Справа № 127/21503/24
Провадження № 2/127/3058/24
15 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,
за участю: представника позивача - адвоката Вдовцова С.В.,
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Мельничук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що 01.08.2009 між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.01.2024 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/29410/23 шлюб між сторонами розірвано. В період шлюбу подружжя за спільні кошти придбало наступні транспортні засоби: LAND ROVER FREELANDER, номер кузова (VIN)- НОМЕР_1 , 2012 року випуску, об'єм двигуна - 2179, тип палива - дизельне паливо, кількість сидячих місць - 5; MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова (VIN)- НОМЕР_2 , 2004 року випуску, об'єм двигуна - 2148, тип палива - дизельне паливо, кількість сидячих місць - 3. Державна реєстрація права власності на вказані автомобілі була здійснена на ім'я відповідача: 06.11.2020 - на автомобіль LAND ROVER FREELANDER, 2012 року випуску, та 27.09.2013 - на автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, 2004 року випуску. Позивач вважає вищезазначені транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) від 14.06.2024 №31/31/14/244аз/05-2024-131-2024 на адвокатський запит № б/н від 30.05.2024 вбачається, що відповідачем було відчужено вищезазначені транспортні засоби, а саме: - LAND ROVER FREELANDER, номер кузова (VIN)- НОМЕР_1 , 2012 року випуску, дата перереєстрації 26.08.2023 у ТСЦ №0541; MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова (VIN)- НОМЕР_2 , 2004 року випуску, дата перереєстрації 23.05.2024 у ТСЦ №0541.
Відповідно до консультаційного висновку Вінницької торгово-промислової палати про середньоринкову вартість колісних транспортних засобів №ІК-36/1 від 20.06.2024 середня ринкова вартість легкового автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, 2004 року випуску, складає 299170 грн, тоді як середня ринкова вартість легкового автомобіля LAND ROVER FREELANDER, 2012 року випуску, складає 625910,00 грн. Водночас позивач вказує, що зазначена у договорах купівлі-продажу вартість транспортних засобів не заслуговує на увагу, оскільки визначається сторонами договору за домовленістю та на час їх придбання, а не на момент розгляду справи у суді, та не підтверджена жодним документом щодо проведеної оцінки відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
При цьому, позивач зазначає, що відповідач відчужив спірні автомобілі, які є спільною власністю подружжя без письмової згоди чоловіка та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім'ї, тому враховуючи презумпцію рівності часток просить стягнути з відповідачки на свою користь грошову компенсацію за належну йому 1/2 частку у праві власності на це майно у розмірі 462540,00 грн, яка складається з: вартості 1/2 частки автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, 2004 року випуску, у розмірі 149585 грн та вартості 1/2 частки автомобіля LAND ROVER FREELANDER, 2012 року випуску, у розмірі 312955 грн, в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя. Крім того позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні (а.с. 37).
05.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №68321), згідно якого відповідач ОСОБА_3 зауважила, що позивач був цілком обізнаним про правочини щодо автомобілів. Так, відповідач вказує, що в процесі розірвання шлюбу, ще до його юридичного розірвання, сторонами було вирішено здійснити добровільний поділ майна - транспортних засобів подружжя: автомобіль - LAND ROVER FREELANDER залишався їй з сином, для зручності, а автомобіль - MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI залишався позивачу, оскільки вказаний автомобіль є вантажним, тому позивач вважав доцільним залишити його для здійснення підприємницької діяльності, зокрема за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Домовленість зводилась до того, що автомобіль LAND ROVER FREELANDER відповідачка переоформлює на свою матір, а на MERCEDES-BENZ SPRINTER надає довіреність з правом його відчуження на чоловіка та його рідного брата, як в подальшому виявилось, автомобіль оформлено на їх матір. Так, відповідач вважає, що позивач стверджуючи про відсутність домовленостей намагається ввести суд в оману, оскільки автомобіль оформлено на матір позивача та фактично залишено позивачу, до того ж жодних коштів від укладення угод відповідач не отримувала. Щодо оформлення транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI рідним братом позивача на їх матір відповідачці стало відомо лише після отримання відповіді ТСЦ МВС №0542 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській області на її заяву. Відповідач зазначає, що про волевиявлення позивача щодо відчуження транспортних засобів свідчать оголошення на сайті з продажу автомобілів, зокрема оголошення про продаж автомобіля LAND ROVER FREELANDER, яке було знято з продажу у зв'язку із досягнення між сторонами домовленості. Таким чином, відповідач вказує, що жоден транспортний засіб проти волі позивача не відчужувався, при цьому жодних доказів того, що відчуження було здійснено проти його волі позивачем до позовної заяви не додано. З огляду на вказане відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, зважаючи, що спір про поділ майна відсутній, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 42).
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2025 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Вдовцов С.П. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Мельничук І.А. у задоволенні позовних вимог просили відмовити з підстав викладених у відзиві.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Судом встановлено, що 01.08.2009 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, за актовим записом №102, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023 у справі №127/29410/23. Судове рішення набрало законної сили 16.01.2024 (а.с. 8-9).
Як слідує з відповіді на адвокатський запит про надання інформації, наданої РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, №3131/14/244-аз/05-2024-131-2024 від 14.06.2024 згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, в період часу з 01.08.2009 року по 14.12.2023, за громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстровані наступні транспортні засоби:
-LAND ROVER FREELANDER, номер кузова (VIN)- НОМЕР_1 , 2012 року випуску, об'єм двигуна - 2179, тип палива - дизельне паливо, кількість сидячих місць - 5, 26.08.2023 в ТСЦ №0541 перереєстровано на нового власника;
-MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова (VIN)- НОМЕР_2 , 2004 року випуску, об'єм двигуна - 2148, тип палива - дизельне паливо, кількість сидячих місць - 3, 23.05.2024 в ТСЦ №0542 перереєстровано на нового власника (а.с. 13-16).
Згідно консультаційних висновків №ІК-36 та №ІК-36/1 про середньоринкову вартість колісного транспортного засобу станом на 20 червня 2024 року середня ринкова (дійсна) вартість колісного транспортного засобу Land Rover Freelander, 2012 року випуску, становить 625910,00 грн, а транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 208, 2004 року випуску, - 299170 грн (а.с. 17-20).
15.08.2023 ОСОБА_3 для виконання договору доручення , укладеного в усній формі, видано довіреність, якою уповноважено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 або ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпоряджатися (продати за умови сплати податку доходу фізичних осіб обмінятися, здати в оренду, позичку) належно їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Центром ДАІ 0502, 27.09.2013, транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, випуску 2004 року, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 . Довіреність видана строком на два роки з правом передоручення і дійсна до 15.08.2025 року (а.с. 48).
27.04.2024 ОСОБА_3 , від якої діє ОСОБА_6 , надалі - Комітент, та ФОП ОСОБА_7 , надалі - Комісіонер, уклали договір комісії №7417/7081 транспортного засобу (номерного агрегату) згідно якого Комітент передає Комісіонеру з метою подальшого продажу належного йому на правах власності на підставі реєстраційного документа САТ 116543, виданий 27.09.2013 Центром ДАІ 0502 транспортний засіб (номерний агрегат) MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, рік виготовлення 2004, колір білий, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_6 , об?єм двигуна 2148 см, державний номерний знак НОМЕР_7 , транзитний номерний знак не видавався (а.с. 52-55).
30.04.2024 між ФОП ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_8 (Покупець) уклали договір купівлі продажу №7417/7081 транспортного засобу (номерного агрегату) згідно якого Продавець продає Покупцю належний на правах власності Комітенту на підставі реєстраційного документа CАT №116543 виданий 27.09.2013 Центром ДАІ 0502 та переданий для комісійного продажу відповідно договору комісії №7417/7081 транспортний засіб (номерний агрегат) MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, рік виготовлення 2004, колір білий, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_6 , об?єм двигуна 2148 см, державний номерний знак НОМЕР_7 , транзитний номерний знак не видавався, транзитний номерний знак виданий торгівельною організацією не видавався (а.с. 50-51).
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ФОП ОСОБА_2 - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 57).
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2025, ТСЦ МВС №0541 надано належним чином завірену копію договору купівлі-продажу №0541/2023/4018150 від 26.08.2023, який став підставою для перереєстрації транспортного засобу марки Land Rover Freelander, 2012 року випуску, vin-код НОМЕР_1 .
Так, 26.08.2023 ОСОБА_3 (Продавець), та ОСОБА_9 (Покупець) уклали договір купівлі-продажу №0541/2023/4018150 транспортного засобу за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві транспортний засіб марки LAND ROVER, модель FREELANDER, 2012 року випуску, колір синій, VIN- НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 , зареєстрований за продавцем 06.11.2020 ТСЦ0541 (а.с. 141).
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до положень ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім'ї чи на її потреби.
Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у період перебування з позивачем у шлюбі відповідач ОСОБА_3 26.08.2023 відчужила спільне сумісне рухоме майно подружжя, а саме автомобіль «LAND ROVER FREELANDER».
Доказів того, що вказаний автомобіль був проданий без відома позивача ОСОБА_2 суду не надано. Відомостей щодо оскарження ОСОБА_2 правочину щодо відчуження спірного рухомого майна з тих підстав, що майно відчужено без його згоди матеріали справи не містять.
За наявності факту перебування сторін у шлюбі та відсутності доказів використання коштів від продажу спільного майна не в інтересах сім'ї, вважається, що укладений одним із подружжя договір був в інтересах сім'ї.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22).
З огляду на те, що позивач не довів те, що він не давав свою згоду на відчуження спірного автомобіля, а також не довів належними та допустимими доказами, що отримані внаслідок відчуження транспортного засобу кошти були використані відповідачем не на потреби сім'ї, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за частку автомобіля «LAND ROVER FREELANDER».
Крім того, виходячи з обставин справи, на час після розірвання сторонами шлюбу спільним сумісним майном подружжя можна вважати автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, який був зареєстрований за відповідачкою та вибув з її володіння 27.04.2024, вже після розірвання шлюбу.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджують одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.
Пунктом 30 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідач у відзиві вказує, що автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, було відчужено на користь матері позивача, про що йому було відомо, однак такі доводи відповідача жодним чином не підтверджені.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
З аналізу змісту наведеної норми можна дійти висновку, що при укладенні одним із подружжя договору відчуження об'єкту спільного майна, який виходить за межі дрібного побутового правочину, зокрема, як у даному випадку - відчуження спільного автомобіля, має бути письмова згода другого з подружжя посвідчена нотаріально.
Даної правової позиції притримується Верховний суд (постанова №128/1761/15 від 15.11.2018).
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У даному випадку належними та допустимими доказами підтвердження зазначених відповідачем обставин повинні бути письмові докази - надання позивачем згоди на відчуження автомобіля та використанні коштів від продажу авто в інтересах сім'ї.
Матеріали справи письмової згоди позивача на відчуження автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, та використання коштів від його реалізації в інтересах сім'ї не містять.
Докази надані відповідачем стосовно надання нею 15.08.2023 довіреності на ім'я позивача щодо розпорядження транспортним засобом автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, не свідчать про згоду позивача на відчуження вказаного автомобіля.
До того ж, укладені правочини не містять жодних відомостей стосовно їх вчинення з метою добровільного поділу спільного сумісного майна подружжя.
Зазначаючи про те, що відповідач відчужила об'єкт спільного майна подружжя без його згоди, позивач обрав спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частки спільного майна, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушила майнові права позивача на належну йому частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль, а тому права ОСОБА_2 підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відчужувача належної йому частки від вартості цього автомобіля.
При визначенні суми, яка підлягає компенсації - стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з консультаційного висновку про середньоринкову вартість колісного транспортного засобу №ІК-36/1 від 20.06.2024 згідно з якого середня ринкова вартість легкового автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, 2004 року випуску, станом на 20.06.2024 становить 299170 грн.
Разом із тим, клопотань щодо призначення відповідної експертиза для визначення вартості транспортного засобу сторонами заявлено не було, відповідачем не спростовано визначену вартість спірного автомобіля.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частки відчуженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, у розмірі 149585,00 грн (299170,00 грн/2).
Щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста - експерта- оцінювача, то суд звертає увагу, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесених ним витрат, тому останні не підлягають розподілу між сторонами. При цьому, долучені до матеріалів справи платіжні інструкції (а.с. 33) щодо оплати ОСОБА_10 послуг оцінки жодним чином не підтверджують понесення позивачем витрат, у тому числі згідно положень ст. 133 ЦПК України.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Зважаючи, що позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1495,85 грн пропорційно задоволеним вимогам.
Що стосується інших понесених витрат, зокрема витрат на правничу допомогу про які заявлено сторонами відповідно до положень ч. 8 ст.141 ЦПК України, то ці питання суд вирішить при ухвалені додаткового рішення за результатом розгляду справи по суті відповідно до положень ч. 3 ст. 259 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 60, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 19, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки відчуженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску, у розмірі 149585,00 грн (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень).
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1495,85 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 25 липня 2025 року.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна