28.07.2025
Справа № 482/1505/25
Номер провадження 3/482/682/2025
Іменем України
28 липня 2025 року місто Нова Одеса
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, РНОКПП не відомий, громадянки України, старшого водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення інженерно-маскувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
Згідно з протоколом серії А5025 № 117 про військове адміністративне правопорушення від 02.07.2025 року, в умовах воєнного стану, військовослужбовець військової служби за контрактом старший матрос ОСОБА_1 05.06.2025 року о 21 год. 00 хв. під час вечірньої перевірки наявності особового складу взводу матеріально-технічного забезпечення інженерно-маскувального батальйону військової частини НОМЕР_1 була відсутня. Першочергові розшукові заходи позитивного результату не дали, її місце знаходження було невідомо. На дзвінки мобільного телефону не відповідала. З'явилася старший матрос ОСОБА_1 на військову службу у розташування військової частини НОМЕР_1 о 08 год. 00 хв. 09.06.2025 року та не змогла пояснити причину своєї відсутності на військовій службі без поважних причин під час воєнного стану. Від пояснень відмовилася.
Дії ОСОБА_1 керівництвом військової частини кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надавши до суду письмову заяву, в якій свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала. Справу просила розглядати за ї відсутності.
У відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-11 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, повинен бути складений не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалів, суддею встановлено, що ОСОБА_1 з'явилася на службу о 08 год. 00 хв. 09.06.2025 року, тоді як протокол про адміністративне правопорушення було складено аж 02.07.2025 року (більш ніж через 20 днів).
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що у період з 09.06.2025 року по 02.07.2025 проводилися хоч які-небудь дії чи збиралися хоч якісь матеріали для доведення вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини також було завершено 18.06.2025 року.
Отже, цей протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення.
Таким чином, складання даного протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через значний проміжок часу з моменту виявлення особи, яка його вчинила, а тому слід вважати дії уповноваженої посадової особи непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин після його виявлення та закріплення відповідних доказів про їх вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, зазначені дії посадової особи уповноваженої на складання протоколу не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля. Чинним законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у побідних справах, у зв'язку із чим складання протоколу через значний проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності.
Окрім того, в протоколі серії А5025 № 117 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП від 02.07.2025 року, зазначено наступне:
«Викладене вище, свідчить про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 старшим матросом ОСОБА_1 , яке полягало у відсутності на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 тривалістю до 3 (трьох) діб вчинене в умовах особливого періоду та воєнного стану.
Таким чином, порушуючи законодавство України, щодо встановленого порядку проходження військової служби за контрактом в діях військовослужбовця військової служби за контрактом старшого матроса ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб.».
Тобто протокол серії А5025 № 117 про військове адміністративне правопорушення від 02.07.2025 року, згідно з його назвою, складено за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, яка визначає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, однак далі встановлено самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 старшим матросом ОСОБА_1 тривалістю до 3 (трьох) діб, та далі кваліфіковано її дії за частиною 3 статті 172-20 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, а саме за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.
Допущенні посадовою особою порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з'ясування її обставин та притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суддя також враховує, що відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними у ст. 129 Конституції України, до яких відносяться, зокрема, забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Крім того, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, акцентовано увагу на тому, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому, суддя зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, за викладених вище обставин суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.
При цьому, суддя також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, з огляду на вищевикладене, а також те, що складення та оформлення даної справи про адміністративні правопорушення виконано не належним чином, а зазначені вище недоліки не можуть бути усунені в суді, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а тому справа про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі серії А5025 № 117 про військове адміністративне правопорушення від 02.07.2025 року.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.
Суддя В.М. Кічула