490/10050/24 25.07.2025
нп 1-кп/490/755/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/10050/24
25 липня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024150000000271 від 21 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024150000000271 від 21 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
21 липня 2025 року прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 подано до Центрального районного суду м.Миколаєва клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обставини, враховані судом раніше при обранні і продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, а встановлені наявні ризики, для запобігання яких необхідне продовження застосування щодо ОСОБА_3 тримання під вартою, не зменшились та не відпали. Беручи до уваги тяжкість злочину, а також існування високої вірогідності настання зазначених у клопотанні прокурора ризиків, що може призвести до уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він на утриманні осіб не має, стан здоров'я і сімейний стан не перешкоджають триманню його під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки жоден з них ніяким чином не перешкодять обвинуваченому переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не забезпечать виконання ОСОБА_3 процесуальних обов'язків та його належну поведінку в суді. Крім того, прокурор просив врахувати положення ч.6 ст.176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки зазначені у клопотанні ризики, на його думку, не підтверджені.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. 18.04.2025 року Президент України підписав Закон про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №4356-IX від 16.04.2025 року. Законом передбачено продовжити строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 09.05.2025 року на 90 діб. 15 липня 2025 року Верховна Рада України підтримала законопроект №13471 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
Згідно пункту 5 роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Оскільки суддя ОСОБА_7 , яка входить до складу колегії суддів, перебуває у відпустці, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо строків застосування запобіжного заходу головуючим по справі одноособово.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.05.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.06.2025 року до 08 серпня 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Так, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, зважаючи на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_3 , на той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії, в тому числі в частині Миколаївської області, та враховуючи, що він будучи на волі та маючи вільний вибір своєї поведінки, добровільно співпрацював з представником країни-агресора, тому перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти дії, направлені на передачу відомостей військового характеру.
Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Крім того, судом враховано, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, триває судовий розгляд справи, який не може бути закінчений з об'єктивних причин, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не досліджені речові та письмові докази, не допитані свідки.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 22 вересня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1