справа № 462/4836/25
Провадження №
28 липня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з за період з 01.01.2024 по 30.04.2025 у розмірі 7447 грн 18 коп, інфляційні втрати у розмірі 159,39 грн, 3% річних у розмірі 35,94 грн, пеня у розмірі 768,27 грн; за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 по 30.04.2025 у розмірі 11676 грн 21 коп, інфляційні втрати у розмірі 124,61 грн, 3% річних у розмірі 19,37 грн, пені у розмірі 646,49 грн.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За умовами п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Разом з тим, стягувачем, окрім вимоги про стягнення з боржника заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, ставиться також питання про стягнення пені за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1429,14 грн та послуги з постачання гарячої води в розмірі 646,49 грн, яка нарахована на суму заборгованості, що виникла в період з січня 2024 по квітень 2025 року.
Досліджуючи підставність вимог стягувача в частині стягнення із боржника пені відзначаю, що згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
З аналізу вказаних норм законодавства, пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією. Вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження. Такі вимоги стягувача як стягнення пені із боржників підлягають розгляду судом в порядку позовного провадження.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи те, що вимога про стягнення пені в порядку наказного провадження відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України не розглядається, приходжу до висновку про відмову у видачі судового наказу в частині цієї вимоги.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні (ч.2 ст. 166 ЦПК України).
Керуючись статтями 161, 165, 260 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в частині стягнення пені.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: