Справа № 686/21110/25
Провадження № 1-кс/686/7297/25
28 липня 2025 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на незаконне затримання,
25.07.2025 ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою, у якій просить прийняти заходи для розслідування заяви гр. ОСОБА_3 від 19.07.2025 та 21.07.2025, які подані до Хмельницького РУП ГУНП Хмельницької області та провести розслідування у зв'язку із наступними обставинами: 19.07.2025 ОСОБА_2 стало відомо про викрадення її сина ОСОБА_3 , якого затримано з порушенням процедури та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, скарга ОСОБА_2 містить дві вимоги: зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_3 про злочин від 19.07.2025 та 21.07.2025 та проведення розслідування щодо незаконного, на думку скаржниці, затримання ОСОБА_3 .
Щодо вимоги на незаконне, на думку скаржниці, затримання ОСОБА_3 , слідча суддя приходить до висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження у зв'язку із наступним.
Ст. 206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
П. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Із змісту ч. 2, 3 ст. 206 КПК України, на яку посилається скаржник, обґрунтовуючи вимоги клопотання, слідує, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду скарги, поданої у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Із змісту поданої скарги слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
У даному випадку належним способом реагування на незаконне, за твердженням скаржника, позбавлення особи волі, про що зазначає ОСОБА_2 , є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за клопотанням, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Однак, згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою ОСОБА_2 скаргою щодо незаконного затримання ОСОБА_3 .
Щодо вимоги скарги про зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_3 від 19.07.2025 та 21.07.2025, слідча суддя уважає за необхідне повернути скаргу в цій частині у зв'язку із наступним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
На підставі ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність прокурора чи слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Для відкриття провадження за скаргою на бездіяльність слідчого чи прокурора у суду мають бути наявні достатні дані про те, що прокурор чи слідчий отримав заяву або повідомлення про кримінальне правопорушення, однак не вніс відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, предметом оскарження за пунктом 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України є бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, подана у визначений законом строк.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права подавати скаргу.
Як вбачається із змісту скарги, заявником про кримінальне правопорушення, бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР стосовно чого є предметом оскарження, є ОСОБА_3 , який звернувся до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявами від 19.07.2025 та 21.07.2025.
Водночас ОСОБА_2 не є заявником, а тому не уповноважена на подання скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР за указаними заявами від 19.07.2025 та 21.07.2025.
КПК України не містить положень щодо представника скаржника та яким чином підтверджуються його повноваження на звернення до суду із скаргою у порядку ст. 303 КПК України.
Для випадків неврегульованості певних питань у ч. 6 ст. 9 КПК передбачено правило, згідно з яким у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Однією із загальних засад кримінального провадження є рівність перед законом і судом (п. 3 ч. 1 ст. 7 КПК).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 7 КПК, який розкритий у ч. 1 ст. 10 КПК, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.
Ураховуючи наведене, слідча суддя дійшла висновку, що у кримінальному провадженні представником скаржника може бути особа, яка за змістом КПК може бути представником іншого учасника кримінального провадження, з якими його можна порівняти. При цьому, підтвердження повноважень представника скаржника у кримінальному провадженні має здійснюватися у такій формі та порядку, які не наділятимуть останнього привілеями та не обмежуватимуть у порівнянні з іншими учасниками кримінального провадження. Тобто, з дотриманням засади рівності перед законом і судом всіх учасників кримінального провадження. І такі форма та порядок підтвердження повноважень представника заявника у кримінальному провадженні повинні бути такими ж, як і при підтвердженні повноважень представників інших учасників кримінального провадження, з якими його можна порівняти.
Тому порядок і форма підтвердження повноважень представника скаржника, задля дотримання засад рівності перед законом і судом, повинні бути такими ж самими, як і передбачені для інших учасників кримінального провадження, зокрема представника потерпілого (ст. 58 КПК).
Так, відповідно до ст. 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
За змістом вищевказаної норми кримінального процесуального закону, представником потерпілого є захисник або, у випадку, коли потерпілою є юридична особа, - її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 58 КПК України повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
Звертаючись зі скаргою, ОСОБА_2 будь-яких документів на підтвердження повноважень подавати скаргу на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявами, поданими ОСОБА_3 , не долучила.
А тому слідча суддя приходить до висновку, що скарга в частині бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР подана особою, яка не має права її подавати, а тому її слід повернути скаржниці.
Керуючись ст.ст.303, 304 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 .
Повернути скаржниці скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Копію ухвали разом із скаргою надіслати скаржниці.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя