10 липня 2025
м.Харків
Справа № 642/2823/24
провадження 2/639/176/25
Новобаварський районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Семенюк А.Є.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
У травні 2024 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем перебував у шлюбі з 2021 р. по 2024 р.,який зареєстровано після народження сина. Дитина не зареєстрована, перебуває під наглядом лікарів 24 КНП «Міська поліклініка № 2», відвідує спеціалістів у супроводі батька. Мати дитини не з'являється, не цікавиться справами успіхами і досягненнями дитини, несумлінно виконувала батьківські обов'язки з самого народження ОСОБА_5 . Сім'я проживала в будинку матері позивача.Разом зі сторонами мешкала також донька ОСОБА_6 , 2010 р. народження, яку в подальшому відповідач залишила у лікарні та відмовилась забирати.За час спільного проживання дружина залишала малу дитину на старшу дочку, а то без нагляду, діти були голодні, неохайні, а відповідач поверталась додому у нетверезому стані, влаштовувала скандали, тому як свекруха ОСОБА_7 постійно виводила її з рівноваги, чоловік часто вживав алкогольні напої, що унеможливлювало сумісне перебування, відповідач ночувала через це у сусіда, морально відпочиваючи. Правоохоронні органи неодноразово складали матеріали за ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_3 . Відповідач понад рік не проживає з сином, не спілкується з ним з травня 2023 р., не піклується про нього, хоча дитина потребує материнської любові, а з іншої сторони їй1 краще не бачити стан і поведінку матері, яка негативно може вплинути на його психічний та фізичний розвиток.
У додаткових письмових поясненнях від 10.02.2025 представник позивача посилається на те, що син перебуває під постійним доглядом батька та бабусі, які забезпечують належний рівень догляду, освіти, розвитку дитини. ОСОБА_3 не має постійного місця проживання, не може забезпечити дитину нічим хорошим, нездатна навчати її та задовольняти базові потреби дитини ( а.с. 151-152).
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що тривалий час підтримувала з позивачем близькі відносини, від яких у 2010 р. народилася донька ОСОБА_6 . Оскільки ОСОБА_1 наполягав на перериванні вагітності, з чим не погодилась ОСОБА_3 , вони розлучилися, а коли позивач повернувся у 2019 році сторони стали проживати разом у будинку, що належить матері ОСОБА_1 , а його мати проживала в квартирі за місцем реєстрації. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . З початком війни, матір позивача виїхала з дітьми до м.Краснограду, а ОСОБА_3 доглядала за будинком, прибирала, а потім у червні 2022 поїхала і забрала дітей. Чоловік не працював, підприємство простоювало, позивач став дуже сильно пиячити, влаштовував сварки, не допомагав, з будинку не виходив, а відповідач о 5 ранку займала чергу для отримання гуманітарної допомоги, а незабаром сама стала займатись такою допомогою у гуманітарній організації, одночасно працюючи з металобрухтом та годувала сім'ю.Просила свекруху поговорити з сином, щоб він припинив зловживати спиртними напоями та допомагав. У червні 2023 р., увечері після того, як син заснув, відповідач повідомила чоловіка, що з дочкою піде ночувати до їх товариша сусіда, тому як втомилася і прийде вранці, але наступного дня до них вже приїхала свекруха, поміняла замки і сказала, що дитину ОСОБА_3 не побачить. З того часу відповідачу заборонила мати ОСОБА_1 з'являтися, всіляко перешкоджає побаченням, а коли виходила з дитиною та бачила відповідачку , не дозволяла онуку підійти, який хотів підбігти до матері і тягнувся до неї , жорстоко відводила дитину і ОСОБА_3 не мала можливості навіть обійняти свою дитину. До теперішнього часу поведінка матері позивача не змінилася, вона забороняє ОСОБА_3 спілкуватися з дитиною, привітати з днем народження або святами та на її прохання побачення- відмовляє. Вчинення їй перешкод підтвердила записом на мобільному телефоні.Крім того, вказує, що свекруха знайшла няню для дитини, позивач вийшов на роботу, але сином фактично не займається, привів жінку. Зауважує, що мати позивача дозволила батькам ОСОБА_3 іноді бачитись з онуком, якщо вони будуть свідчити проти відповідачки в суді. Відповідач стверджує, що спиртні напої, а тим більше наркотичні засоби не вживає, її організм не сприймає цих речовин.
Заперечує той факт, що її викликали на засідання комісії з питання позбавлення її батьківських прав або надавали будь-які направлення для проходження комісії. Наполягає на тому, що саме свекруха умисно позбавляє її дитини і робить для цього все можливе, дає вказівки своєму синові, тому як за її відсутності позивач надавав відповідачу нетривалий час побачитися з сином.
В судове засідання 29.04.2025 ОСОБА_3 подала через канцелярію суду заяву про те, що вона згодна з усіма позовними вимогами та просить задовольнити позов в повному обсязі.Просить дозволити їй та призначити відвідування сина ОСОБА_4 у вихідні дні В наступні судові засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила ( а.с. 184).
Після надання заяви ОСОБА_3 , представник позивача та позивач просили закінчувати розгляд справи за їх відсутністю ( а.с. 196).
Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надіслав суду заяву про можливість розгляду справи за відсутністю представника, додавши висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав матір дитини ОСОБА_4 , а також акти обстеження умов проживання дитини на даний час ( а.с. 131).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 24 травня 2024 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 передана до Жовтневого районного суду м.Харкова за підсудністю ( а.с.21).
Суд, вислухавши вступне слово та пояснення сторін допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_3 тривалий час перебували у фактичних шлюбних відносинах. Разом з тим, ОСОБА_3 з травня 2016 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 ( а.с. 144), проте з ним не мешкала, проживала у батьків, які в подальшому продали будинок та зняли її з реєстраційного обліку , хоча залишилися в ньому мешкати.
Як зазначає відповідач, у 2010 р. у неї та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_6 , яку позивач не визнавав. У період її вагітності , позивач наполягав на перериванні вагітності та оскільки вона не погодилась, вони посварились та у 2019 р.- 2020 р. знову стали проживати разом. Шлюб з ОСОБА_8 розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.12.2020 року (справа № 639/5681/20) за позовом ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила сина ОСОБА_9 . Відомості про батька дитини внесені в актову запис відповідно до частини 2 ст. 122 СК України .
19.08.2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , третя особа- Новобаварський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання його батьком малолітньої дитини ОСОБА_9 та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 листопада 2022 року визнано ОСОБА_1 батьком малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_3 . Внесено зміни до актового запису про народження №58, складеного 03.02.2021 року , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , виключивши відомості про батька дитини ОСОБА_11 , а також змінено прізвище дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », змінено по батькові дитини з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 ».В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено ( а.с. 94-99).
Сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 18 вересня 2021. Повторне свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видано Новобаварським районним у м.Харкові ВЦРАЦС 31.05.2023 ( а.с. 8).
У 2023 році ОСОБА_1 звернувсвя до суду з позовом до ОСОБА_16 , треті особі- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , в іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення. У рішенні зазначено, що ОСОБА_16 подала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує. 3- особи також не з'явились в судове засідання, ІНФОРМАЦІЯ_4 у клопотанні посилався на те, що позивач ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних, що містить ознаки порушення ним встановлених правил військового обліку ( а.с. 61-65).
ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що вона домовилась з позивачем перед пред'явленням ним позову про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, що поки відповідач не буде мати постійне місце проживання та роботи, вона погоджується з проживанням малолітнього сина з батьком.
За інформацією з Реєстру територіальної громади м.Харкова та довідки комітету району жителів приватного сектору Новобаварського району м.Харкова ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , 2021 р. народження з 2010 р. ,проживає в будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за матір'ю позивача ОСОБА_7 . Місце реєстрації позивача- кв.
АДРЕСА_2 ( а.с. 12-13, 19, 57, 112).
Довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджено, що ОСОБА_3 була зареєстрована по АДРЕСА_3 у батьків, знята з реєстрації 09.08.2021 ( а.с. 18, 143).Як пояснила відповідач, батьки без попередження виписали її з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , продавши будинок, хоча залишаються там проживати, зробивши їх безпритульними. Молодша дитина також не зареєстрована ( а.с. 109-111).
Згідно посвідчення про взяття на облік бездомної особи, ОСОБА_3 перебуває на обліку у Харківському міському центрі реінтеграції бездомних осіб, як особа, яка не має постійного місця проживання з 03.06.2024 по 03.12.2024. Разом з ОСОБА_3 прийнято на обслуговування 2 членів сім'ї- доньку ОСОБА_6 , 2010 р. народження, сина ОСОБА_4 , 2021 р. народження. 03.06.2024 ОСОБА_3 повторно звернулася до закладу з питання взяття її на облік для звернення до ДМС у зв'язку зі зміною прізвища та її взято на облік. На 23.01.2025 ОСОБА_12 на обліку не перебуває. Термін перебування закінчено 03.12.2024 ( а.с. 138-140,153).
З листопаду 2023 року дочка відповідачки проживала разом з дідом, ОСОБА_18 та бабою, ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_3 . Наказом ССД по Новобаварському району від 04.01.2024 № 1 ОСОБА_6 тимчасово влаштовано в сім'ю баби, ОСОБА_19 , до вирішення питання про повернення дитини на виховання матері, ОСОБА_3 . Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 травня 2024 року ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На підтвердження своїх позовних вимог про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_1 надав лише постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.05.2023, 16.06.2023 , згідно з якими ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 і 2 ст. 184 , ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Так, згідно постанов, ОСОБА_3 неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки щодо виховання та догляду за своїм малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зранку 02.05.2023 року залишила дитину без нагляду дорослих за місцем свого мешкання, дитина була голодна та недоглянута, за місцем мешкання брудно, додому ОСОБА_3 повернулася о 04-00 годині ранку 03.05.2023 року. З ранку до вечора 03.05.2023 року залишила дітей без нагляду дорослих, додому повернулася в нетверезому стані. З вечора 05.05.2023 року до 13-00 години 06.05.2023 року залишила дитину без догляду за місцем свого мешкання, додому повернулася в нетверезому стані. 05.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_4 дитина була недоглянута , справляв свою нужду під себе та ходив в цьому мокрому одязі. 18.05.2023 року о 04 год. 00 хв. залишила дітей без нагляду, додому повернулася 19.05.2023 ввечері. З 20.05.2023 року по 22.05.2023 залишила дитину без нагляду, була відсутня за місцем мешкання. Факт вчинення ОСОБА_3 адмінправопорушень підтверджується самими протоколами, рапортами працівника поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , заявами та поясненнями ОСОБА_7 .
Крім того, 05.05.2023 року біля 11-00 години, ОСОБА_3 влаштувала сварку зі свекрухою - ОСОБА_7 , в ході якої висловлювалась нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, чим вчинила домашнє насильство (а.с. 8 зв.-11).
В судових засіданнях ОСОБА_3 не визнала свою провину та пояснювала, що дбає про своїх дітей, але свекруха ОСОБА_7 постійно виводить її з рівноваги, влаштовує скандали, чоловік часто вживає алкогольні напої, що унеможливлює їх сумісне перебування, тому ОСОБА_3 йде ночувати до сусіда, де може поспати , поїсти та морально відпочити. Вважає себе невинуватою в адміністративних правопорушеннях.
В свою чергу мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 стверджувала, що її невістка ОСОБА_3 , постійно залишає дітей дома на самоті, не купає їх, діти ходять в брудному одязі, голодні. В оселі вона також не прибирає, не ночує вдома по декілька днів, зловживає спиртним напоями. Старша донька палить, веде себе скандально, зараз вирішується питання щодо оформлення опікунства над дітьми.
Таким чином, обставини адміністративних правопорушень підтверджуються тільки поясненнями заінтересованої особи- ОСОБА_7 -свекрухи ОСОБА_3 , яка контролювала час ухода та прихода додому, стан дітей, а також відповідача, що свідчить при встановлених між ними взаємовідносинах про дійсні факти та обставини адмінправопорушень.При цьому, не зазначено, де знаходився батько ОСОБА_1 і як він впливав на виховання дітей та стосунки у сім'ї, оскільки обов'язок про догляд за дітьми покладається на обох батьків.
Як вбачається з рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 11.04.2024 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що причиною розпаду сім'ї послужили різні погляди на сімейне, спільне життя та ведення спільного господарства, утрату почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.Обгрунтовуючи визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 вказав, що відповідач неналежно виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання та догляду за дітьми , у зв'язку з чим постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.05.2023 притягнута до адміністративної відповідальності.Також позивач вважає, що проживання дитини з матір'ю не відповідає інтересам дитини, оскільки остання не працює, житла не має та неналежно виконує свої батьківські обов'язки без мотивів таких тверджень. Про начебто зловживання спиртними напоями ОСОБА_3 речі у заяві не було.
На час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною дворічного віку та не зобов'язана була працювати, знаходилась у шлюбі, особистого житла не мала, була зареєстрована з батьками та ними з незрозумілих причин знята з реєстрації з неповнолітньому дитиною у серпні 2021.Наприкінці травня 2023 року її не допустили до будинку, де вона проживала з сім'єю та заборонили наближатися до дитини ОСОБА_4 . Отже, до червня 2023 відповідач виконувала свої батьківські обов'язки, забезпечувала всіма необхідними речами дітей, про що свідчить надана свідком ОСОБА_7 запис перебування житла в неналежному (захаращеному) стані, на якому містяться коробки ( як вказує відповідач з гуманітарною допомогою) та велика кількість складених дитячих речей. Відповідач пояснила, що станом на червень 2023 р. її чоловік ОСОБА_1 не працював , зловживав спиртними напоями, ніякої допомоги, зокрема і матеріальної , не надавав, не виходив на вулицю.
Пред'являючи позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина наступного місяця ( у травні 2024 р.) після розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, позивач належних доказів про зміну поведінки відповідача протягом місяця та появу причин позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав всупереч положенням ст. ст.81, 83, 84,189 ЦПК України суду не надав.
Як вбачається з судового рішення про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, згідно відповіді Комунального підприємства «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради № 289/0/535/-23 від 07.06.2023 ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на диспансерному обліку не перебуває, 26.05.2023 мати з хлопчиком були на прийомі у лікаря-педіатра, зауважень щодо медичного спостереження за хлопчиком у медичних працівників до батьків дитини немає.
Відповідно до довідки міської дитячої поліклініки №2 від 01.04.2024, дитина перебуває під наглядом лікарів з народження. З червні 2023 р. хлопчик ОСОБА_20 відвідує лікарів з приводу проведення профілактичних щеплень, проходження медичного огляду у супроводі батька, дитина здорова, викликів лікарі-педіатра додому не було з червня 2023 р. по теперішній час ( а.с. 56).
Допитані в судовому засіданні, за клопотанням позивача, свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_18 - батьки ОСОБА_3 пояснили, що за час проживання з ними дочка пізно приходила додому, часто залишала на них дочку ОСОБА_21 , але вони з нею рідко спілкуються, не знають де вона працювала і де після розлучення проживає. Двічі намагалися побачити онука, приходили, але їм не дозволили.
Свідок ОСОБА_22 підтвердив, що позивач скаржився на жінку, яка з ним сварилась та іноді вранці виходила від сусіда по будинку ОСОБА_23 , голосно розмовляла.
З пояснень свідка ОСОБА_7 випливає, що невістка , зі слів сина, йому зраджувала, не ночувала вдома, вживала спиртні та наркотичні речовини, не привчала маленького сина до горщечку, самостійно їсти, тримати ложку, не навела порядок в домі, дитина не розмовляла. Син вийшов на роботу тільки у 2023 р.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, пункти 57, 58).
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
За положеннями частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 212/95/23 , від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23 .
Матеріали справи не містять беззаперечні та достатні доказіи, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні сина без поважних причин ,умисне і свідоме нехтування обов'язками матері.Постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП за заявою позивача та його матері, подані до поліції, ще не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт ухилення від виконання обов'язків з виховання дітей та більше свідчать про потрапляння у важкі життєві умови та обставини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз'єднання.
Реалізація взаємного спілкування між матір'ю чи батьком і дитиною становить головну складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 04 квітня 2024року у справі № 553/449/20 , Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідач ОСОБА_3 категорично заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина, з яким, за її поясненнями, свідомо розлучила свекруха та забороняє з червня 2023 навіть наближатися до нього. Наприкінці стадії закінчення з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами , відповідач несподіванно подала заяву про те, що вона згодна з усіма позовними вимогами, але просить дозволити їй та призначити відвідування сина ОСОБА_4 у вихідні дні. Таким чином, відповідач фактично не відмовилась від своїх батьківських прав та обов'язків та не бажає втрачати зв'язок з дитиною.
Суд зазначає, що у частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За положенняіми частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Отже, заява відповідача, в яких вона згодна з усіма позовними вимогами, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною та порушує інтереси дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Департаменту соужб у справах дітей Харківської міської ради від 02.12.2024 № 465 позбавлення батьківських прав ОСОБА_16 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним ( а.с. 132-134).
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України), має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку. Водночас саме на позивача покладено обов'язок доведення свідомого ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини.
Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).
Вказаний висновок органу опіки тп піклування не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, а тому суд вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.
Так, органом опіки та піклування у висновку наводиться інформація виключно зі слів бабусі з боку батька ОСОБА_7 , в той час коли даних про перебування на співбесіді або засіданні комісії батька ОСОБА_1 , який просить колишню дружину позбавити батьківських прав та його пояснення не зафіксовано.Відсутня інформація та докази про належне повідомлення відповідача про запрошення її на співбесіду. Пояснення щодо зловживання відповідачем алкоголем та направлення нібито на обстеження до Обласного наркологічного диспансеру та Міського психоневрологічного диспансеру, як і перебування на обліку Служби у зв'язку з систематичвним невиконанням матір'ю батьківських обов'язків, залишення дитити без догляду , проведення службою відповідної підтримки та роботи, не підтверджені належними беспірними доказами.Не надано оцінки причинам тому, що з червня 2023 р. ОСОБА_3 позбавлена можливості відвідувати сина не за своєю волею, проте проводить активні дії, направленні на бажанні спілкуватися зі своїм сином та приймати участь у його житті.
Оцінивши надані суду докази, приймаючи до уваги недоведеність позовних вимог позивача суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не відповідатиме інтересам малолітньої дитини та не підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідачва про встановлення побачення з дитиною, суд зазначає, що за заявою ОСОБА_3 орган опіки та піклування або суд визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін: позивач- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_5 );
відповідач- ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , не зареєстрована, останнє місце реєстрації АДРЕСА_6 , прож. АДРЕСА_7 );
3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( ЄДРПОУ 26489104, м.Харків, вул. Чернишевська, 55).
Повне судове рішення складено 28.07.2025.
СУДДЯ -