Справа № 473/3000/25
іменем України
"28" липня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив
У червні 2025 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 13 листопада 2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» було укладено договір позики №6462661. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 2.1 Договору Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору. Підписанням цього Договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Маніфою» перебувають в загальному доступі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та позивачем укладено договір факторингу №11-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50 595,20 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 16 000 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 34 595,20 грн..
1 листопада 2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 4354492.
16 листопада 2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 76957837.
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1 Договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно пункту 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до реєстру боржників №23 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47 100 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 12 000 грн., заборгованості за відсотками 35 100 грн..
Відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 825 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 7 400 грн. та заборгованості за відсотками 19 425 грн..
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договорами не виконав.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 19.06.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 07.07.2025 року було закрито підготовче засідання.
21 липня на адресу суду надійшла заява від представниці відповідача Гарманчук О.Р., про закриття провадження у зв'язку із відкриттям Господарським судом Миколаївської області провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 відповідно до вимог ЦПК України, за місцем його реєстрації направлялись копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. При цьому відповідач не скористався своїм правом подати свої письмові заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та/або відзиву на позовну заяву.
Відповідач за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 02.07.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».Також судова повістка на 28.07.2025 повернулась на адресу суду 21.07.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.
Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідачки про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 13.11.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений договір позики №6462661. (далі Договір).
Відповідно до п. 2 Договору, сума позики 16 000 грн., акційна процентна ставка, фіксована процентна ставка/день 2,49000%, Базова процентна ставка, фіксована ставка/день 2,49000 %, Основна процентна ставка, фіксована ставка/день 3,00000 %, строк позики (строк договору)78 днів. Дата повернення позики 30 січня 2024 року.
Положеннями п. 10.1.5., 10.1.6. позичальник вивчив та повністю погоджується з умовами правил надання фінансових послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою», які є невід'ємною частиною Договору та повністю погоджується з умовами цього Договору позики. Положеннями п. 10.1.3. Договору позичальник в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію передбачену ч.5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про Захист персональних даних».
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та позивачем укладено договір факторингу №11-01/2024.
Згідно з п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 3 від 10.04.2024 за Договором Факторингу №11-01/2024 від 11 січня 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу №11-01/2024 від 11 січня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до реєстру боржників № 3 від 10.04.2024 до Договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50 595,2 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 16 000 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 34 595,2 грн..
Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.
01 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 4354492 (далі Договір).
Відповідно до п. 2 Договору, сума позики 12 000,00 грн., знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%, процентна ставка/день за понадстрокове користування позикою 3,50%, пеня 3,50 %, орієнтована реальна річна процентна ставка 1081,20%, орієнтована загальна вартість позики 14 700 , строк позики (строк договору) 30 днів, дата повернення 01.12.2023. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п. 4 Договору).
16 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 76957837 (далі Договір).
Відповідно до п. 2 Договору, сума позики 7 400,00 грн., знижена процентна ставка 2,5%, процентна ставка/день за понадстрокове користування позикою 2,70%, пеня 2,70 %, орієнтована реальна річна процентна ставка 403312,1%, орієнтована загальна вартість позики 10 175,00 , строк позики (строк договору) 15 днів, дата повернення 30.11.2023. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п. 4 Договору).
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до реєстру боржників №23 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47 100 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 12 000 грн. та заборгованості за відсотками 35 100 грн..
Відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 825 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 7 400 грн. та заборгованості за відсотками 19 425 грн..
Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.
Відповідно до змісту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30 червня 2025 року у справі № 915/332/25 закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів. У абз. 5 резолютивної частини цієї ухвали зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.
Також, в описовій частині ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30 червня 2025 року зазначено, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відкрито ухвалою від 10.04.2024 року .
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами не виконав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 13.11.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» було укладено договір позики №6462661. 01.11.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 4354492. 01.11.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 76957837.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Надаючи правову оцінку доводам сторін у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до змісту статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Згідно з частиною третьою статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Відповідно змін до КУзПБ, які набули чинності з 15.04.2023, відбулось уточнення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю;
4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Згідно з положеннями Постанови КГС у складі ВС від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20, тлумачення частини другої статті 115 КУзПБ для визначення підстав для відкриття із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить до таких висновків:
- з огляду на вжиття законодавцем словосполучення "інші обставини" перелік підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не є вичерпним;
- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у частині другій статті 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох (зараз трьох) підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи;
- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов'язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
За ступенем визначеності частина четверта статті 119 КУзПБ є абсолютно визначеною нормою, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, який розширювальному тлумаченню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відкрито.
Згідно з частинами шість, сім статті 119 КУзПБ з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, та інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, до місцевих судів загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, до органу державної прикордонної служби, державного органу з питань банкрутства, а також іншим учасникам справи та особам, які мають право взяти участь у такій справі.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ч. 1ст. 113 КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу (частина друга статті 47 КУзПБ).
Відповідно до ст. 121 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Згідно з положеннями Постанови КГС у складі ВС від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20, після введення мораторію у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи усі дії щодо індивідуального задоволення вимог кредитора, які вчиняються поза межами процедур неплатоспроможності боржника - фізичної особи, мають припинитися негайно і на будь-якій стадії такого процесу з метою передання майна боржника під контроль суду у справі про неплатоспроможність.
Тому є незаконним подальше, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вчинення приватним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості з публікацією оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника через поширення застосованого щодо боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів на спірні правовідносини.
Відповідно до змісту ухвал Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/332/25 від 10 квітня 2025 року та 30 червня 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у визначеному КУзПБ порядку із кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 не звернулось.
Суд враховує те, що згідно з частиною першою статті 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.
Згідно з положеннями Постанови КГС у складі ВС від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений передусім необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, надавати достовірну інформацію про все наявне майно зумовлена не лише формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Тож надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи. Зі змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається: якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, то настають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі. Ключовим завданням суду при наданні оцінки наявності підстав для закриття провадження у справі у разі неподання боржником виправлених декларацій упродовж семи днів з моменту отримання звіту керуючого реструктуризацією за результатами відповідної перевірки є необхідність встановлення дотримання керуючим реструктуризації порядку повідомлення особи (боржника) про наявність обґрунтованих підстав вважати подану нею інформацію недостовірною та/або неповною, а також з'ясування факту наявності чи відсутності надання виправлених декларацій впродовж встановленого законодавством строку.
Таким чином, позивач у справі - ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не був позбавлений можливості заявити свої кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство №915/332/25.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Згідно з положеннями Постанови КГС у складі ВС від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів з прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів. У випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника суд через призму судового контролю повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, а за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, враховуючи при цьому добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність. Тож зволікання зборів кредиторів з реалізацією власних правомочностей щодо прийняття рішення про схвалення/відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника у разі його неплатоспроможності є підставою для визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника відповідно до статті 130 КУзПБ.
Саме про погашення вимог конкурсних кредиторів зазначив суд господарської юрисдикції у своїй ухвалі від 30 червня 2025 у справі № 915/332/25.
Таким чином, суд установив, що вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до боржника ОСОБА_1 за Кредитними договорами на цей час вважаються погашеними.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості у цій справі, оскільки вимоги за Кредитними договорами вважаються погашеними.
Згідно з приписами статті 141 ЦПК України судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 259, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Ухвалив
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя М. С. Булкат