28 липня 2025 року
Справа № 642/3500/25
Провадження № 2/642/1340/25
Іменем України
28.07.25 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Гримайло А. М.,
за участю секретаря судового засідання Антонян А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - Тараненко А. І. звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 231437330 від 06.07.2020 у розмірі 68 937,89 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 231437330 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 5T7U8ED6. Одночасно з підписанням Кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану ОСОБА_1 у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного Кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачці, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 19 500,00 грн. 06.07.2020 на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яку вона вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого продовжено додатковими угодами, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги № 111 від 08.12.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого його сторони підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
29.05.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 68 937,89 грн.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором та у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» й станом на дату подання позовної заяви відповідачем не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 68 937,89 грн., яка складається з: 18 982,69 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 49 955,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 11 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 добровільно взятих на себе зобов'язань не виконує позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та задоволено клопотання по витребування доказів.
Представник позивача адвокат Тараненко А.І. у позовній заяві просив розглянути справу за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками на адресу зареєстрованого місця проживання, які відповідно до відмітки в рекомендованому повідомленні остання не отримала. Поштова кореспонденція повернулася до суду за закінченням терміну зберігання.
Окрім того, повідомлення про виклик розміщувалося на веб-сайті «Судова влада України».
Відзив на позов не надала. Заяв, клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст.76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову з наступних підстав.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 231437330 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 5T7U8ED6.
Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 19500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.
Згідно п.1.2. Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,61 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (п.1.3).
Відповідно до п.1.4 у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору (п.1.5).
Рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтет ній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору ) (п.1.7).
Кредитодавець має право у разі бажання з боку Позичальника змінити строк надання Кредиту, за згодою Позичальника змінити Дисконтну процентну ставку за користування Кредитом на іншу процентну ставку (2.1.1.5); укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, з урахуванням вимог законодавства України (п.2.1.1.6).
Сторони погодили графік платежів (Додаток № 1 до договору № 231437330 від 06.07.2020), відповідно до якого: дата видачі кредиту 06.07.2020 у розмірі 19500,00 грн.; кількість днів 30; дата погашення кредиту 05.08.2020; проценти за користування кредитом 3568,50 грн.; загальна вартість кредиту 23068,50 грн.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 5T7U8ED6, який 06.07.2020 о 23:47:32 год. відправлено та відповідачка ввела 06.07.2020о 23:48:14 год. у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.
Договір містить інформацію про анкетні дані відповідачки, її місце проживання, податковий номер, електронну адресу та номер телефону.
Видача кредитних коштів згідно з договором № 231437330 від 06.07.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачці ОСОБА_1 у розмірі 19500,00 грн. здійснена шляхом переказу цих коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 і підтверджується платіжним дорученням № 4ac34465-8c64-42d7-93a1-a5d9be44840e від 06.07.2020.
Також, згідно з наданою АТ «Універсал Банк» інформацією, в ході детальної перевірки підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . На платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було зарахування коштів у період з 06.07.2020 по 11.07.2020 у сумі 19500,00 грн.
З наданої АТ «Універсал Банк» виписки про рух коштів по картці від 26.06.2025 суд вбачає, що 06.07.2020 о 23:48:24 на картку № 5375-41XX-XXXX-5107 клієнта ОСОБА_1 здійснений переказ грошових коштів на суму 19500,00 грн.
09.08.2020 згідно додаткової угоди до Договору № 231437330 від 06.07.2020 сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 231437330 від 06.07.2020 на 30 днів. На дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 05.08.2020, позичальник сплачує за користування Кредитом 0,88 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 05.08.2020. Усі інші умови Договору, не змінені.
Як вбачається з додаткової угоди від 09.08.2020 до Договору № 231437330 у зв'язку з неможливістю виконання умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий Кредит 3 дні. На дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом, починаючи з 04.09.2020 - 0,70 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 04.09.2020 р. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання.
10.09.2020 згідно додаткової угоди до Договору № 231437330 від 06.07.2020 продовжено строк на який був наданий Кредит на 30 днів. Починаючи з 07.09.2020 позичальник сплачує за користування Кредитом 0,61 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 07.09.2020. Усі інші умови Договору, не змінені.
Як вбачається з додаткової угоди від 10.10.2020 до Договору № 231437330 у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий Кредит за Договором № 231437330 від 06.07.2020 на 30 днів Починаючи з 07.10.2020 позичальник сплачує за користування Кредитом 0,44 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 07.10.2020. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання.
28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2).
28.11.2019 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 включно.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 включно.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.
08.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 складено та підписано реєстр права вимоги № 111, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 231437330 від 06.07.2020 на загальну суму 56 447,81 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 18 982,69 грн., заборгованість по відсоткам 37 465,12 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 111 від 08.12.2020 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, складеного 31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони підтвердили, що станом на 31.12.2022 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром № 111 від 08.12.2020 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Згідно з протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 111 від 08.12.2020, складеного 08.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно Реєстру індивідуалізовано належним чином; сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі 08.12.2020; клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 2095 осіб, загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 30 211 821,06 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав 6 вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
03.08.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 2, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 включно.
30.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 3, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024 включно.
На виконання Договору факторингу № 05/0820-01 його сторони підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги (на загальну суму 68937,89 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 18982,69 грн., заборгованість по відсоткам 49955,20грн.
Згідно з протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, складеного 31.08.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно Реєстру індивідуалізовано належним чином; сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі 31.08.2023; клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 20376 осіб, загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 429 712755,49 грн.
29.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 68 937,89 грн.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3 підтверджується платіжною інструкцією.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку за Кредитним договором, у ОСОБА_1 залишок заборгованості за Кредитним договором № 231437330 від 06.07.2020 складає 68 937,89 грн., яка складається з: 18 982,69 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 49 955,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 11 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України,зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зіст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згіднозі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
З договору № 231437330 від 06.07.2020 суд вбачає, що відповідно до вимог частини 1статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»(електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 231437330 від 06.07.2020 укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 , про надання кредиту, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленимст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
У суду відсутні докази про те, що відповідачка мала перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконувала свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, порушивши умови кредитного договору.
Оскільки умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги та не пов'язано з оплатою за договором факторингу, суд вбачає, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», перейшло право вимоги за кредитним договором № 231437330 від 06.07.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, тобто у межах погодженого сторонами кредитування.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На час розгляду справи в суді відповідачкою не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитними договорами у добровільному порядку.
Також відповідачка не надала заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що до теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором не виконала, заборгованість не сплатила, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.
За приписами ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
За приписами ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Нормою ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).
В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн позивач надав копії таких документів: довіреності; договору №29/05/25-01 від 29.05.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між АБ «Тараненко та Партнери» в особі керуючого адвоката Тараненка Артема Ігоровича та ТОВ «ФК «Ейс»; протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025; додаткової угоди № 25770709398 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 щодо позичальника ОСОБА_1 ; акту прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» отримало від АБ «Тараненко та Партнери» в особі керуючого адвоката Тараненка А.І. такі послуги: складання позовної заяви стосовно боржника ОСОБА_1 2 години вартістю 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години вартістю 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 година вартістю 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 година вартістю 500,00 грн, разом 7000,00 грн.
В пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
В постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідач не звернувся з клопотанням про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростував їх розмір та не довів неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертоїстатті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20) та від 02.10.2024 у справі №434/9485/13-ц (провадження № 61-9407св24).
Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст.6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 231437330 від 06.07.2020 у розмірі 68 937 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7 000, 00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.07.2025
Суддя А.М. Гримайло