №101931933 від 27.09.2021 та №3010316 від 09.10.2021 року, укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.
Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн. та 15000,00 грн. відповідно шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000,00 грн. за договором №101931933 від 27.09.2021 р. та 15000,00 грн. за договором №3010316 від 09.10.2021 р. на користь ТзОВ «Коллект центр».
Щодо позовних вимог ТОВ «Коллект центр» в частині стягнення відсотків та комісії за вищезазначеними договорами суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до умов договору №101931933 від 27.09.2021 р. строк кредитування 15 днів скінчився 12.10.2021 року.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості, відбулась пролонгація дії кредитного договору на підставі п. 2.3.1.1 договору.
Інформація яка наявна у паспорті споживчого кредиту від 27.09.2021 зберігала чинність та є актуальною до протягом двох днів з дати надання інфорації. З іншою інформацією щодо умов кредитування відповідач не був ознайомлений.
Так, відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування у випадку пролонгації.
Також, відповідно до умов договору №3010316 від 09.10.2021 р. строк кредитування 30 днів скінчився 08.11.2021 року.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості, відбулась пролонгація дії кредитного договору на підставі п. 2.3.1.1 договору.
Інформація яка наявна у паспорті споживчого кредиту від 09.10.2021 зберігала чинність та є актуальною до протягом двох днів з дати надання інфорації.
Тому, аналогічно як і за попереднім кредитним договором відповідач не був ознайомлений з іншою інформацією щодо умов кредитування, зокрема з умовами кредитування у випадку пролонгації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благоможливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часупозичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).
Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час укладення договору), зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 2 наступного змісту: «У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін».
Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 р. І цього Закону, яким доповнено ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 2, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки, відповідно до п. 7.1 Договору, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним, то відповідно, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» щодо неможливості продовження строку користування кредитом інакше як виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін є застосовними до спірних правовідносин.
Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
З урахуванням викладеного, встановивши, що позикодавцем включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Водночас, одноразова сума комісії 1500 грн. за договором №3010316 від 09.10.2021 справедливо нарахована позивачем відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №101931933 від 27.09.2021 р. в сумі 35000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000 грн., заборгованість за відсотками 15000 грн. (в межах погодженого строку кредитування 15 днів за стандартною процентною ставкою 5%), а за договором про споживчий кредит №3010316 від 09.10.2021 р. в сумі 39000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн., заборгованість за відсотками 22500 грн. (в межах погодженого строку кредитування 30 днів за стандартною процентною ставкою 5%) та комісія у сумі 1500 грн.
Позовні вимоги в іншій частині щодо стягнення відсотків задоволенню на підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн. до матеріалів справи надано копію договору №01-07/2024 про надання правничої допомоги від 01.07.2024, укладений між адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" та ТОВ «Коллект Центр», заявку на надання юридичної допомоги №606 від 01.01.2025, Витяг з Акту №4 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року.
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 13000,00 грн. Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя NR (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 32,27% (74000:229280х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а тому судовий збір становить 888,00 грн. (74000х2751,36:229280) та витрати на професійну правничу допомогу 8067,50 грн. (25000:100х32,27).
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257, 526, 546, 549, 611, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306) заборгованість за кредитним договором №101931933 від 27.09.2021 року у розмірі 35000,00 грн., заборгованість за кредитним договором №3010316 від 09.10.2021 року у розмірі 39000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 888,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8067,50 грн., всього стягнути 82955,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Сергій Стефанишин