Справа № 2-500/10
н/п 6/766/236/25
24 липня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Царенко Д.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, -
встановив:
Представник заявника звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, у якій просив поновити заявнику строк на пред'явлення виконавчих листів по справі №2-187/10 про стягнення з солідарного боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 240747,43 грн.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М. від 30.12.2021 року, прийнято до провадження заяву та призначено судове засідання по справі.
Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, продовжено розгляд справи.
Представник заявника у судове засідання не з'явився. Надала заяву в якій просила розглянути справу без участі представника заявника.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Згідно ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає що заява про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 23.11.2010 року позов акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03.02.2011 року рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 23.11.2020 року залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, який передано на виконання до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон.
23.05.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу де зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 23.05.2020 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.03.2020 року замінено вибулого стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
05.10.2016 набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.
У розділі XIII Прикінцевих та перехідних положень згаданого закону, а саме п. п. 5, 6 передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Статтею 12 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» зокрема передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша).
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а вразі повернення виконавчого документу у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта і п'ята).
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Зокрема, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та підтверджені належними доказами.
Як на поважність причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання представник заявника посилався на початок та пік хвороби коронавірусу COVID-19.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці установив, що вирішення питання щодо поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).
Первісним кредитором не вжито заходів щодо виконання вказаного рішення, а заявником не наведено будь-яких обставин, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, зокрема, і первісним кредитором.
Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).
Заявник ТОВ «Вердикт Капітал» не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, у період строку, протягом якого виконавча служба повинна була виконати судове рішення, ТОВ «Вердикт Капітал» не вчинено жодних дій щодо повторного пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року в справі Устименко проти України, заява № 32053/13 ).
Пасивна позиція стягувача, а саме не вжиття жодних заходів щодо виконання рішення суду, вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року в справі№27/2-3538/10 поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином ({Розділ XII доповнено пунктом 3 згідно із Законом№ 540-IX від 30 березня 2020; в редакції Закону№ 731-IX від 18 червня 2020 року.
Норми ст. 433 ЦПК України в даному випадку не є тими процесуальними нормами на які поширюються вимоги Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Питання тривалості та поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження», які відносяться до норм матеріального права та відповідно не регулюються нормами ЦПК.
Отже, продовження строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до Закону№ 731-IX від 18 червня 2020 року не передбачено, тому він не поширюється на спірні правовідносини.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 2-904/11.
Разом з тим, посилаючись на пандемію COVID-19 як на поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, заявник не надав суду будь-яких довідок, виписок з лікарні з яких можливо було б встановити, що працівники штату чи керівник ТОВ «Вердикт Капітал» хворіли на COVID-19, перебували на стаціонарному лікуванні у медичному закладі чи знаходилися на самоізоляції у зв'язку з хворобою в період з 18 грудня 2017 року по 18 грудня 2020 року.
Отже, при відсутності доказів, які б вказували на те, що стан здоров'я працівників чи керівника ТОВ «Вердикт Капітал» під час пандемії COVID-19 був настільки важкий, що перешкоджав у своєчасній реалізації прав ТОВ «Вердикт Капітал», суд приходить до висновку про необґрунтованість заявником поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у зв'язку з пандемією COVID-19.
При цьому суд зазначає, що лише зазначення обставини про дію карантинних заходів не є достатньою мотивацією щодо об'єктивної неможливості пред'явлення виконавчого документа в межах строку, визначеного законом.
Отже, заявником не надано доказів поважності причин пропуску строків на пред'явлення виконавчих документів до виконання, тому відсутні і підстави для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 89, 258-261, 263, 433, ст.ст. 512, 514 ЦК України суд,-
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.М.Єпішин