Справа № 487/8376/23
Провадження № 2/487/149/25
21 липня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретарів судового засідання Марченко Л.В., Щербатюк М.С., представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
14 листопада 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю з березня 2011 року по час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1998.
17 листопада 2023 року вказана позовна заява залишена без руху.
24 листопада 2023 року надійшла заява на усунення недоліків, а саме позивачем надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1073,00 грн; уточнену позовну заяву із зазначенням співвідповідачем Миколаївську міську раду та копії для неї.
Позовна заява обґрунтована тим, що дружина позивача є донькою ОСОБА_6 , яка з померлим ОСОБА_5 проживала однією сім'єю як дружина. У 2007 році вона захворіла і дружина позивача наприкінці 2007 року переїхала у м. Миколаїв до матері та ОСОБА_5 та стала доглядати за нею та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 і з березня 2011 року позивач, його дружина та ОСОБА_5 жили разом однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, сплачували всі рахунки. Останні кілька років ОСОБА_5 постійно хворів і майже не вставав з ліжка, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Родина позивача здійснила його поховання і розпорядилася особистими речами. Позивач ОСОБА_2 звернувся до першої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 08.11.2019 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом як особі, яка не довела родинні стосунки зі спадкодавцем, факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Крім позивача, своє право на спадщину заявили дружина позивача - ОСОБА_3 та товариш покійного - ОСОБА_4 , якому також відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих же підстав, що і позивачу. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання права власності. Миколаївський апеляційний суд постановою від 24.04.2023 змінив рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2023 шляхом зміни мотивувальної частини, зазначив підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 неналежний суб'єктний склад учасників справи. Позивач зазначає, що проживав однією сім'єю і вів спільне господарство з померлим ОСОБА_7 з березня 2011 року по час відкриття спадщини, що підтверджується сплатою рахунків за комунальні послуги, організацією медичного догляду за інвалідом І групи, придбанням продуктів та ліків, здійснення ремонту в квартирі , показами свідків. Позивач купував побутову техніку у цю квартиру ще за життя ОСОБА_8 та ОСОБА_7
29 листопада 2023 року відкрито провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, витребувано з Заводського районного суду м. Миколаєва матеріали цивільної справи № 487/2703/19 та з Першої державної нотаріальної контори - копію спадкової справи № 427/2018, заведену після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено заяву про виклик свідків.
04.06.2025 надійшла копія спадкової справи.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_9 про залучення його до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні змісту позову.
Представник Миколаївської міської ради не був присутнім в судовому засіданні, відзиву та заперечень проти позову не надав
ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, причини не повідомила, відзиву не подала.
Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
Після його смерті відкрилася спадщина на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 2002 року.
11 грудня 2018 року першою миколаївською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №427/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Як вбачається із спадкової справи №427/2018 до майна померлого, із заявами про прийняття спадщини 11 грудня 2018 року звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у яких зазначали, що кожен з них, окремо, проживав разом зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років, є спадкоємцем четвертої черги згідно статті 1264 ЦК України.
Згідно з відповіддю Департаменту з надання адміністративних послуг, ОСОБА_5 був зареєстрований по день смерті у квартирі АДРЕСА_2 (арк. 11 копії спадкової справи №427/2018).
Постановою державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Ю.Г. від 07 травня 2019 року ОСОБА_4 відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки документів, які б підтверджували родинні або інші стосунки з померлим спадкодавцем або підтверджували факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини надано не було (арк. 11 копії спадкової справи №427/2018, т.1 а.с.44).
Постановою державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Міщенко Н.В. від 08 листопада 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, як особі, яка не довела родинні стосунки із спадкодавцем, факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, в зв'язку з неможливістю встановити коло спадкоємців (т.1 а.с.29).
У квітні 2019 року ОСОБА_3 , звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
У цій справі (№ 487/2703/19) 16 грудня 2019 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_4 ; 05 лютого 2020 року залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 та його позов прийнято до спільного розгляду з первісним; 11 листопада 2020 року зустрічний позов ОСОБА_4 повернуто, у зв'язку з пропуском строку на його подання.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2023 року у справі № 487/2703/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду № 487/2703/19 від 24 квітня 2023 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2023 року змінено, а саме зазначено, що слід вважати підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 в оскаржуваній частині неналежний суб'єктний склад учасників справи.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:
а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем;
б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підставі матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_5 позивач займався його похованням (квитанція №б/н від 23.06.2018).
Наявні в матеріалах справи фотокартки, на яких зображено померлого ОСОБА_5 та позивача, підтверджують той факт, що вони були знайомі між собою.
Відповідно до листа з КНП ММР "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" від 17.09.2020 №706/01-21, відповідно до якого хворий ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ,постійно спостерігався на дому сімейним лікарем з 2010 р., являвся інвалідом 1 групи. Зі слів рідних останні кілька років з хворим працював соціальний працівник. При відвідуванні сімейним лікарем на дому хворий був один. Погіршення стану здоров'я відбулося у червні 2018р. під час огляду сімейним лікарем був присутній, зі слів - син, якого сімейний лікар бачила один раз, через декілька днів хворий помер (том 1 а.с. 70).
Окрім цього допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила суд, що є сусідкою ОСОБА_5 , який приблизно з 1995 р. проживав з ОСОБА_6 до її смерті у 2011 р. Позивач з дружиною ОСОБА_14 та дочкою ОСОБА_15 почали проживати з ОСОБА_5 приблизно з 2007 р. Коли ОСОБА_5 хворів, вони його лікували, робили ремонт у квартирі, а коли позивач від'їжджав у відрядження, то наймав медпрацівника. ОСОБА_5 ставився до ОСОБА_2 як до сина, називав сином. Похованням ОСОБА_5 займався ОСОБА_2 . ОСОБА_4 приїжджав до ОСОБА_5 приблизно за 8-10 місяців до його смерті.
Свідок ОСОБА_10 повідомив суд, що є сусідом ОСОБА_5 . Позивач та відповідач ОСОБА_3 є дітьми дружини ОСОБА_5 і почали проживати з ним, допомагали, вели сумісне господарство ще до смерті його дружини, приблизно за 2-5 років. Він постійно їх бачив. ОСОБА_5 бачив зрідка, оскільки він був інвалідом і не часто виходив з квартири.
Свідок ОСОБА_12 також пояснила, що ОСОБА_2 з дружиною та ОСОБА_5 проживали разом та вели спільне господарство постійно приблизно з 2011 р., позивач возив його до лікарні. До ОСОБА_5 приїжджали друзі.
Оцінюючи ці докази у сукупності, суд дійшов висновку, що відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_5 носили характер сімейних та вони проживали однією сім'єю з березня 2011 року по час відкриття спадщини.
Долучені позивачем як докази: керівництво з експлуатації побутового проточного газового водонагрівача, гарантійний талон магазину «Будинок електроніки», гарантійний талон на пральну машину, інструкція з експлуатації телевізора, рахунок-фактура на холодильник та гарантійний талон, гарантійний талон на санітарну кераміку не містять відомостей про особу покупця та місце експлуатації цієї техніки; квитанції про сплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг не містять відомостей про особу платника або платником зазначено ОСОБА_5 , а тому не підтверджують проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим суд не бере їх до уваги.
Як роз'яснено у п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» - право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Оцінивши в сукупності наявні у справі докази та враховуючи, що існують перешкоди в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку - відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, судом встановлено коло спадкоємців та склад спадкового майна, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, позовні вимоги не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.4, 7, 12, 89, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовну заявуОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю з березня 2011 року по час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3
Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Повне судове рішення складено 25 липня 2025 року.
Суддя: З.М. Сухаревич