справа № 462/4560/25
28 липня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Огородник О. І. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між позивачем та відповідачем.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також, згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Положеннями п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Доказами, у контексті ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як зазначено у ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позивачем у позовній заяві зазначається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований/проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Як вбачається із отриманої судом довідки із відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області від 25.07.2025 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться.
Згідно позовної заяви відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Грузії.
Відповідно до ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Звертаючись до Залізничного районного суду м. Львова із вказаним позовом представник позивача посилається на те, що останнє відоме місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Залізничного району м. Львова.
Проте, зазначаючи дану адресу, представник позивача на підтвердження підсудності справи Залізничному районному суду м. Львова не надав доказів про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача за вказаною адресою у Залізничному районі м. Львова, а тому на даний час не обґрунтовано підстави пред'явлення нею позову до Залізничного районного суду м. Львова, що перешкоджає суду на стадії відкриття провадження у справі визначитись з дотриманням позивачем правил територіальної підсудності, встановлених ст. 27 ЦПК України.
Таким чином, позивачу необхідно надати докази на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) відповідача ОСОБА_2 у Залізничному районі м. Львова, що впливає на визначення підсудності даної справи. Такими документами, наприклад, можуть бути витяг з реєстру територіальної громади, довідка про реєстрацію місця проживання особи або місця перебування особи, посвідка на тимчасове проживання.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута йому.
З огляду на викладене, керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує п'яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.