Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1584/25
Провадження №1-кп/945/564/25
28 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , в спрощеному провадженні, розглянув обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12025153260000036 від 02.07.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
встановив:
З 29.03.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який при укладанні шлюбу взяв прізвище дружини - ОСОБА_4 . У шлюбі 15.05.2017 народився син - ОСОБА_5 .
У подальшому, рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.12.2018 р., у зв'язку із неможливістю примирення сторін та поновленням сімейних стосунків, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано, останньому повернуто дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 .
Відповідно до судового наказу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.06.2023 року, суд вирішив стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) батька - ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення заяви до досягнення дитиною повноліття.
Незважаючи на вищезазначене рішення суду, ОСОБА_2 , будучи обізнаним про аліментні зобов'язання, на попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за злісне ухиляння від сплати аліментів не реагував, ігноруючи вимоги про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого малолітнього сина ОСОБА_5 , а саме - офіційно не працював та не вживав заходів для офіційного працевлаштування, протягом тривалого часу, працюючи у приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не надавав будь якої допомоги на утримання дитини, у результаті чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів у сумі 91 701,30 грн (станом на 30.06.2025).
Ці обставини встановлені органом досудового розслідування і не оспорюються учасниками кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_2 винен у скоєнні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, його дії суд кваліфікує як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Прокурор на підставі ч.1 ст. 302 КПК України скерував до суду обвинувальний акт, в якому міститься клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Суду були надані заява від підозрюваного ОСОБА_2 , підписана у присутності захисника ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_3 про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
У силу ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Частиною 1 ст. 382 КПК України унормовано, що суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали й ухвалює вирок.
З огляду на викладене суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Згідно із ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд ураховує характер та суспільну небезпечність, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
Так, суд бере до уваги, що вчинене кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Згідно із ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 2 ст.65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Ураховуючи викладене, суд виходячи із доктрини судової дискреції, цілей та принципів права, загальних засад судочинства вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції ч. 1ст. 164 КК України у виді пробаційного нагляду.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у зазначеному кримінальному провадженні не заявлявся.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.
Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого суд не вбачає.
Керуючись статтями 369, 370- 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1-3 ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-працевлаштуватись або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутись до органу державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Відповідно до ч. 1 ст.49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_2 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення направляється обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_9
28.07.2025