Провадження №2-а/760/632/25
Справа №755/8738/24
24 липня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа- поліцейський 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві сержант поліції Нестеренко Віталій Валерійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд скасувати постанову серії ЕНА №2124996 від 11.05.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.05.2024 відповідачем відносно нього було винесено постанову серії ЕНА №2124996 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Зі змісту постанови вбачається, що він 11.05.2024 о 18 год. 29 хв. в м.Києві по вул. Празькій керував автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 в якого на одній осі була різна резина та протектор на одній осі, чим порушив п. 31.4.5 ПДР України - керуваня транспортними засобами, що має технічні несправності колес і шин та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Вищевказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки відомості зазначеній в ній не відповідають дійсним обставинам справи, а дії інспектора патрульної поліції при винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права позивача.
Також, під час зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, останній намагався пояснити відповідачу і навіть показав їм відео про те, що в цей день відбулося пошкодження заднього правого колеса і він тимчасово встановив запаску, щоб доїхати до СТО для ремонту автомобіля. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на пояснення відповідача та виніс оскаржену постанову. На підставі викладеного просить його позовну заяву задовольнити.
22.05.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу було передано до провадження головуючому судді Гончарук В.П.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2024 справу за адміністративним позовом передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
19.07.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.05.2024 інспектором 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Нестеренком Віталієм Валерійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2124996, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 11.05.2024 о 18 год. 29 хв. в м.Києві по вул. Празька керував автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 в якого на одній осі була різна резина та протектор на одній осі, чим порушив п. 31.4.5 ПДР України - керуваня транспортними засобами, що має технічні несправності колес і шин та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. ст. 122, 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.
Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було інспектором 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Нестеренком Віталієм Валерійовичем.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом в якого була різна резина та протектор на одній осі, чим порушив п. 31.4.5 ПДР України.
Відповідальність за частиною 1 статті 121 КУпАП передбачає керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 31.4.5 г ПДР України на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
У позовній заяві ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що після того, як відповідач зупинив його транспортний засіб, позивач намагався пояснити інспектору і надав відеозапис того, що в цей день відбулося пошкодження заднього правого колеса і він тимчасово встановив запаску, щоб доїхати до СТО для ремонту автомобіля. Однак, відповідач не відреагував на пояснення позивача та виніс оскаржену постанову.
Пункт 31.6 ПДР України передбачає, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю; б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів; в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма; г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
Наведене свідчить про те, що в транспортному засобі, яким керував позивач відсутня несправність, яка б забороняла подальший його рух.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2124996 від 11.05.2024 вбачається, що в автомобілі марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 на одній осі була різна резина та протектор на одній осі.
Пункт 31.5 ПДР України передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.
Наведене свідчить про те, що вищевказані несправності, які були виявлені інспектором в автомобілі позивача відноситься до несправностей, які передбачені п. 31.4 ПДР України.
Отже, позивач діяв відповідно до вимог п. 31.5 ПДР України, а тому в діях останнього суд не вбачає порушення ПДР України.
Отже, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа Управління патрульної поліції в м. Києві, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучив та не надав суду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові відсутні.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, однак відео з нагрудної камери інспектора суду не надано.
Оскільки відповідачем не представлено суду заперечень на даний позов та не надано жодного доказу на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП не може бути здійснено, на підставі неналежних доказів його вини.
Крім того, єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА №2124996 від 11.05.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві сержантом поліції Нестеренком Віталієм Валерійовичем та закрити справу про адміністративне правопорушення.
При задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Приймаючи до уваги те, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн., їх належить стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат.
На підставі вищесказаного та керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 121, ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Нестеренка Віталія Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2124996 від 11.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя І.А. Усатова