Справа № 127/1613/25
Провадження 2/127/218/25
(заочне)
21 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
представника позивача Фалинської В.С.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Вінницької міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась Служба у справах дітей Вінницької міської ради з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати - ОСОБА_2 разом з донькою переїхали до міста Вінниці з міста Маріуполь Донецької області та мають статус внутрішньо переміщених осіб з 2016 року. Батько дитини - ОСОБА_3 не проживав з дитиною з 2015 року і місце його проживання невідоме. Дитина з 29.03.2023 перебувала на обліку служби у справах дітей Вінницької міської ради як дитина, що опинилися у складних життєвих обставинах, внаслідок вчинення матір'ю щодо неї домашнього фізичного насильства. За фактом побиття ОСОБА_4 матір'ю було відкрито кримінальні провадження за ст. 125 КК України та Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/26844/23 30.09.2024 винесено вирок, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, що відповідно до ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав по відношенню до доньки. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі № 127/10571/23 відібрано дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав та стягнуто аліменти на утримання дитини. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07.12.2023 № 3149 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07.12.2023 № 3150 опікуном дитини призначено громадянку ОСОБА_1 , яка є її бабусею. Відповідачі до Центру для отримання соціальних послуг та з питання повернення їм на виховання доньки не звертались. Батьки дитини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наданням медичних послуг дитині не звертались, станом здоров?ям дівчинки не цікавляться, вихованням, навчанням доньки не займаються та не відвідують батьківські збори. Відповідно до інформації Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 30.09.2024 становить 64 368, 00 гривень. Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції повідомлено, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 04.11.2024 становить 92 552, 03 гривні. Опікун дитини - ОСОБА_1 повідомила службі у справах дітей Вінницької міської ради про те, що відповідачі не цікавляться життям, здоров?ям, навчанням та вихованням ОСОБА_5 , не сплачують аліментів на утримання доньки, не допомагають матеріально, а їх місце перебування на даний час їй невідоме. Працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради 12.11.2024 було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_4 у присутності опікуна дитини ОСОБА_1 з метою отримання інформації про участь у її житті батьків, з'ясування її ставлення до них та виконання ними батьківських обов'язків. У ході бесіди дитина повідомила, що мати ОСОБА_2 більше року не спілкувалася з нею, не цікавилась її життям, вихованням, навчанням, не допомагала матеріально, не дарувала подарунків. Дитина також зазначила, що боїться свою маму тому, що вона вчиняла над нею фізичне насильство, не має бажання спілкуватися з нею у майбутньому, хоче і надалі проживати у сім'ї бабусі ОСОБА_1 . Щодо батька дівчинка повідомила, що з 2015 року вони родинних відносин не підтримують. Батько не відвідував її, не телефонував, не спілкувався у соціальних мережах, не вітав з днями народження та святами, не надавав коштів на утримання. Місце перебування батьків ОСОБА_5 на даний час невідоме. Доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів по відношенню до їх дитини ОСОБА_5 , встановлена висновком Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/1734 від 08.01.2025.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 04.02.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та запропоновано відповідачам та третій особі, зокрема, надати суду заяви по суті справи, роз'яснено наслідки ненадання таких заяв у встановлений судом строк без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 04.02.2025 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, а також судовими повістками, направлені неодноразово відповідачці за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Направлення відповідачу ухвали суду від 04.02.2025, копії позовної заяви із доданими до неї документами та судових повісток за останньою відомою адресою його місця проживання (перебування) було унеможливлено у зв'язку із тим, що територія м. Маріуполь є тимчасово окупованою і ДП «Укрпошта» зупинили приймання і доставку поштових відправлень на території, зокрема, Донецької області. У зв'язку із чим, судом було повідомлено відповідачів про розгляд справи також через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Таким чином, суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Копію позовної заяви із доданими до неї документами третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 було отримано 04.03.2025. (а.с. 84)
Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України вважається, що відповідачі та третя особа були належним чином повідомленими про розгляд справи.
У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням від відповідачів відзиви на позов та від третьої особи письмові пояснення на адресу суду не надійшли. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачів та третьої особи на адресу суду також не надійшли.
Ухвалою суду від 24.04.2025 вирішено питання про вислухання думки дитини в судовому засіданні, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від відповідачів на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у їх відсутність не надходили. Про причини неявки відповідачами суду не повідомлено. Таким чином, відповідачі не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідачів та проведення заочного розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, думку представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також положення ст.ст. 223 і 280 ЦПК України, суд ухвалив провести судове засідання у відсутність відповідачів та провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 щодо задоволення позову не заперечувала та повідомила, що обставини викладені позивачем у позовній заяві відповідають дійсності.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 14.04.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис № 400. (а.с. 5)
Згідно повідомлення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 29.10.2024 № 08/00/019/170971, відповідачка ОСОБА_2 та її донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.03.2016 отримали статус внутрішньо переміщених осіб. (а.с. 19-20)
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі № 127/10571/23, яке згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, набрало законної сили 24.11.2023, неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав та передано дитину на опікування органам опіки та піклування Вінницької міської ради. Також вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти на користь та утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по частці заробітку (доходу) кожного з батьків, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі. (а.с. 10-14)
Рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради № 3149 та № 3150 від 07.12.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування та призначено ОСОБА_1 її опікуном. (а.с. 8-9)
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2024 у справі № 127/26844/23, який згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, набрав законної сили 31.10.2024, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт. (а.с. 15-18)
З повідомлення Вінницького міського центру соціальних служб Вінницької міської ради № 01-24/975 від 21.10.2024, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звертались до центру для отримання соціальних послуг та з питань повернення їм на виховання дитини ОСОБА_4 . (а.с. 21)
Відповідно до повідомлення КНП «ЦПМСД № 4 м. Вінниці» № 2177/01-28 від 23.10.2024, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2023-2024 роках з дитиною ОСОБА_6 за наданням медичних послуг не звертались та станом здоров'я дитини не цікавились. (а.с. 22)
З повідомлення Комунального закладу «Вінницький ліцей № 31» № 186 від 31.10.2024 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 7-Є класі даного навчального закладу; мати та батько у класного керівника вихованням та навчанням доньки не цікавились, на батьківські збори не з'являлись. (а.с. 23)
Відповідно до повідомлення Другого відділу ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 109911/2226-35 від 22.10.2024, на виконанні у відділі з 09.01.2024 перебуває виконавче провадження № 73762614 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 15.12.2023 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/15071/23 про стягнення аліментів, боржницею у якому є ОСОБА_2 . Заборгованість по аліментах станом на 22.10.2024 становить 64 368, 00 гривень. (а.с. 24-25, 27)
Факт неотримання ОСОБА_4 аліментів підтверджується довідкою про неотримання аліментів № 109914/22-26-35, виданою Другим відділом ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.10.2024. (а.с. 26)
Згідно повідомлення Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 22.17-37/1313-18391 від 04.11.2024, на виконанні у відділі з 20.02.2024 перебуває виконавче провадження № 74205990 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 15.12.2023 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/15071/23 про стягнення аліментів, боржником у якому є ОСОБА_3 . (а.с. 28)
Відповідно до довідки про неотримання аліментів № 22.17-37/1313, виданої 04.11.2024 Лівобережним відділом ДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 04.11.2024 становить 92 552, 03 гривні. (а.с. 29)
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 12.11.2024, яка є опікуном неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не цікавлять життям, здоров'ям, навчанням та вихованням доньки, аліменти на утримання ОСОБА_5 не сплачують і не допомагають фінансово. На даний час місце перебування батьків ОСОБА_7 невідомо. (а.с. 30)
Доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/1734 від 08.01.2025. (а.с. 32-35)
У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. 2, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні, відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України.
Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років, згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України.
Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов'язки дитини. Спеціальні норми, які конкретизують обсяг прав та обов'язків дитини, містяться як у Сімейному кодексі України, так і у Цивільному кодексі України. Крім того, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Згідно з законодавством України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що дитина у віці тринадцяти років може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом було прийнято рішення про необхідність вислухати думку дитини.
Водночас, у судовому засіданні представником позивача та третьою особою повідомлено, що ОСОБА_5 категорично відмовилася від надання пояснень в суді через душевні хвилювання та небажання обговорювати стосунки із батьками, просили врахувати психологічний та емоційний стан дитини.
Судом прийнято до уваги повідомлений представником позивача та третьою особою - законним представником дитини її психоемоційний стан, враховуючи обставини справи, що стали підставою звернення до суду із даним позовом. Тому суд вважає за можливе за даних обставин врахувати думку дитини, висловлену нею 12.11.2024 під час бесіди із нею головного спеціаліста служби у справах дітей Вінницької міської ради в присутності опікуна дитини, і зафіксовану в протоколі бесіди.
Так, з протоколу бесіди вбачається повідомлення малолітньої ОСОБА_5 про те, що мати - ОСОБА_2 більше року не спілкується з нею, не цікавилась її життям, вихованням та навчанням, не допомагала матеріально, не дарувала подарунків. Дитина також зазначила, що боїться свою маму, не бажає спілкуватися з нею у майбутньому, хоче і надалі проживати у сім'ї бабусі - ОСОБА_1 . Щодо батька дівчинка повідомила, що з 2015 року вони родинних відносин не підтримують. Батько не відвідував її, не телефонував, не спілкувався у соціальних мережах, не вітав з днями народження та святами, не надавав коштів на утримання. Місце перебування своїх батьків Кароліні невідоме. (а.с. 31)
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи в судовому засіданні, дослідивши докази, письмові пояснення викладені в позовній заяві та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи нижченаведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
У ході розгляду справи судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Малолітня ОСОБА_5 з 07.12.2023 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі № 127/10571/23, малолітню ОСОБА_5 було відібрано від обох батьків без позбавлення їх батьківських прав та передано дитину на опікування органам опіки та піклування Вінницької міської ради.
Вищевказаним судовим рішенням було встановлено:
«Після жорстокого побиття 17.03.2023 матір'ю своєї малолітньої доньки остання була госпіталізована до КП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня ВОР» із закритою черепно-мозковою травмою, струсом мозку, множинними забоями; у дитини було вирване волосся, пошкоджені нігтьові пластини. За час перебування дитини у лікарні ні її матір, ні батько не цікавилась станом її здоров'я. Після виписки із лікарні і дотепер дитина проживає із бабусею - ОСОБА_1 та дідусем - ОСОБА_8 . Відповідачка веде нездоровий спосіб життя, вживає наркотичні засоби, безвідповідально та байдуже ставиться до виховання та навчання своєї малолітньої доньки. Малолітня ОСОБА_5 систематично ставала жертвою агресивної поведінки відповідачки.»;
«Батько дівчинки - ОСОБА_9 з 2015 року взагалі не підтримує контактів з дитиною, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.»;
«З пояснень наданих в судовому засіданні малолітньою ОСОБА_5 та її поведінки вбачається важкий психоемоціний стан у дитини, вона налякана і пригнічена, їй важко згадувати події побиття, які, як вона зазначила, мали місце неодноразово з боку матері, однак через залякування і погрози якої дівчинка приховувала такі факти. Дитина категорично не бажає бачитись із матір'ю, не те щоб проживати. Дитина боїться свою матір, адже вважає, що та може її вбити. Згадування про матір у дитини викликає тривожність.».
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені вищевказаним рішенням суду у справі, яке набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За фактом вчиненням відносно ОСОБА_5 її матір'ю фізичного насильства, останню було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначено покарання.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2024 у справі № 127/26844/23 встановлено:
«17.03.2023 приблизно о 22:30 год. ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, повернулась до орендованої квартири АДРЕСА_1 , де знаходилась її малолітня донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цей момент у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень своїй малолітній дочці - ОСОБА_4 . Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, нанесла малолітній дочці удари долонями обох рук по голові та обличчю, внаслідок чого малолітня ОСОБА_4 впала на підлогу та закрила обличчя руками. Після чого, ОСОБА_2 нанесла удари ногами в область голови, по кінцівках та тулубу малолітньої доньки. Далі, ОСОБА_2 , тримаючи міцно за волосся малолітню ОСОБА_4 , підняла її з підлоги та вдарила малолітню доньку об стіну та стіл, в результаті чого малолітня ОСОБА_4 знову впала на підлогу, що дало змогу ОСОБА_2 вдарити малолітню доньку головою об підлогу.»;
«В судовому засіданні також встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 завдала малолітній потерпілій ОСОБА_4 такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забій м'яких тканин грудо-поперекового відділу хребта, синці в тім'яній ділянці зліва, в лобній ділянці справа та зліва, в орбітальній ділянці зліва, на задній поверхні правого плеча, на передній поверхні лівого передпліччя, садна у виличній ділянці зліва, з переходом на ліву шоку, на тильній поверхні правої кисті в проекції п'ясних кісток, в проекції пучок 4-го, 5-го пальця лівої кисті по вільному краю нігтьової пластини.»
«Згідно з висновком експерта № 239/295 від 03.05.2023 зазначені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад для здоров'я (понад 6, але не більше 21 дня).»
«Обвинувачена у судовому засіданні повідомила, що вона розкаюється у вчиненому. Разом з тим, аналізуючи поведінку ОСОБА_2 протягом усього розгляду кримінального провадження, а саме те, що обвинувачена не вибачилась перед потерпілою та її законним представником, ухилялась від явки до суду (у зв'язку з чим суд своїми ухвалами двічі оголошував останню у розшук), суд не вбачає в діях ОСОБА_2 ознак щирого каяття та засудження своєї поведінки. Натомість, суд вважає, що висловлення обвинуваченою тези щодо щирого розкаяння, на думку суду, є нічим іншим, як спробою уникнути суворого покарання.».
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Вищевказані обставини вказують на жорстоке поводження матері з дитиною.
Засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав, як і жорстоке поводження матері з дитиною.
Також в ході розгляду даної справи судом встановлено, що батько дівчинки - ОСОБА_3 з 2015 року взагалі не підтримує будь-яких контактів з дитиною та не цікавиться нею.
Так судом встановлено, що батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умови для отриманню нею освіти; фінансово не утримують і мають заборгованість по аліментах, стягнутих на користь дитини заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі № 127/10571/23.
Ухилення матері та батька дитини від виконання обов'язку щодо її утримання не передбачене ст. 164 СК України як підстава для позбавлення батьківських прав. Однак, суд звертає увагу, що виконання цього обов'язку батьками тісно пов'язане із реалізацією прав і водночас виконання обов'язку батьками щодо виховання дитини, що є важливою умовою забезпечення належних умов для повноцінного розвитку дитини.
Зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьками, внаслідок їх поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Судом прийнято до уваги, що висновок органу опіки та піклування ВМР має рекомендаційний характер для суду і не є обов'язковими та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Однак, враховуючи вищевказане суд погоджується з вищезазначеним висновком, оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.
За час перебування на розгляді даної справи в суді, судом не встановлено наявність будь-яких дій з боку відповідачів, спрямованих на хоч якесь піклування відносно дитини. Тому, підстав вважати, що батьки забезпечать своїй дитині належне виховання - відсутні.
Суд вважає, що вищезазначені обставини негативно впливають на фізичний розвиток дитини як складову виховання. Батьки дитини несуть відповідальність за її виховання і розвиток. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьками, внаслідок їх поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, суд вважає, що в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можна позбавити батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX).
У даному випадку судом на перше місце поставлено «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дітей на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню їх інтересів (Пункт 1 статті 3).
Отже, зазначені вище обставини переконують суд у наявності підстав для задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Оскільки позивач на момент звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 гривень, в рівних частках з кожного - по 1 211, 20 гривень.
Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
У відповідності до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили підлягає направленню до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що у відповідності до ст. 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Відповідно до положень ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 6, 19, 141, ч. 1 - ч. 4 ст. 150, ч. 1і ч. 4 ст. 155, ч. 1 ст. 157, п. 2, п. 3 і п. 6 ч. 1 і ч. 6 ст. 164, ст. 165, 169, ч. 1 і ч. 2 ст. 171 СК України, ст.ст. 12, 15 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 223, 229, 235, 258, 259, 263-266, 273, 280-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривень - по 1 211, 20 гривень з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та третьою особою може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце перебування зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .
Служба у справах дітей Вінницької міської ради: код ЄДРПОУ 44566028; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.
Рішення суду складено 28.07.2025.
Суддя