справа № 619/34/25
провадження № 1-кп/619/243/25
іменем України
28 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , законного представника потерпілої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження за №12024221230000632 від 05.06.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301-1, ч. 1 ст. 155 КК України,-
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченям ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301-1, ч. 1 ст. 155 КК України, внесеного до ЄРДР за №12024221230000632 від 05.06.2024.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечував, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Також зазначив, що підозра необгрунтована.
Обвинувачений підтримав захисника.
Потерпіла та її представник підтримали прокурора.
Суд, заслухавши прокурора, потерпілу, законного представника, захисника та обвинуваченого, доходить наступного.
Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вбачає наявність цих ризиків, виходячи з наступного.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі особливо тяжкого злочину.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що його дії були направлені на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням у тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, а також виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії, суд вважає, що існує суспільний інтерес, який обумвлює подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілої та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків та потерпілу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Доводи захисту не є підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням наявних ризиків та суті пред'явленого обвинувачення.
Обгрунтованість підозри перевірялась слідчим суддею.
Суд також звертає увагу, що рівень доказів для обгрунтування тримання особи під вартою є нижчим, ніж рівень, який є необхідним для ухвалення обвинувального вироку, або навіть пред'явлення обвинувачення.
Оцінюючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд прийшов до висновку, що домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не виключить ризиків.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому суд звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Суд вважає можливим залишити розмір застави, яка встановлена як альтернативний запобіжний захід ухвалою суду від 26.02.2025, з огляду на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його майновий стан та тривалість провадження, без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 197, 199, 315, 376 КПК України, суд,-
Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24 вересня 2025 року включно.
Залишиту заставу у сумі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_7 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти наступні обов'язки:
1) прибувати на виклики суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з місця проживання, без дозволу суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими, свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
4) здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1