Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5105/25
Номер провадження 2/711/2403/25
23 липня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді Кондрацької Н.М.
при секретарі Мелещенко О.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання представника адвоката Постригань Т.Л. про зупинення розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
До Придніпровського районного суду міста Черкас звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
До суду 07.07.2024 у системі Електронний суд надійшло клопотання від представника позивача адвокат та ОСОБА_3 про зупинення провадження. У клопотанні зазначає, що Оскільки Відповідач перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України у військовій частині.
У судове засідання не з'явилась позивач. Надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач та його представник адвокат не з'явились у судове засідання. У заяві від 23.07.2025 підтримали клопотання про зупинення провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ст. 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18).
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тобто, формально процесуальний закон містить імперативний обов'язок суду зупинити провадження за підставою перебування у ЗСУ незалежно від статусу сторони, стадії процесу.
Конструкція норми, що зобов'язує суд зупинити провадження в справах, де стороною є військовослужбовець, дає підстави для процесуальних зловживань.
Питання щодо застосування процесуальних норм в частині обов'язку суду зупинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі №160/1543/21 висловлено позицію про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент в складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, від 14.02.2024 у справі № 466/8799/22 висловлено правову позицію про те, що згідно з п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2025 року у справі 904/4027/22 виклав висновок, що у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 09.05.2023 у справі № 96/5671/21, висловлено позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Таких же висновків дійшов Верховний Суд в справах від 14 грудня 2022 року № 757/52540/16-ц, від 17 січня 2023 року № 501/1699/17 і КАС України (застосування п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України), зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі № 852/2а-1/24, від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжений до цього часу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Представником відповідача в якості доказу перебування його у складі ЗСУ надано довідку начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 №08/2513 від 24.06.2025 про перебування ОСОБА_2 на військовій службі у Державній прикордонній службі України, у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з 30.10.2024.
У наведеній довідці відсутні відомості, які б підтверджувалися належними доказами, на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Будь-яких інших доказів, що відповідач виконує бойові завдання у зоні бойових дій матеріали справи не містять.
Надані відповідачем докази, на які посилається представник відповідача, лише підтверджують факт перебування відповідача у складі ЗСУ, але не містять відповідної інформації щодо факту перебування його в структурному підрозділі ЗСУ, що здійснює виконання бойових завдань.
Для з'ясування указаних обставин судом було здійснено запит до ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) з одночасною пропозицією повідомити відповідача про можливість розгляду справи поза межами суду за допомогою власних технічних засобів або звернення до найближчого суду для проведення розгляду справи у режимі відеоконференції. Однак, дане звернення суду, отримане військовою частиною як на електронну адресу, так і поштовим зв'язком, залишено без реагування.
Водночас, як вбачається з наданої копії ордеру № 1126313 ОСОБА_2 уклав договір про надання правничої допомоги б/н 23.06.2025 з адвокатом Постригань Т.Л., яка має можливість приставляти інтереси відповідача у суді, приймати участь у судових засіданнях, надавати пояснення, подавати клопотання/заяви чи будь-які інші докази по справі.
Вказане свідчить про те, що відповідач має можливість реалізовувати свої права щодо правового супроводу справи та захисту своїх прав та інтересів професійним адвокатом.
Суд також звертає увагу, що відповідач, якщо немає можливості самостійно приймати участь в судових засіданнях, має право укласти договір на представництво його інтересів в суді адвокатом, який буде приймати участь у судових засіданнях у вказаній справі, а також прийняти участь у розгляді справи за допомогою ЄСІТС «Електронний Суд».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання про зупинення провадження є необґрунтованим, тому не вбачає підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 258, 260 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання представника адвоката Постригань Т.Л. про зупинення розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 23.07.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька