28.07.2025 Єдиний унікальний номер судової справи: 150/676/15-ц
Номер провадження: 6/150/5/25
28 липня 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Українська Факторингова компанія» про заміну стягувача у справі № 150/676/15-ц його правонаступником, -
На розгляд суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Українська Факторингова компанія» про заміну стягувача у справі № 150/676/15-ц його правонаступником. Вказана заява мотивована тим, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області по справі № 150/676/15-ц від 02.11.2015 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 /місце проживання: с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, 01.021.1963 р.н., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 /, ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 / та ОСОБА_5 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 / на користь ПАТ «УкрСиббанк» /рахунок№ НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код Банку 09807750/ в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11309793000 від 04 березня 2008 року в розмірі 24 620,11 доларів США /двадцять чотири тисячі шістсот двадцять доларів США 11 центів/ та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам в розмірі 13 208,97 /тринадцять тисяч двісті вісім грн.. 97 коп.; стягнути порівно з ОСОБА_2 /місце проживання: с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, 01.021.1963 р.н., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 /, ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 / та ОСОБА_5 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 / на користь ПАТ «УкрСиббанк» /рахунок№ НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код Банку 09807750/ судові витрати в розмірі 3 654,00 / три тисячі шістсот п'ятдесят чотири/ гривні.
16.04.2025 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська Факторингова компанія» укладено договір факторингу № 16/04/2025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11309793000 від 04.03.2008 перейшло до ТОВ «Українська Факторингова компанія».
16.04.2025 між ТОВ «Українська Факторингова компанія» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права грошової вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11309793000 від 04.03.2008 перейшло до ОСОБА_1 .
Тому заявник просить замінити первісного стягувача АТ «УкрСиббанк» його правонаступником ОСОБА_1 у справі № 150/676/15-ц.
Сторони та їхні представники в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши заяву про заміну стягувача та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 02.11.2025 задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.
Присуджено: стягнути з ОСОБА_2 /місце проживання: с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, 01.021.1963 р.н., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 /, ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 / та ОСОБА_5 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 / на користь ПАТ «УкрСиббанк» /рахунок№ НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код Банку 09807750/ в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11309793000 від 04 березня 2008 року в розмірі 24 620,11 доларів США /двадцять чотири тисячі шістсот двадцять доларів США 11 центів/ та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам в розмірі 13 208,97 /тринадцять тисяч двісті вісім грн.. 97 коп.; стягнути порівно з ОСОБА_2 /місце проживання: с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, 01.021.1963 р.н., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 /, ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 / та ОСОБА_5 /місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 / на користь ПАТ «УкрСиббанк» /рахунок№ НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код Банку 09807750/ судові витрати в розмірі 3 654,00 / три тисячі шістсот п'ятдесят чотири/ гривні.
Рішення суду набрало законної сили 13.11.2015.
Як свідчать дані ОСК на справу 150/676/15-ц, 18.11.2015 було видано виконавчі листи.
Так, по своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.
Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.
На підтвердження факту переходу права вимоги заявник суду надав договір факторингу № 16/04/2025 від 16.04.2024, укладений між АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Українська факторингова компанія», відповідно до якого слідує, що предметом договору є заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11309793000 від 04.03.2008, основна сума боргу 22 766,63 доларів США, що складає еквівалент 937 422,82 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору, проценти 34 461,35 доларів США, що складає еквівалент 1 418 956,42 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору, а також акт приймання-передачі прав вимоги від 16.04.2025.
Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Договору факторингу передбачено, що сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги складає 253 845,72 грн. без ПДВ. Фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування одним платежем в дату укладення цього договору. Факт переходу права вимоги за цим договором від клієнта до фактора оформлюється актом приймання-передачі прав вимоги.
Втім, доказів оплатності за договором факторингу суду надано не було.
Крім цього, на підтвердження факту переходу права вимоги заявник також надає суду договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 16.04.2025, укладений між ТОВ «Українська факторингова компанія» та фізичною особою ОСОБА_1 , відповідно до якого слідує, що предметом договору є заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11309793000 від 04.03.2008, основна сума боргу 22 766,63 доларів США, що складає еквівалент 937 422,82 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору, проценти 34 461,35 доларів США, що складає еквівалент 1 418 956,42 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору, а також акт приймання-передачі прав вимоги від 16.04.2025.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна договору складає суму грошових коштів у національній валюті України - гривні в розмірі 265 845,72 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору сторони домовились, що сторона 2 перераховує стороні 1 у порядку, визначеному п. 3.3 цього договору, грошові кошти в розмірі 100% ціни договору у день підписання договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору сума ціни договору перераховується шляхом її перерахування в безготівковому порядку стороною 2 на рахунок сторони 1.
Відповідно до п. 4.1 Договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) стороною 1 та набутими (прийнятими) стороною 2 в день належного виконання стороною 2 умов п.п. 3.1-3.3 цього договору, про що сторонами укладається відповідний акт приймання-передачі прав вимоги.
Однак, заявником не було надано суду доказів виконання істотних умов договору відступлення, а саме оплати відступленого права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За встановлених судом обставин слідує, що доказів оплатності за договорами факторингу суду надано не було, посилання на такі докази в заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні також відсутні, що свідчить про відсутність доказів виконання сторонами правочинів істотних умов договорів, а відтак недоведеність відступлення права грошової вимоги фактору.
Крім цього, суд зауважує на тому, що рішення суду по справі № 150/676/15-ц, набрало законної сили 13.11.2015.
Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
З огляду на наведені норми Закону, за загальним правилом, строк пред'явлення виконавчих листів до виконання сплив 14.11.2018.
Однак, заявник суду не надав жодного доказу щодо перебування виконавчого листа на виконанні у виконавців, наявності відкритого виконавчого провадження, чи наявності постанови про закриття виконавчого провадження, чи наявності постанови про повернення виконавчого документу стягувану тощо.
Так, Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй ухвалі від 10 листопада 2021 року пропонує відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, який протирічить тому, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом про виконавче провадження, та полягає в такому.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 2-7763/10 від 08.02.2022 веснує, що Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Таким чином, заявником ОСОБА_1 не доведено суду факту переходу до нього прав та обов'язків сторони виконавчого провадження, не надано суду доказів щодо наявності відкритого виконавчого провадження або прийняття рішення про його закриття/повернення виконавчого документу, тощо та питання щодо поновлення строків на звернення з виконавчим листом до виконання також не ставиться. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Керуючись руючись ст.ст. 259, 260, ч. 4 ст. 268, 432, 442 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Українська Факторингова компанія» про заміну стягувача у справі № 150/676/15-ц його правонаступником, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН