Справа № 683/2595/24
2-др/683/13/2025
28 липня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Завадської О.П.
секретаря Поважнюк О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові Хмельницької області заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» про розірвання договору оренди землі та за зустрічним позовом фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди,
встановив:
11 липня 2025 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області ухвалено рішення, яким задоволено первинний позов ОСОБА_1 до фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» про розірвання договору оренди землі.
Розірвано договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «ЗАЛІССЯ» щодо земельної ділянки площею 5,4811 га, кадастровий номер 6824286700:07:025:0021, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старокостянтинівської ТГ (колишня Пеньківська сільська рада Старокостянтинівського району) Хмельницького району Хмельницької області, який зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Старокостянтинівського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 лютого 2008 року за №040874700250.
Стягнуто з фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди.
Представник заявника звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, визначених договором №170225 про надання правової допомоги, укладеним між позивачем - відповідачем та адвокатським бюро «Віталій Олійник та партнери» 17 лютого 2025 року, котрі частково були оплачені згідно платіжної інструкції №72258958 від 18 лютого 2025 року (5500 грн) та платіжної інструкції №72416235 від 06 березня 2025 року (5500 грн). Заявлену суму витрат на правничу допомогу вважає співрозмірною зі складністю справи, виконаною роботою, а саме: ознайомлення з матеріалами справи в суді; підготовка і подання відзиву на зустрічний позов у справі; підготовка і подання письмових заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі; підготовка заяви про зміну предмету позову; підготовка та участь адвоката у судових засіданнях у справі (5 засідань в режимі ВКЗ поза приміщенням суду); підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та долучення доказів понесення судових витрат. Зауважив на фіксованості суми гонорару в розмірі 15000 грн, попри те, що правничі послуги сплачено лише на суму 11000 грн. Просив розгляд заяви здійснювати без їхньої участі.
Представник відповідача - позивача в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, заяв, клопотань не подавав.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, представником позивача - відповідача було надано: договір про надання правової допомоги №170225, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Віталій Олійник та партнери»; акт наданих послуг №683/2595/24 від 16 липня 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги (виконання робіт, надання послуг) на суму 15000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних, необхідних для надання правничої (правової) допомоги у справі №683/2595/24 у суді першої інстанції, з якого вбачається, що по даній справі були надані наступні послуги із зазначенням кількості витраченого адвокатом часу, год/засідань: ознайомлення з матеріалами справи в суді (0,5 год); підготовка і подання відзиву на зустрічний позов у справі (4,0 год); підготовка і подання письмових заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі (1,5 год); підготовка заяви про зміну предмету позову (1,0 год); підготовка та участь адвоката у судових засіданнях у справі (5 засідань в режимі ВКЗ поза приміщенням суду) - 5 засідань; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та долучення доказів понесення судових витрат (1,5 год). Загальна вартість на правничу допомогу суді першої інстанції - 15000 грн, у тому числі єдиний податок 5% і військовий збір 1% - 900 грн.
За надання правової допомоги згідно п. 1.2 договору про надання правової допомоги №170225 від 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 було сплачено АО «Віталій Олійник та партнери»: згідно платіжної інструкції за №72258958 від 18 лютого 2025 року - 5500,00 грн без ПДВ ; згідно платіжної інструкції №72416235 від 06 березня 2025 року - 5500,00 грн без ПДВ, а всього 11000,00 грн без ПДВ.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З урахуванням складності та категорії справи, обсягу доказів, наявності сталої судової практики, наданих правових послуг (складання відзиву на зустрічну позовну заяву, письмових заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі, заяви про зміну предмету позову, заяви про ухвалення додаткового рішення, а також ознайомлення з матеріалами справи, долучення доказів понесення судових витрат) потребувало від професійного адвоката зусиль та витрат часу. При цьому, суд бере до уваги участь в справі іншого адвоката Ткача В.В., який надавав аналогічну правову допомогу ОСОБА_1 , до того ж подавав позовну заяву з додатками, письмові пояснення, відповідь на відзив, заявляв клопотання, брав участь в засіданнях в режимі відеоконференції. Адвокат Олійник В.П. брав участь в п'яти засідання в режимі відеоконференції, з яких два були відкладними, під час останнього - проголошувалось судове рішення.
Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» на користь ОСОБА_1 судових витрат за надану адвокатом Олійником В.П. професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76- 81, 141, 206, 263-265, 270, 273, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 683/2595/24 за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» про розірвання договору оренди землі та за зустрічним позовом фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди.
Стягнути з фермерського господарства «ЗАЛІССЯ» на користь ОСОБА_1 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Олійником Віталієм Петровичем.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач-позивач: фермерське господарство «ЗАЛІССЯ», місце знаходження: 31119, вул. Лісова, 8 с. Залісся Старокостянтинівська ТГ Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 23565845.
Суддя