справа № 619/1171/25
провадження № 2/619/829/25
іменем України
23 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/1171/25
Ім'я (найменування) учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про позбавлення батьківських прав.
Стислий виклад позиції позивача.
03 березня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Шматько Т.М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що з січня 2014 року вона проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 декілька років. Від цивільного шлюбу вони мають дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з тим, що відповідач не виконує покладених законом на нього, як батька, обов'язків, не приймає педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні доньки та, як наслідок, створює перешкоди для неї у вихованні дитини, оскільки дитина знаходиться на повному її утриманні, всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, вважає необхідним позбавити відповідача батьківських прав з огляду на таке. 10.05. року судовим наказом Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/4411/22 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.08.2022 та до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного наказу державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо виконання судового наказу 953/4411/22 15.06.2023 року виданого Київським районним судом м. Харкова. 07.02.2025 представником позивача направлено адвокатський запит до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області щодо надання інформації стосовно розміру заборгованості відповідача у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 та надання відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження. 17.02.2025 отримано відповідь на адвокатський запит разом із довідкою-розрахунком заборгованості відповідача по аліментам та постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4. Відповідно до довідки-розрахунку від 14.02.2025, відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 09.08.2022 по 01.02.2025 у розмірі 88 774,90 грн. У зв'язку з відсутністю у державного виконавця відомостей щодо офіційного працевлаштування боржника розрахунок складений виходячи з середньої заробітної плати працівника для Харківського району Харківської області відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України. Отже вказує, що відповідач дитиною не цікавився взагалі, проживає окремо від них, намірів в подальшому змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків не висловлював, що вказує на те, що виховання дитини матір'ю та самоусунення від участі у житті доньки є для нього зручним. Таким чином, відповідач постійно та систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Він до теперішнього часу вихованням донькою не займається, не піклується про неї, а також не сплачує аліменти в добровільному порядку та не має ніякого наміру та бажання спілкуватися з дитиною. Він повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини та навіть не намагається цікавитись її життям. Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
11 березня 2025 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 02 квітня 2025 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів; запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 31 березня 2025 року. Залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської радидо участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Витребувано у Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради письмовий висновок щодо розв'язання спору.
02 квітня 2025 року підготовче засідання відкладено на 11 год 00 хв 07.05.2025.
07 травня 2025 року підготовче засідання відкладено на 11 год 00 хв 29.05.2025.
29 травня 2025 року підготовче засідання відкладено на 10 год 00 хв 30.06.2025.
26 червня 2025 року представником Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Мальком О.П. через систему «Електронний суд»надано до суду висновок № 255 від 26.06.2025 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 червня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год 00 хв 23 липня 2025 року.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу місця його реєстрації судової повістки, яка відповідно до довідки Укрпошти 18.07.2025 була не вручена працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 18.07.2025.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Крім того, відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення SMS-повідомлення, яке доставлено 01.07.2025.
Також, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач викликався в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 01.07.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилаcя. Представник позивача адвокат Коновал А.М. надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі сторони позивача. Підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
26 червня 2025 року представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О.П.надав до суду пояснення щодо позову, у в яких просив розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування. Підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач та її представник не заперечують проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про народження, зареєстрованим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) 05.04.2022, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 324, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки від 19.11.2024 № 6331-5003530722 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мають статус внутрішньо переміщених осіб та тимчасово мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
10.05.2023 судовим наказом Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/4411/22 стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_3 ), аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.08.2022 та до досягнення дитиною повноліття .
Відповідно до довідки-розрахунку від 14.02.2025, відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 09.08.2022 року по 01.02.2025 року у розмірі 88 774,90 грн.
З огляду на довідку Комунального закладу «Харківський ліцей № 139 Харківської міської ради» № 392 від 17.10.2024, ОСОБА_3 навчається в 4-В класі комунального закладу «Харківський ліцей № 139 Харківської міської ради».
Відповідно до відповіді ФОП « ОСОБА_5 », адміністратор спорт клубу Energym ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_3 відвідує спорт клуб Energym за адресою АДРЕСА_4 . Абонемент придбала мати ОСОБА_1 та впродовж всього часу приводила і забирала після тренування ОСОБА_3 . ОСОБА_1 їх зал не відвідував і абонемент у залі не має.
Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 255 від 26.06.2025 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 установлено, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Судом установлено, що сторони в зареєстрованому шлюбі неперебували. Як зазначено у позові з січня 2014 року проживали у цивільному шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 .
Після припинення фактичних шлюбних відносин між батьками малолітня ОСОБА_3 залишилась проживати разом з матір'ю. Наразі мати з дочкою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мають статус внутрішньо переміщених осіб та тимчасово мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не приймає участі у житті дитини, не піклується про її здоров'я та розвиток, про її фізичний та духовний стан, має значну заборгованість зі сплати аліментів.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Частинами першої, другої статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 255 від 26.06.2025 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 установлено, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 безвідповідально відноситься до виховання дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків у відношенні малолітньої ОСОБА_3 , не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймається здобуттям нею освіти, у зв'язку з цим суд дійшов висновку про позбавлення його батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збірв розмірі 968,96 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, ідентифікаційний код 26489104.
Повне судове рішення складено 28 липня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок