Справа№ 953/5971/24
н/п 1-кп/953/469/25
"22" липня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170020004532 від 26.06.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красна Поляна Зміївського району Харківської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, розлученого, старшого водія 3 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного - артилерійського дивізіону (ВОС-790702П) військової частини НОМЕР_1 НГ України, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого:
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3
обвинувачений - ОСОБА_2
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4
секретар судового засідання - ОСОБА_5
1. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
1.1. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 181 від 06.07.2022 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду командира 1 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 140 від 28.05.2024 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого водія 3 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу 1 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 НГУ. Відповідно до вказаного наказу солдат ОСОБА_2 вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,
Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно - правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Як вбачається з ст. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир роти підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу роти.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_2 під час проходження військової служби на посаді старшого водія 3 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу 1 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 НГУ вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 19.06.2024, близько 10 год. 30 хв., у тимчасовому місці дислокації підрозділу поблизу будинку АДРЕСА_2 командиром 2 роти оперативного призначення 4 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 солдату ОСОБА_2 доведено та роз'яснено бойове розпорядження командира 2 роти оперативного призначення 4 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 № № 06/62 від 18.06.2024, відповідно до якого, з метою виконання бойового розпорядження командира 4 БОП 3 БрОП НГУ № 06/3108 дск, штурмовій групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в кількості 6 військовослужбовців у складі солдата ОСОБА_7 (старший групи), солдата ОСОБА_8 , солдата ОСОБА_9 , ст. солдата ОСОБА_10 , сержанта ОСОБА_2 , лейтенанта ОСОБА_11 до 24.00 19.06.2024 висунутись на вогневу позицію «СКОТЧ» та продовжити утримувати вогневу позицію до окремого розпорядження з метою недопущення прориву противника в глибину оборони. Переміщення о/с на позиції та в зворотному порядку здійснювати скритно, малими групами (по 2 в/сл). Заборонити відступ підпорядкованого особового складу, не допустити подальшого захоплення противником займаних рубежів, районів, позицій.
Будучи невдоволеним зазначеним вище бойовим розпорядженням, солдат ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати вищевказаний наказ начальника, відповідно до якого, останній мав до 24.00 19.06.2024 висунутись на вогневу позицію «СКОТЧ», та продовжити утримувати вогневу позицію до окремого розпорядження з метою недопущення прориву противника в глибину оборони.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу його вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті з приводу пред'явленого обвинувачення, щиро розкаявся та просив призначити покарання на розсуд суду.
2.1.2. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив, з урахуванням щирого каяття ОСОБА_2 та активного сприяння розкриттю кримінального провадження, призначити мінімальне покарання, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, застосувати положення ст. 75 КК України.
2.1.3. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. При призначенні такого покарання прокурор просив врахувати наявність обставин, передбачених п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України.
2.2. Докази, надані стороною обвинувачення.
2.2.1. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) полковника ОСОБА_12 № 181 від 06.07.2022, відповідно до якого, сержанта запаса ОСОБА_2 , командира 1-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) (ВОС - 10018211), зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та присвоєно особистий номер НОМЕР_2 . Уважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою 06.07.2022.
2.2.2. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_13 № 140 від 28.05.2024, відповідно до якого, сержанта ОСОБА_2 (Г-112775), уважати таким, що з 28.05.2024 приступив до виконання обов'язків за посадою старшого водія 3-го зенітного ракетного відділення 3-го зенітного ракетного взводу 1-ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (ВОС - 790702П).
2.2.3. Витяг з бойового розпорядженнякомандира НОМЕР_3 бригади оперативного призначення НГУ № 06/3124 дск ОКП ХАРКІВ від 18.06.2024, відповідно до якого, у термін до 23.00 18.06.2024 передати під оперативний контроль командиру 4 батальйону оперативного призначення старшого водія 3-го зенітного ракетного відділення 3-го зенітного ракетного взвод) 1-ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону сержанта ОСОБА_2 .
2.2.4. Витяг з бойового розпорядження №06/62 КСП РУСЬКІ ТИШКИ від 19.06.2024 командира 2 РОП 4 БОП (ЗВРез ОТУ «ХАРКІВ») 3 броп НГУ, відповідно до якого, з метою виконання бойового розпорядження командира 4 БОП 3 БрОП НГУ № 06/3108 дск, штурмовій групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у кількості 6 військовослужбовців у складі солдата ОСОБА_7 (старший групи), солдата ОСОБА_8 , солдата ОСОБА_9 , ст. солдата ОСОБА_10 , сержанта ОСОБА_2 , лейтенанта ОСОБА_11 до 24.00 19.06.2024 висунутись на вогневу позицію «СКОТЧ» пн.сх.ок.н.п. ЛИПЦІ, та продовжити утримувати вогневу позицію до окремого розпорядження з метою недопущення прориву противника в глибину оборони. Переміщення о/с на позиції та в зворотному порядку здійснювати скритно, малими групами (по 2 в/сл). Заборонити відступ підпорядкованого особового складу, не допустити подальшого захоплення противником займаних рубежів, районів, позицій.
2.2.5. Рапорт командира 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , згідно якого, ним відданий наказ особовому складу висунутись до 24.00 19.06.2024 на вогневу позицію «СКОТЧ» пн.сх.ок. н.п. ЛИПЦІ та продовжити утримувати вогневу позицію до окремого розпорядження з метою недопущення прориву противника в глибину оборони. Після чого військовослужбовець сержант ОСОБА_2 водій-санітар медичного пункту зенітного ракетно-артилерійського дивізіону у відкритій формі відмовився виконувати наказ.
2.2.6. Протокол огляду документу від 19.06.2024, об'єктом огляду якого єлазерний компакт -диск із відеозаписом відкритої відмови військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 від виконання наказу від 19.06.2024.
Переглядом вказаного відеозапису встановлене доведення бойового розпорядження наступного змісту:
- Рівняйсь! Струнко! Слухаємо бойовий наказ командира другої роти оперативного призначення, четвертого батальйону оперативного призначення на бронетранспортерах, третьої бригади оперативного призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_14 . Наказую: штурмовій групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в кількості 6 військовослужбовців: старший групи, солдат ОСОБА_7 , солдат ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_9 , старший солдат ОСОБА_10 , сержант ОСОБА_2 , лейтенант ОСОБА_15 до 24:00 19.06.2024 висунутися на вогневу позицію «СКОТЧ» північно-східної околиці населеного пункту Липці та продовжувати утримувати вогневу позицію до окремого розпорядження, з метою недопущення прориву противника в глибину оборони, переміщення особового складу на позицію та у зворотному порядку здійснювати скритно, малими групами по два військовослужбовці. Маршрут руху мати: Руські Тишки - Борщова - Слобожанське - Липці. КСП в ході виконання бойового завдання мати: ОСОБА_16 . Автомобільну техніку задіяти: пікап Nissan Navara. Точку евакуації мати: перехрестя доріг північно-східна околиця населеного пункту Липці. Всім зрозумілий бойовий наказ? Хто відмовляється виконувати бойовий наказ - вийти зі строю. Військове звання, прізвище, ім'я, по-батькові. причина відмови.
Солдат ОСОБА_9 . У зв'язку з психологічно-моральним станом.
Військове звання, прізвище, ім'я, по-батькові, причина відмови.
Старший солдат ОСОБА_17 . Причина: за станом здоров'я і моральний стан Морально-психологічний.
Військове звання, прізвище, ім'я, по-батькові, причина відмови від виконання бойового наказу.
- Сержант ОСОБА_2 . Отказываюсь по причине: отказываюсь убивать (мовою оригіналу).
- Встати до строю.
2.2.7. Копія службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 НГУ, зокрема, сержантом ОСОБА_2 , з якого вбачається, що до т.в.о. командира частини надійшов рапорт від командира 4-го батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_18 про те, що 19.06.2024, командиром 2-ої роти оперативного призначення 4-го батальйону оперативного призначення молодшим лейтенантом ОСОБА_6 особовому складу був відданий наказ висунутись до 24.00 19.06.2024 на вогневу позицію «СКОТЧ» пн.сх.ок. н.п. ЛИПЦІ та продовжити утримувати вогневу позицію до окремого розпорядження з метою недопущення прориву противника в глибину оборони. Після чого військовослужбовець сержант ОСОБА_2 водій-санітар медичного пункту зенітного ракетно-артилерійського дивізіону у відкритій формі відмовився виконувати наказ.
Опитаний командир 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення молодший лейтенант ОСОБА_6 пояснив, що 19.06.2024 на КСП 2 РОП в н.п. Руські Тишки Харківської обл. віддав бойовий наказ військовослужбовцям в складі штурмової групи «БАКЛАЖАНИ» висунутись на зміну ВП «СКОТЧ» для виконання бойового завдання на пн. сх. ок. н.п. ЛИПЦІ, а саме: продовжити утримувати вищевказану вогневу позицію до окремого розпорядження з метою не допустити прориву противника в глибину оборони. Після чого отримав пряму відмову виконання наказу військовослужбовцем сержантом ОСОБА_2 .
Опитаний старший кулеметник 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_7 пояснив, що 19.06.2024 був присутній при відданні бойового наказу командиром 2 РОП 4 БОП молодшим лейтенантом ОСОБА_6 військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_2 , у складі штурмової групи «БАКЛАЖАНИ» висунутись на зміну ВП «СКОТЧ» для виконання бойового завдання на пн. сх. ок. н.п. ЛИПЦІ, а саме: продовжити утримувати вищевказану вогневу позицію до окремого розпорядження з метою не допустити прориву противника в глибину оборони. Після чого вище вказаний військовослужбовець відмовилися виконувати бойовий наказ.
Опитаний стрілець (помічник кулеметника) 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_8 пояснив, що 19.06.2024 був присутній при відданні бойового наказу командиром 2 РОП 4 БОП молодшим лейтенантом ОСОБА_6 військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_2 , у складі штурмової групи «БАКЛАЖАНИ» висунутись на зміну ВП «СКОТЧ» д ля виконання бойового завдання на пн. сх. ок. н.п. ЛИПЦІ, а саме: продовжити утримувати вищевказану вогневу позицію до окремого розпорядження з метою не допустити прориву противника в глибину оборони. Після чого вище вказаний військовослужбовець відмовилися виконувати бойовий наказ.
Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що факт відмови від виконання бойового наказу, зокрема, сержантом ОСОБА_2 , стався внаслідок порушення ним вимог статей11, 12, та 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», а також статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того, в діях зазначених військовослужбовців, зокрема, сержанта ОСОБА_2 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Причинами даного правопорушення стали: особиста недисциплінованість військовослужбовців, недодержання ними порядку і правил установлених військовими статутами та іншим законодавством України з питань проходження військової служби, низька усвідомленість свого військового обов'язку та низькі морально-психологічні якості.
2.2.8. Показання свідка ОСОБА_19 (військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ), допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що 19.06.2024 сержант ОСОБА_2 відкрито відмовився виконувати бойовий наказ висунутися у напрямку н.п. ЛИПЦІ та утримувати там вогневу позицію. Причиною є відмова вбивати. Даний факт відмови виконувати бойовий наказ вона особисто фіксувала на відеозапис. Також, сідок пояснила, що така поведінка військовослужбовців суттєво підриває авторитет армії України, та є недопустимою.
2.2.9. Показання свідка ОСОБА_6 (командир роти оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ), допитаного у судовому засіданні, яки пояснив, що 19.06.2024 ним віддано бойовий наказ військовослужбовцям у складі штурмової групи «БАКЛАЖАНИ» висунутись на зміну ВП «СКОТЧ» для виконання бойового завдання на пн. сх. ок. АДРЕСА_3 , а саме: продовжити утримувати вищевказану вогневу позицію до окремого розпорядження з метою не допустити прориву противника в глибину оборони. Однак, сержант ОСОБА_2 у відкритій формі відмовився виконувати цей наказ з причини відмови вбивати. Всі ці обставини були зафіксовані на відеозапис свідком ОСОБА_19 .
2.2.10. Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд прийняв відмову прокурора від допиту свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 .
2.2.11. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що на початку січня 2024 року йому, як військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 НГУ, було наказано виїхати з м. Харкова у напрямку м. Оріхів Запорізької області у якості водія. Там він прибув у 5 батальйон піхоти, де наказом командира повідомлено, що о 20:00 годині необхідно вийти на позицію, яку утримувати будь-якими засобами. Він відмовився з релігійних переконань, оскільки не буде вбивати. Після цього, його відвезли у інший населений пункт, та ще декілька разів перевозили по різних містах дислокації. 19.06.2024 його привезли у район Північної Салтівки у м. Харкові, де командиром ОСОБА_22 віддано наказ висунутися у напрямку н.п. Липці для утримання позиції. Виконувати цей бойовий наказ командира він відмовився.
2.3. Документи, надані сторонами кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого
2.3.1. Копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 .
2.3.2. Службова характеристика на сержанта ОСОБА_2 .
2.3.3. Медична Характеристика сержанта ОСОБА_2
2.3.4. Довідка № 100-20062024/63210 УІАП ГУНП в Харківській обл.
2.3.5. Довідка Міністерства охорони здоров'я України КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 20.06.2024 № 5802, про те, що ОСОБА_2 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває.
2.3.6. Довідка № 112/С МВС України ДУ «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» згідно якої ОСОБА_2 придатний до військової служби.
2.4. Оцінка наданих сторонами кримінального провадження доказів.
2.4.1. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ані підозра, ані обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
2.4.2. Дослідивши у судовому засіданні надані докази, суд дійшов висновку про те, що вони є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, сторона захисту не посилалася на недопустимість доказів, які надані стороною обвинувачення, на порушення порядку проведення досудового розслідування, як і прийняття певних процесуальних рішень, а отже, в силу положень ст.ст. 22, 26 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленому КПК України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2.4.3. Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
3.1.1. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
3.1.2. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Це може полягати, зокрема, у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.
3.1.3. Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, протягом усього строку досудового розслідування також визнавав свою винуватість та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у повній співпраці з органом досудового розслідування.
З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
3.2. При цьому, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікуються, як тяжкий злочини, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має середню технічну освіту, розлучений, військовослужбовець, має зареєстроване та фактичне місце проживання, не судимий.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Речові докази.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
6.2. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.3.1. Запобіжний захід.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 90 840,00 грн.
21.06.2024 обвинувачений ОСОБА_2 звільнений з-під варти, у зв'язку із внесенням визначеної суми застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ураховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.
6.4. Застава.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Згідно з частиною одинадцятою статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу.
За наведених обставин, грошові кошти в сумі 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (UA208201720355299002000006674) в якості застави за ОСОБА_2 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 у справі № 642/3593/24, провадження № 1-кс/642/1973/24, - після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_23 .
Керуючись ст.ст. 7, 100, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.
Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КПК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 19.06.2024 (моменту фактичного затримання) по 21.06.2024 (включно), виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді застави до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.
Грошові кошти в сумі 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (UA208201720355299002000006674) в якості застави за ОСОБА_2 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 у справі № 642/3593/24, провадження № 1-кс/642/1973/24, - після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_23 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя - ОСОБА_1