Справа № 127/202/25
Провадження 2/127/16/25
(заочне)
22 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.,
за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
адвоката позивача - Покоєвича А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 і на стороні відповідача - Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
Позов мотивований тим, що позивач із ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 401494821 від 30.10.2024 стало відомо про наявність арешту на вказану квартиру (архівний запис) за № 5408560, зареєстрованого 01.08.2007 Першою вінницькою державною нотаріальною контрою, накладеного на підставі повідомлення ДВ-6-Л, 13.09.1909, ДВС Ленінського району, де власником зазначено « ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ». З повідомлення Відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 13.09.1999 позивачем встановлено, що вказану заборону накладено на іншу особу. Згідно архівної довідки Відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці № ДВ-6-Л від 13.09.99 встановлено, що боржником є ОСОБА_2 . Позивачу Першою вінницькою державною нотаріальною конторою відмовлено у припиненні обтяження на належне йому майно, оскільки необхідно надати відповідне судове рішення.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про визнання протиправною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , накладеного на підставі повідомлення ДВ-6-Л від 13.09.1999, виданого ДВС Ленінського району та зобов'язання Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з даного нерухомого майна.
Ухвалою суду від 14.01.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 ; запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи у строк, встановлений судом, а також роз'яснено наслідки ненадання заяв у встановлений судом строк без поважних причин.
У строк, встановлений вищевказаним судовим рішенням від відповідача та третьої особи вищевказані документи не надходили.
Ухвалою суду від 08.04.2025 прийнято до розгляду заяву адвоката позивача про зміну предмета позову. Так, адвокат позивача просив суд скасувати арешт накладений на підставі повідомлення ДВ-6-Л від 13.09.1999, виданого ДВС Ленінського району, реєстраційний номер обтяження: 5408560, архівний номер: 1877532VINNITSA, архівна дата 16.11.1999, дата виникнення 10.11.1999, № реєстру: 10-474, внутр. № 620115312CF0442F4D3С, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також вказаним рішенням запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи з урахуванням зміни предмета позову у строк, встановлений судом; роз'яснено наслідки ненадання заяв у встановлений судом строк без поважних причин.
Ухвалою суду від 08.04.2025 замінено неналежного відповідача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним відповідачем - ОСОБА_2 , а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Також вказаним судовим рішенням запропоновано новому відповідачу та третій особі надати суду відповідні заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом; роз'яснено наслідки ненадання таких заяв у встановлений судом строк без поважних причин.
У строк, встановлений вищевказаними судовими рішеннями від відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 і на стороні відповідача - Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяви по суті справи на адресу суду не надходили.
Ухвалою суду від 02.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання відповідач, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 та на стороні відповідача - представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явились повторно, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Від відповідача та третіх осіб на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у їх відсутність не надходили.
Адвокат позивача не заперечував щодо проведення судового засідання у відсутність відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача, а також не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, думку адвоката позивача, а також положення ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 та на стороні відповідача - представника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу засідання).
У судовому засіданні адвокат позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними у заяві про зміну предмета позову, та просив такі вимоги задовольнити.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва на право власності на житло, виданого на підставі рішення № 71 від 27.01.2000, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить по частці квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 12)
Вищевказане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 12.12.2024. (ас. 13-14)
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.2023, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М., ОСОБА_3 , є спадкоємицею частки квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 . (а.с. 9)
Вищевказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 09.08.2023. (а.с. 10)
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.10.2024 вбачається наявність арешту (архівний запис) на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 5408560, зареєстрований 01.08.2007 Першою вінницькою державною нотаріальна контора на підставі «повідомлення, ДВ-6-Л, 13.09.1909, ДВС Ленінського району». (а.с. 11)
Відповідно до повідомлення КП «ВМБТІ» № 10572 від 29.11.2024 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Крім того повідомлено, що відповідно до рішення Вінницької міської ради від 30.09.2022 № 1231 вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів перейменована на вулицю Політехнічна, а відповідно до додатку № 1/3 до рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 04.06.1987 № 200 житловому будинку АДРЕСА_3 . (а.с. 15)
З довідки, виданої ОСОБА_1 Державним нотаріальним архівом Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 2537/01-14 від 12.12.2024, вбачається, що на підставі повідомлення Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 13.09.1999 за номером ДВ-6-Л, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори 10.11.1999 за № 1648, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 10.11.1999 за реєстром № 10-474 накладено заборону відчуження на все майно, у тому числі на квартиру в АДРЕСА_2 . Із відомостей, які містяться у вищевказаному повідомленні, заборону накладено на іншу особу. Відмітки про зняття заборони по фонду Першої вінницької державної нотаріальної контори - не виявлено. Додаткові відомості, щодо уточнюючої інформації про особу, в інтересах якої накладено заборону (арешт) в документах контори - не зберігаються. (а.с. 16)
Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.1999 Відділ ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці звернувся до Першої державної нотаріальної контори із запитом № ДВ-6-Л на отримання інформації з Першої державної нотаріальної контори щодо наявності зареєстрованих договорів купівлі-продажу, дарування тощо за боржником ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Водночас, даний запит містить допис: «Якщо так, то не проводьте ніякі операції до нашого розпорядження». (а.с. 20)
Судом встановлено, що саме на підставі вищевказаного запиту/повідомлення ДВС Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , який як архівний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 01.08.2007.
В ході розгляду справи, приймаючи до уваги записи щодо боржника, які містять різне написання його прізвища, а саме: « ОСОБА_4 »/« ОСОБА_4 »/« ОСОБА_4 », як те вбачається з матеріалів справм, було встановлено, що обтяження застосовано саме відносно ОСОБА_2 .
Першою вінницькою державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 1535/01-16 від 19.12.2024 та Першим відділом ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 199701 від 26.12.2024 позивачу повідомлено про відмову у знятті наявного обтяження на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 17-19)
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмовими поясненнями третьої особи.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалах суду від 14.01.2025 та від 08.04.2025 було роз'яснення сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, заслухавши пояснення позивача в судовому засіданні, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних у справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Так, у ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 , на яку було накладено арешт на підставі повідомлення «ДВ-6-Л, 13.09.1909, ДВС Ленінського району» (реєстраційний номер обтяження 5408560). Запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 01.08.2007 як архівний.
У відповідності до абз. 1 п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.
Судом встановлено, що вищевказане обтяження було застосоване до боржника ОСОБА_2 , який не є і ніколи не був власником та/або співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Доказів того, що позивач мав боргові зобов'язання, внаслідок чого накладався спірний арешт, матеріали справи не містять. Крім того судом прийнято до уваги, що право власності на вищевказану квартиру, що є предметом обтяження, позивач набув у 2000 році, тоді як арешт було накладено у 1999 році.
Таким чином, правові підстави для накладення арешту на майно, що належало на праві власності, зокрема, позивачу, який не був боржником, а боржник, в свою чергу, таким майном не володів, були відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (понад 24 роки) нескасованого арешту на майно, за умови відсутності правових для цього підстав, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, наявність зареєстрованого обтяження нерухомого майна порушує законні права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження зазначеним майном, як власника та створює для нього правову невизначеність щодо його статусу, а тому порушене право підлягає захисту.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі повідомлення «ДВ-6-Л, 13.09.1909, ДВС Ленінського району» (реєстраційний номер обтяження 5408560).
Суд прийшов до висновку, що у такий спосіб суд зможе забезпечити ефективний засіб правового регулювання, який виключить невизначеність сторін у спірних правовідносинах.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 422, 40 гривень (за дві вимоги немайнового характеру), що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції від 30.12.2024 та 07.01.2025. (а.с. 21, 28)
Водночас, враховуючи зміну предмета позову, до сплати підлягав судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень.
Отже, враховуючи вищевикладене, судовий збір сплачено позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи клопотання адвоката позивача, висловлене в ході розгляду справи, суд вважає за можливе залишити судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень за позивачем. Решта судового збору в сумі 1 211, 20 гривень може бути повернута позивачу за його клопотанням за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 цього Закону.
Доказів понесення іншими учасниками справи судових витрат суду не надано.
На підставі вищевикладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, ст.ст. 12, 15, 16, 316, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 4, 6, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , накладеного на підставі повідомлення «ДВ-6-Л, 13.09.1909, ДВС Ленінського району» (реєстраційний номер обтяження 5408560).
Судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень залишити за ОСОБА_1 .
Судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень може бути повернутий позивачу за його клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та третіми особами може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): код ЄДРПОУ 40143408; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 15-А.
Рішення суду складено 28.07.2025.
Суддя