Справа № 490/11087/23
нп 2/490/234/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
28 липня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гоцуляк Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод Екватор» про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до АТ «Завод Екватор» в якому позивач, який уточнено в судовому засіданні під час розгляду справи, просить: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05 червня по 16 серпня 2023 року у розмірі 18 000 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн; стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу тримісячного середнього заробітку згідно до статті 38 п. 3 КЗпП України; змінити запис у трудовій книжці, змінивши статтю звільнення з п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на незаконність його переведення на посаду прибиральника без його згоди.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за участю сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його без підставіть.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з огляду на його безпідставність.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з квітня 2013 року перебував у трудових відносинах з АТ «Завод Екватор» на підставі безстрокового трудового договору на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває у до цього часу.
Наказом АТ «Завод Екватор» від 27 квітня 2023 року № 26 на підприємстві встановлено з 01 травня 2023 року всім працівникам АТ, окрім працівників загону охорони, бази відпочинку та чергової частини ТЕС неповний робочий тиждень з понеділка по середу з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
Згідно із наказом АТ «Завод Екватор» від 01 червня 2013 року №51/к «Про тимчасове переведення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 переведено з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування на посаду прибиральника територій у господарчий відділ строком на три місяці з оплатою праці згідно зі штатним розкладом.
Від позивача 02 червня 2023 року надійшла заява про звільнення його з посади на підставі порушення роботодавцем умов трудового договору та законодавства про працю з виплатою вихідної допомоги.
Листом АТ «Завод Екватор» від 12 червня 2023 року № 31/06 позивачу відмовлено у задоволенні цієї заяви, копію якого отримав ОСОБА_1 .
Від позивача ОСОБА_1 до АТ «Завод Екватор» 31 липня 2023 року надійшла заява про звільнення його на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із порушенням роботодавцем трудового договору та законодавства.
У період з 05 червня до 16 серпня 2023 року позивач був відсутній на робочому місці, що підтверджується відповідними актами, складеними АТ «Завод Екватор».
Наказом АТ «Завод Екватор» від 09 серпня 2023 року № 90/к ОСОБА_1 оголошено догану за прогул.
Надалі 16 серпня 2023 року поведено засідання трудового колективу та адміністрації АТ «Завод Екватор», за результатами якого надано згоду на звільнення ОСОБА_1 прибиральника територій господарського відділу АТ «Завод Екватор» 16 серпня 2023 за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України - прогул без поважних причин з наданням йому гарантій та компенсацій при звільненні, передбачених законодавством України.
Наказом АТ «Завод Екватор» від 16 серпня 2023 року № 92/к ОСОБА_1 звільнено з посади прибиральника територій господарського відділу АТ «Завод Екватор» 16 серпня 2023 року за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України - прогул без поважних причин.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина п'ята статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами ; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з квітня 2013 року працював на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. У зв'язку із введенням на території України ОСОБА_1 було переведено на посаду прибиральника територій у господарському відділі АТ «Завод Екватор» строком на три місяці.
Надалі ОСОБА_1 02 серпня 2023 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул, а 16 серпня 2023 року звільнено з посади на підставі п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП України за прогули.
Матеріали справи не містять доказів того, що наказ від 01 червня 2023 року № 51/к, від 02 серпня 2023 року № 80/к, від 16 серпня 2023 року № 92/к оскаржувалися позивачем у визначеному законодавством порядку та були скасовані матеріали справи не містять. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що у судовому порядку означені накази він не оскаржував, лише звертався до різних державних органів із відповідними заявами про незаконне, на його думку його переведення та звільнення.
Отже, вирішуючи цей спір суд виходить із того, що від 01 червня 2023 року № 51/к, від 02 серпня 2023 року № 80/к, від 16 серпня 2023 року № 92/к ніким не скасовані та є чинними.
Питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено статтею 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з 05 червня до 16 серпня 2023 року мав місце вимушений прогул. Натомість з наданих відповідачем доказів слідує, що у цей період позивач допустив прогул без поважних причин, що і стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення.
За такого, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 червня до 16 серпня 2023 року є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 237 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн посилаючись на те, внаслідок протиправних дій відповідача позивач позбавлений можливості заробляти собі на життя виконання трудових обов'язків які він обрав. Як зазначає позивач така шкоди обумовлюється моральними та фізичними стражданнями.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить із того, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо його переведенні та звільнення. Відтак позивачем не надано доказів того, що відповідачем завдано моральну шкоду та доказів того, в чому саме вона полягає.
Вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити.
Частина третя статті 38 КЗпП України визначає, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Щодо позовної заяви про зміну запису у трудовій книжці з п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України, суд також не вбачає підстав для її задоволення.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Наказом від 01 червня 2023 року позивача переведено на посаду прибиральника територій до господарчого відділу АТ «Завод Екватор», який є чинним, відтак позивач був зобов'язаний виконувати роботу прибиральника. Наявними у справі доказами підтверджується, що позивач обов'язки прибиральника не виконував та допустив прогул без поважних причин, за що і був звільнений з роботи.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволенні позовних вимог в частині зміни підстав звільнення позивача з роботи в АТ «Завод Екватор».
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та про необхідність відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на рахунок позивача.
Керуючись статтями 76, 77, 141, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод Екватор» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та зміну підстав звільнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерного товариства «Завод Екватор», м. Миколаїв, вул. Декабристів, б.60.
Суддя Л.М. Шолох