Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 569/6039/25
Провадження № 2/572/1044/25
29 травня 2025 року Сарненський районний суд Рівненської області
у складі судді Ведяніної Т.О.,
за участю секретаря судових засідань Мороз Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №15.09.2023 -100003414 від 15.09.2023 року у розмірі 23191,68 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №15.09.2023 -100003414 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 11000 грн., строком на 140 днів. Свої зобов'язання по Договору позивач виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти, що підтверджується квитанцією. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує у зв'язку з чим станом на день подачі позовної заяви утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10991,24 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 12200,44 грн. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, оскільки частково проводив оплату для погашення боргу за договором.
Враховуючи викладене, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитом.
Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.
29 травня 2025 року від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі та відзив на позовну заяву.
Відповідач просить зупинити провадження у справі, оскільки він на даний час перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України в складі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки він зайнятий захистом територіальної цілісності та суверенітету держави як військовослужбовець, тому позбавлений можливості реалізувати процесуальні права в межах даної справи, в тому числі і ознайомитись з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, заявляти під час засідань заяви, клопотання.
На підтвердження відповідачем надано суду довідку військової частини № НОМЕР_1 від 11 квітня 2025 року №582.
Згідно вказаної довідки вбачається, що сержант ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з місцем дислокації АДРЕСА_1 з 03 травня 2023 року.
Однак відповідачем не надано доказів, що військова частина в якій проходить службу ОСОБА_1 переведена на воєнний стан, чи залучений відповідач до виконання бойових завдань, що є обов'язковою умовою для зупинення провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.
Відповідно до практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 761/25624/22, для зупинення провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України необхідно встановити не лише факт перебування особи на військовій службі, але й те, що військова частина переведена на воєнний стан або особа залучена до виконання завдань, які унеможливлюють її участь у процесі. Суд першої інстанції не перевірив ці обставини, обмежившись лише констатацією факту військової служби.
Крім того, справа розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому висловив свою позицію щодо позову, зупинення провадження у справі на невизначений строк порушує право позивача на справедливий суд у розумний строк.
Суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Відповідно до поданого відзиву, відповідач вказує що позивачем не надано доказів щодо укладення ним договору в електронній формі. Він кредитного договору не укладав, не погоджував процентної ставки та інші умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження ним саме цих кредитних умов. Також, наданий розрахунок заборгованості не містить відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Відповідач просить в позові відмовити.
Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, є правовідносинами з приводу одержання кредиту.
Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Судом встановлено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 15.09.2023 -100003414 шляхом подачі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 11000 грн. строком на 140дні, дата повернення кредиту 01 лютого 2024 року , шляхом безготівкового зарахування коштів на належні ОСОБА_1 реквізити, зазначені останнім у заявці на отримання кредиту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається, вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, який був надісланий останньому на фінансовий номер телефону.
Як вбачається з довідки платіжної системи «LIQPAY», ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало шляхом перерахування грошових коштів на суму в розмірі 11000,00 грн., з призначенням платежу «видача за договором №15.09.2023 -100003414 на картковий рахунок : НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що переказ коштів був здійснений на рахунок відповідача, який останнім був вказаний під час підписання кредитного договору.
Відповідач під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікцію шляхом використання системи BankID Національного банку та користування картковим рахунком, що свідчить про укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Споживчий центр» та подані документи слугують достатніми та допустимими доказами факту виконання банком свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 23191,68 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10991,24 грн. , заборгованості за відсотками у розмірі 12200,44 грн.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту за договором №15.09.2023 -100003414 від 15 вересня 2023 року складає 10991,24 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, по вищевказаному договору суд виходить з наступного.
Відповідно до копії довідки від 11 квітня 2025 року №08/582 видану начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 03 травня 2023 року по теперішній час.
Згідно з п. 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер. Таким чином на спірні правовідносини, щодо стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 12200,44 грн. згідно кредитного договору №15.09.2023 -100003414 від 15 вересня 2023 року.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10991,24 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1148,04 грн. (10991,24х2422,40: 23191,68=1148,04).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул.Саксаганського,133-А м.Київ, 01032, ЄДРПОУ: 37356833) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 10991 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) гривні 24 коп. заборгованості за кредитним договором №15.09.2023 -100003414 від 15 вересня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1148 (одна тисяча сто сорок вісім) гривні 24 коп. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: