Справа № 570/1278/25
Номер провадження 2/570/1058/2025
15 липня 2025 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі: судді Гнатущенко Ю.В., з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцями четвертої черги, -
24.03.2025 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в Рівненський районний суд Рівненської області із позовом до Клеванської селищної ради із позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з літа 2010 року і на час її смерті (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а тому в розумінні ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги за законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спадкодавець ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 проживали разом із позивачем однією сім'єю з 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 . Позивач здійснив обряд його поховання. На час його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме - 1/2 частина житлового будинку, який знаходиться в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області.
Згідно із заповітом, посвідченим виконкомом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 20.02.2012 року, спадкодавець ОСОБА_3 заповів все своє майно позивачу ОСОБА_1
28.07.2012 р. на підставі його заяви Рівненською РДНК було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.06.2015 р. у справі № 570/510/15-ц було визначено частки в спільній сумісній власності подружжя: частка будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , становить 1/2 частину; частка будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , становить 1 /2 частину. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також судом було встановлено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був зареєстрований з 26.04.1960 р. За період зареєстрованого шлюбу подружжям ОСОБА_4 було побудовано житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 . Будівництво даного будинковолодіння було здійснено на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, посвідченого 11.04.1963 року нотаріусом Ровенської нотаріальної контори Бойко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 11-2128.
Наводить положення ст. 1241 ЦК України встановлює, тому після смерті ОСОБА_3 його дружина, яка є непрацездатною вдовою спадкодавця, мала право на обов'язкову частку в спадщині, що становить 1/4 частину будинковолодіння.
28.09.2015 року ОСОБА_1 було проведено державну реєстрацію права власності своєї 1/4 (однієї четвертої) частки житлового будинку по АДРЕСА_1 .
15.10.2015 р. ОСОБА_2 померла.
В межах строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до Рівненської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 . В нотаріальній конторі позивачу було роз'яснено, що оформити його спадкові права на вказане нерухоме майно неможливо, оскільки документів, які надано для отримання свідоцтва про право на спадщину, недостатньо.
Крім цього, нотаріусом було роз'яснено, що враховуючи відсутність у спадкодавця ОСОБА_2 спадкоємців за заповітом, а також відсутність спадкоємців за законом першої, другої, третьої черг, ОСОБА_1 відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, має право на спадкування за законом у четверту чергу, а також було рекомендовано звернутися до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання позивача спадкоємцем четвертої черги.
Враховуючи відсутність у спадкодавця ОСОБА_5 спадкоємців за заповітом та за законом першої, другої, третьої черг, він відповідно до ст.1264 ЦК України має право на спадкування за законом у четвекрту чергу.
Протягом усіх років спільного проживання однією сім'єю, починаючи з літа 2010 року він із сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали разом та мали спільний побут, робили невеличкі ремонти в будинку, закупляли разом продукти харчування, ліки, необхідні побутові товари - речі, прилади, будматеріали, мали спільний сімейний бюдет, з якого зокрема оплачували комунальні рахунки, та вели спільне господарство. На сьогодні немає інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадкове майно.
Ухвалою суду від 27.03.2025 р. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 26.05.2025 р. за клопотанням представника позивача витребовувалася від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г. належним чином засвідчена копія спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 09.06.3035 р. за клопотанням представника позивача витребувано від Рівненського обласного державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 24.06.2025 р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 08.07.2025 р. позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять їх задовільнити. Позивач ОСОБА_1 пояснює, що його дід ОСОБА_3 доводився йому родичем по батьковій лінії, а його дружина ОСОБА_2 відповідно йому доводилася двоюрідною бабою. Вони усі разом проживали однією сім'єю з 2010 року, дітей у подружжя ОСОБА_4 не було. Він доглядав подружжя, ніхто, крім нього не претендує на спадкове майно після смерті його баби ОСОБА_7 . Сестра позивача ОСОБА_8 з початку війни проживає в США та не претендує на спадщину, їй відомо про наявність цієї цивільної справи у суді. Пояснює, що розбіжність у довідках щодо номера будинку, у якому була зареєстрована ОСОБА_2 , виникла помилково, оскільки подружжя ОСОБА_4 та він ніколи не проживали у будинку 12. У подальшому до суду 08.07.2025 р. від позивача надійшло клопотання вх. № 12359 від 08.07.2025 р., в якому він просить проводити подальший розгляд справи без його участі; заявлені вимоги підтримує та не заперечує проти розгляду справи і постановлення рішення у разі неявки відповідача.
15.07.2025 р. від представника позивача адвоката Меніка В.В. до суду надійшло клопотання вх. 12691 від 15.07.2025 р., в якому він просить провести розгляд справи без його участі; заявлені вимоги підтримує та не заперечує проти розгляду справи і постановлення рішення у разі неявки відповідача.
26.05.2025 р. від представника відповідача Клеванської селищної ради Кидун Г.Й. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява вх. № 9183, в якій вказано про відсутність заперечень щодо позовних вимог; розгляд справи просять провести без участі представника Клеванської селищної ради за наявними в матеріалах справи документами. У подальшому представника відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вислухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як убачається із засвідченої позивачем копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 одружилися 26.04.1960 р., після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
Як убачається з паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , виданого 16.03.2009 р., позивач з 16.03.2009 р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Як убачається з довідки №0411/09-01/25 від 11.02.2025 р., виданою адміністратором ВЦНАП Клеванської селищної ради І. Недільською, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає з 2010 р. без реєстрації в АДРЕСА_3 разом з дружиною та дітьми.
Усе своє майно на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповів позивачу ОСОБА_1 , склавши відповідний заповіт, посвідчений 20.02.2012 р. виконкомом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області за реєстровим № 88.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується засвідченою позивачем копією свідоцтва про смерть, виданим 23.02.2012 р. Клеванською селищною радою Рівненського району Рівненської, області серія НОМЕР_3 .
Позивач вказує, що здійснив обряд поховання діда ОСОБА_3 , про що долучає до позову засвідчену ним копію довідки №15 від 23.02.2012 р. «Для отримання допомоги на поховання», виданої керівником органу реєстрації актів цивільного стану Клеванської селищної ради Г.С. Лекай.
Як убачається із засвідченої позивачем копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №31205899 від 28.07.2012 р., сформованого Дацюк С.Г., 28.07.2012 р. Рівненською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №488/2012 щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.06.2015 р. у справі №570/510/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток в спільному майні подружжя, визнання права на спадкове майно:
- визначено частки у спільній сумісній власності подружжя, а саме, визначено, що частка будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , становить частину; частка будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 становить частину (частка у спільному майні подружжя);
- визнано за ОСОБА_1 право власності на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане рішення суду набрало законної сили 20.07.2015 р.
Як убачається із засвідченої копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 45070196 від 05.10.2015 р., за позивачем на підставі вказаного рішення суду зареєстровано право власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується засвідченою позивачем копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 .
Як убачається із засвідченої позивачем копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43199117 від 10.03.2016 р., сформованого ОСОБА_10 , 10.03.2016 р. Рівненською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №151/2016 щодо майна спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.06.2025 р. до суду надійшла засвідчена завідувачем Рівненського ОДНА Л.Л. Рева копія спадкової справи №151/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка містить заяву ОСОБА_1 , яка надійшла до Рівненської РДНК 10.03.2016 р., про прийняття спадщини за законом.
Як убачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 10.03.2016 №43199017, наявної в матеріалах спадкової справи № 151/2016, заведеної Рівненською районною державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вказаними параметрами запиту: « ОСОБА_2 », у Спадковому реєстрі інформація відсутня.
Окрім заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом від 10.03.2016 р. (реєстровий № 424) у матеріалах спадкової справи №151/2016 не міститься інших заяв щодо спадщини. Відомості про інших осіб, які мали б право на спадкування після ОСОБА_2 в порядку ч. ч. 3-4 ст. 1268 ЦК України, в матеріалах спадкової справи відсутні.
Як убачається з довідки №981 від 21.03.2016 р., виданої виконкомом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, підписаної селищним головою Д. Жовтянським, що міститься у спадковій справі №151/2016 (аркуш спадкової справи 8), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно постійно проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в АДРЕСА_1 .
Як убачається з паспорта громадянина України ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 , виданого 16.03.2009 р., позивач 21.12.2017 р. знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з Додатку до рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області №1019 від 19.06.2023 р. «Про перейменування вулиць в населених пунктах Клеванської селищної ради» в смт. Клевань існуюча назва вулиці 1 Травня перейменовано на Героїв України.
Як убачається з листа «Про надання відповіді на запит» №5601.15-461/56.15-25 від 06.02.2025 р. начальника ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області С. Пятак, розглянуто запит ОСОБА_11 та встановлено, що за обліками ВОМІРМП УДМС у Рівненській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Знятий з реєстраційного обліку 20.02.2012 р. як померлий. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Знята з реєстраційного обліку 06.11.2015 р. як померла.
17.02.2025 р. приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. вих №213/02-14 рекомендувала ОСОБА_1 за його зверненням по питанню оформлення своїх спадкових справ на майно двоюрідної баби ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із ненаданням документів, на підставі яких можливо встановити його родинні відносини з двоюрідною бабою ОСОБА_2 , наводячи положення п.4.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, звернутися до суду.
Як убачається з довідки № 1366/09-01/25, виданої адміністратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області І. Недільською від 08.07.2025 р., ОСОБА_2 , 1929 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Довідку видано згідно свідчення свідків: №282 від 08.07.2025 р. ОСОБА_12 , №283 від 08.07.2025 р. ОСОБА_13 .
Отже, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.06.2015 р. у справі № 570/510/15-ц було встановлено: «Шлюб між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 був зареєстрований з 26.04.1960 року. За період зареєстрованого шлюбу подружжям ОСОБА_4 було побудовано житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 . Будівництво даного будинковолодіння було здійснено на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, посвідченого 11.04.1963 року нотаріусом Ровенської нотаріальної контори Бойко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 11-2128.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постійно проживали та були зареєстровані в даному будинку з 07.09.1966 р., що вбачається з будинкової книги. 25.02.1970 р. була проведена інвентаризація даного будинковолодіння, складено звідний оціночний акт, схематичний план будинковолодіння, поетажний план та проведено внутрішні обміри і підрахунки площ будівель. 27.01.1988 року був складений акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 .».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За встановлених судом обставин, суперечність між листом ВОМІРМП «Про надання відповіді на запит» №5601.15-461/56.15-25 від 06.02.2025 р. (аркуш спадкової справи 6) та довідкою виконкому Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області №981 від 21.03.2016 р. (аркуш спадкової справи 5 зворот), довідкою ВЦНАП Клеванської селищної ради №1366/09-01/25 від 08.07.2025 р. спростовується доводами позивача про постійне проживання та реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 разом з її чоловіком ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у будинку АДРЕСА_4 з 07.09.1966 р., встановленими рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі 570/510/15-ц від 23.06.2015 р. про проживання та реєстрацію ОСОБА_4 за адресою буд. АДРЕСА_4 , також щодо вказаної встановленої судом обставини не заперечує відповідач у справі.
Факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 за адресою буд. АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_2 також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
У зв'язку з виникненням перешкод для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ) однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 починаючи з літа 2010 року і на час її смерті (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), а тому в розумінні ст.1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги за законом.
Таким чином, позивач звернувся до суду з заявою за захистом своїх прав, згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування " 30.05.2008 р. №7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Згідно зі статтями 1216 та1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення
(постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суди враховують норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявниці та спадкодавця, як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).
У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб в іншому шлюбі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
З поданої позовної заяви вбачається, що позивач претендує на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що до спадкового майна ОСОБА_2 входить 3/4 (три четвертих) частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що належали померлій на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23.06.2015 р. у справі № 570/510/15-ц. У рішенні суду зазначено, що 1/2 частка житлового будинку належала ОСОБА_2 як частка майна, набутого подружжям за час шлюбу, а інша 1/4 частка - як спадщина після померлого чоловіка ОСОБА_3
17.02.2025 р. приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. Г. у листі № 213/02-14 повідомила ОСОБА_1 про необхідність у судовому порядку підтвердити наявність підстав для спадкування після померлої особи.
Отже, факт проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 однією сім'єю з 2010 р. до 15.10.2015 р. підтверджується довідками: виконкому Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області №981 від 21.03.2016 р., Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області за № 1366/09-01/25 від 08.07.2025 р., показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що у сукупності з дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджують проживання позивача однією сім'єю із спадкодавицею - його двоюрідною бабою, ведення ними спільного побуту, наявності взаємних прав та обов'язків, що є підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, та оцінено судом в сукупності з іншими доказами із застосуванням балансу вірогідностей.
Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки від цього залежить подальша реалізація прав позивача на спадкове майно.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, а тому вони підлягають до задоволення.
Позивач не заявив щодо стягнення понесених ним судових витрат з відповідача. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Таким чином, понесені позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцями четвертої черги - задоволити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з літа 2010 року і на час її смерті (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), а тому в розумінні ст.1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги за законом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони справи:
Позивач ОСОБА_1 ,, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області, , ЄДРПОУ 04387094, адреса місця знаходження: вул. Івана Франка, буд. 20, с-ще КлеваньРівненськийрайон Рівненськаобласть.
Суддя Гнатущенко Ю.В.