Справа№ 953/1695/25
н/п 1-кп/953/649/25
"28" липня 2025 р.
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12025221130000029 від 06.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ківшарівка, Куп'янського району, Харківської області, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
19.12.2024 року приблизно о 20-00 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував за адресою: м. Харків провулок Електроінструментальний будинкок № 6, кімната № 810, де вони разом вживали спиртні напої. Після того, як ОСОБА_5 ліг спати, залишивши свій мобільний телефон ТМ "Motorola" XT 2425-4 moto G 24 power на столі, у ОСОБА_4 , виник прямий умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_6 № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжений, достовірно знаючи про його введення, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно взяв, тим самим викрав належне ОСОБА_5 майно, вартість якого визначена висновком судово-товарознавчої експертизи № 390 від 23.01.2025, а саме: мобільний телефон ТМ "Motorola" XT 2425-4 moto G 24 power IMEI-1: НОМЕР_1 IMEI-2: НОМЕР_2 P/N: НОМЕР_3 , вартістю 5 507,15 грн.
Після чого, заволодівши у такий спосіб чужим майном, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму п?ять тисяч п?ятсот сім гривень 15 копійок.
Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Позиції сторони обвинувачення та захисту.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі та відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України поглинути менш суворе покарання більш суворим покаранням.
У судовому засіданні обвинувачений - ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, підтвердивши та пояснивши обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання покладався на розсуд суду.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Присутні учасники проти розгляду справи не заперечували. Ураховуючи думку учасників суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності потерпілого та задоволення його клопотання.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.
Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з'ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.
Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше судимий вироком Немишлянського районного суду м. Харкова від 18.06.2025 за ч. 4 ст. 186 КК України, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утримані малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої обставини і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому у даному кримінальному провадженні правопорушення до постановлення вироку Немишлянськогорайонного суду м. Харкова від 18.06.2025, за яким він засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання із застосуванням ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеним за цим вироком, більш суворим за вироком Немишлянськогорайонного суду м. Харкова від 18.06.2025, оскільки покарання призначається за сукупності кримінальних правопорушень та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 - 67, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Обставин, які б вказували, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на сім років буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про його особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства", заяви № 43759/10 та 43771/12, зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007).
Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Речові докази.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати.
Згідно зі ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави підтверджені витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 390 від 08.01.2025 у розмірі 2 271,84 грн.
Запобіжний захід.
Відносно ОСОБА_4 ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінальних проваджень клопотань про продовження запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило.
Водночас, під час досудового розслідування Фрунзенський районний суд м. Харкова ухвалою від 12.04.2025 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № №12025221190000572 від 17.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у відношенні останнього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був залишений без змін до набрання вироком Немишлянського районного суду м. Харкова від 18.06.2025 законної сили. Вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 18.06.2025 набрав законної сили.
Враховуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, приймаючи до уваги обставини, визначені пунктами 2 - 4 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили застосувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 7, 100, 124, 177, 349, 368 - 370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням покарання за вироком Немишлянського районного суду м. Харкова від 18.06.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку 28.07.2025.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 17.04.2025 з дня фактичного затримання у кримінальному провадженні № 12025221190000572 від 17.04.2025 до 28.07.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Застосувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ "Харківський слідчий ізолятор" до набрання цим вироком законної сили.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи № 390 від 08.01.2025 у розмірі 2 271,84 грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_7