490/5115/25 24.07.2025
нп 1-кп/490/1433/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5115/25
24 липня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020000294 від 13.03.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, є громадянином України, має вищу освіту, розлучений, працює старшим інженером з програмного забезпечення комп'ютерів у ТОВ «Магелан Миколаїв», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за наступних обставин.
Так, 12 березня 2025 року, близько о 10:35 год., у світлий (денний) час доби, в ясну погоду, за відсутності опадів, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Kia Carens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по сухій, чистій, асфальтованій проїзній частині проспекту Героїв України, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, які поділені між собою дорожньою розміткою 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР), від вулиці Набережної до провулку Парусного у місті Миколаєві, а саме у крайній лівій смузі дороги.
В цей час, у попутному з ним напрямку, у правій смузі дороги по проспекту Героїв України, біля зупинки громадського транспорту «Магелан», яка позначена дорожнім знаком 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» розділу 33 ПДР перебував автобус марки «Solaris Urbino 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 та в салоні якого перебував потерпілий ОСОБА_5 . В подальшому, після висадки/посадки пасажирів водій ОСОБА_7 , розпочинав свій рух.
Так, водій ОСОБА_3 , рухаючись у обраному напрямку, виконавши маневр повороту праворуч попереду вищевказаного автобусу, діючи зі кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діянні, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, усвідомлюючи обов'язок беззастережно виковувати вимоги ПДР та маючи можливість їх виконати, грубо порушив п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.4 ПДР, а саме:
- 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
- 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування ним у дорозі»;
- 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- 10.4 «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку».
В результаті злочинних порушень вказаних правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_3 , будучи зобов'язаним знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, розуміючи, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю громадян, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, не зайняв відповідне крайнє положення перед поворотом праворуч до паркінгу, що знаходиться на території ТРЦ «Магелан» та перед своєю зміною напрямку руху, ОСОБА_3 не переконався, що це буде безпечно, та своїми діями створив для водія автобусу «Solaris Urbino 18» ОСОБА_7 , аварійну ситуацію, реагування на яку спричинило падіння пасажирів в салоні вищевказаного транспортного засобу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автобусу «Solaris Urbino 18» ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому основи п'ятої плеснової кістки лівої стопи, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вищезазначених вимог ПДР, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
03 липня 2025 року потерпілим ОСОБА_5 подано до суду заяву про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілим. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 кримінальне правопорушення скоїв вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, під час досудового розслідування щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну потерпілому шкоду, останній матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має та в подальшому мати не буде.
В підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 подану заяву підтримав та зазначив, що вони дійсно примирились із обвинуваченим та жодних претензій морального чи матеріального характеру він до нього не має.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 подану заяву потерпілого підтримали та просили задовольнити.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, думку прокурора, який проти задоволення вказаної заяви не заперечував, оглянувши матеріали судової справи та дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором, вважає, що подана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, є необережним та, виходячи зі змісту ст.12 КК України, належить до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст.46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Положеннями п.2 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно положень ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, розлучений, працює старшим інженером з програмного забезпечення комп'ютерів у ТОВ «Магелан Миколаїв», за даними КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, лікування та обстеження не проходив, за місцем роботи характеризується позитивно, потерпілий ніяких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не заявляє, в підготовчому судовому засіданні підтвердив факт примирення з обвинуваченим та не заперечує проти звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження у зв'язку із примиренням.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із примиренням потерпілого з обвинуваченим та закриття відносно останнього кримінального провадження є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Згідно з ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС прийшов до висновку, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Окрім того, закриття кримінального провадження на нереабілітуючих підставах і застосування м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертиз. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №449/1689/19.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 22.05.2025 року №1966-34-25, від 10.04.2025 року №1448-34-25, №1449-34-25) на загальну суму 12722 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 40 к..
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.46 КК України, ст.ст.284-286, 288, 314 КПК України, суд -
Заяву потерпілого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням з потерпілим - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020000294 від 13.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - закрити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 22.05.2025 року №1966-34-25, від 10.04.2025 року №1448-34-25, №1449-34-25) на загальну суму 12722 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 40 к..
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.03.2025 року на транспортний засіб - автомобіль «Kia Carens», р/н НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером транспортного засобу НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Речові докази:
- автобус «Solaris Urbino 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - вважати повернутим за належністю;
- автомобіль «Kia Carens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим за належністю.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1