490/8710/24 28.07.2025
нп 1-кп/490/592/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/8710/24
28 липня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за №12023150000000566 від 30 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023150000000566 від 30 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України.
22 липня 2025 року прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 подано до Центрального районного суду м.Миколаєва клопотання про продовження застосування відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування поданих клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були враховані судом при продовженні обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не зменшились та не відпали. Так, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинувачених інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку та не зможуть запобігти вищевказаним ризикам під час подальшого судового розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор подані клопотання підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачені та їх захисники проти задоволення клопотань прокурора про продовження строків дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не заперечували.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. 25 липня 2025 року Президент України підписав Закон про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №4524-IX від 15 липня 2025 року, який набрав чинності 26 липня 2025 року. Законом передбачено продовжити строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
Згідно пункту 5 роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Оскільки суддя ОСОБА_10 , яка входить до складу колегії суддів, перебуває у відпустці, а суддя ОСОБА_11 перебуває в нарадчій кімнаті по судовій справі №490/2946/22, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо строків застосування запобіжних заходів головуючим по справі одноособово.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2024 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю звільнення під заставу у розмірі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень та з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 червня 2025 року до 07 серпня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2024 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю звільнення під заставу у розмірі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень та з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 червня 2025 року до 07 серпня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2024 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю звільнення під заставу у розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 червня 2025 року до 07 серпня 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обрані відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою відповідають особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно них судом не встановлено.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможуть перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких вони обвинувачуються і щодо яких останнім органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує їм в разі визнання їх винуватими у інкримінованих злочинах, зможуть ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих їм злочинів, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує їм в разі визнання винними за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися від суду. Крім того, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особисто знайомі, постійно контактували один з одним, а тому можуть схиляти до надання показань, які їх виправдовують. Також, як вбачається з клопотань прокурора, сукупність наявних в матеріалах кримінального провадження доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом тривалого часу систематично вдавались до вчинення особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, інших джерел доходів вони не мають. Вказане дає підстави припускати, що обвинувачені можуть продовжити займатися злочинною діяльністю.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та їх належну поведінку.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 25 вересня 2025 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2024 року.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 25 вересня 2025 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2024 року.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 25 вересня 2025 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1